6 травня 1864 року на Золочівщині народився Кирило Трильовський, якому вдалося пробудити національну свідомість тисяч українців Галичини. Він міг стати просто успішним правником: збереглася його акуратно написана адвокатська візитівка віденських часів. Однак обрав шлях діяльного служіння своєму народові й піднесення його культурного рівня. Завдяки його роботі «на майбутнє» Українські січові стрільці зустріли Першу світову підготовленими
Меценас, політик і просвітник
Адвокатська діяльність Кирила Трильовського подібна до життєвого сценарію адвоката Рафаловича з повісті «Перехресні стежки» Івана Франка.
Народження в родині священника, університетські студії в Чернівцях, Львові та Відні. Він став впливовим галицьким адвокатом і громадським діячем, депутатом парламенту Австро-Угорщини в 1907–1918 роках, послом Галицького сейму, одним із засновників Української радикальної партії.
1911 року він був одним з адвокатів у процесі проти 101 студента, що домагалися відкриття українського університету у Львові.
Паралельно з адвокатською практикою Трильовський засновує читальні товариства «Просвіта», кооперативи, поширює твори Шевченка й Куліша.
Кирило Трильовський
Перші «Січі»
Євфросина і Кирило Трильовські
Попри активну політичну діяльність Кирила Трильовського, найбільшим його внеском у громадське життя є заснування січового руху, що стало визначним у формуванні національної свідомості галицьких українців.
5 травня 1900 року в селі Завалля на Снятинщині Трильовський заснував перше спортивно-протипожежне товариство «Січ». Щоправда, спортивно-протипожежною діяльністю все не обмежувалося: йшлося про відродження (чи створення, за Еріком Гобсбаумом) історичних традицій, виховання патріотичної молоді, просвіту селянства. Січовики організували хорові й театральні колективи, збирали гроші на облаштування читалень і шкіл, влаштовували лотереї, показові гімнастичні вправи.
Під прикриттям пожежно-руханкових товариств січовики запровадили військово-спортивний вишкіл західноукраїнської молоді, щоб не зустріти Велику війну неготовими. 18 березня 1913 року було створено перше легальне військове товариство українців Австро-Угорщини — Українські січові стрільці.
Кількість «Січей» свідчить сама за себе: 1914 року їх було 1056, членами було близько 66 тисяч осіб, чоловіків і жінок, переважно молоді, однак були й старші, особливо в гірських районах.
Жінки в національному пробудженні
В українському випадку національне пробудження відбувалося паралельно з іншими модернізаційними процесами, зокрема емансипаційним рухом. Марта Богачевська-Хом’як пише про роль жінок колонізованої нації, які деконструюють не лише патріархальні, а й імперські структури.
Січовики мали тісні контакти із засновницею «Товариства руських жінок» Наталею Кобринською. Кирило Трильовський відгукувався про неї: «Почин і життєвий труд Наталії Кобринської — це власність не тільки українського жіноцтва, але загалу громадянства. Бо зусилля здобути рівні права для більшости нації і цю більшість запрягти до громадської роботи, до боротьби за найвищу національну мету ― є загальним, великим і, скажімо правду, рішальним національним подвигом».
Показові руханкові вправи січовичок
Честь
Належність до січового товариства на початку ХХ століття для галичан була почесною й відповідальною. Трильовський згадує: «Вони й самі любувалися в мальовничости своєї ноші й мали відчуття взагалі до краси, що так чітко пробивається у їхньому домашньому промислі. Січові ленти, восьмикінчасті зорі й червоні пера на їхніх крисанях, медалі із зображенням Шевченка — все це ніби нарочно придумане для гуцулів!».
Січовики виробили своєрідний кодекс честі: хто хотів долучитися, мав опанувати читання й письмо, до того ж не зловживати алкоголем — «Січ» у Шешорах 1911 року домоглася того, що мешканці перестали вживати алкоголь на певний час.
Фінал
Після вересня 1939 року працівники коломийського Управління НКВС кілька разів викликали Кирила Трильовського на допити, влаштовували обшуки, загроза арешту була цілком реальною. Завадило його слабке здоров’я: 19 жовтня 1941 року колишній депутат Австрійського райхсрату й січовий батько Кирило Трильовський помер в орендованому помешканні в Коломиї.
Садиба в селі Богутин, де народився Трильовський
2019 року розпочалися роботи з відновлення плебанії в селі Богутин на Львівщині, де народився Кирило Трильовський. У ній вирішили відкрити Центр січового стрілецтва. Донедавна садиба була цілком занедбаною.