Головний залізничний вокзал Дніпропетровська – один з тих, який може похвалитися давньою історією. На правому березі Дніпра перші залізничні будівлі було споруджено ще у 1884 році. Тоді станція мала назву «Катеринослав». Тільки у 1926 році її було перейменовано. Відтоді її почали іменувати «Дніпропетровськ», як і саме місто, яке тоді ж отримало нову назву.
Зовнішній вигляд Жмеринської станції вражає. Стиль – український модерн у поєднанні з ренесансом. До слова, вокзал Жмеринки став одним із перших, зведених у новому стилі. Архітектори, плануючи проект, намагалися зробити його схожим на вокзал у баварському Мюнхені. Збудований у 1865 році, нині це пам’ятка архітектури місцевого значення.
Куп’янськ-Вузловий вокзал. Маленьке селище, у якому мешкає менше 10 тисяч жителів, має досить великий вокзал. Зведений у 2009 році до 18-ї річниці проголошення Незалежності України. Правда, до того тут теж були станції. Дві будівлі, одній – півстоліття. Інша – старіша. Її звели наприкінці 19 чи на початку 20 століття. Точна дата невідома.
Головна залізнична станція Кривого Рогу вражає красою. Коли дивишся на вокзал, то виникає враження, що і не станція це зовсім, а пряничний будинок із казки про Гензеля та Гретель. А влітку навколо – кущі червоних троянд, це тільки підкреслює казковий вигляд споруди. Справа в тому, що навколо вокзалу облаштували сквер. Загальна площа якого – 0,98 га. З'явився він ще всередині 20 століття. Саму станцію звели раніше. У 1884 році. Тоді вона мала назву «Долгінцево». Деякі місцеві мешканці, пам’ятаючи історію, досі так її називають. Хоча сучасну назву «Кривий Ріг-Головний» вона отримала ще в 1979 році.
Козятинський вокзал – теж з розряду незвичайних. Ще у 1899 році станція «Казатинъ» входила до розряду найкращих у всій Російській імперії. Вже у ті роки вокзал міг водночас приймати та відправляти кілька потягів. На той час ця станція була однією з трьох на українських землях, яка мала власну електростанцію. А убранство вокзалу вражало: витончені орнаменти, ошатні меблі. Легендарною стала бронзова люстра, яка прикрашала буфет. За розповідями місцевих, її намагалися вивезти німці у часи Другої світової війни. Та люстру встигли довезти тільки до Одеси. І подейкують, що саме вона прикрашає нині Одеський оперний театр.
Київський вокзал, мабуть, знайомий чи не кожному. Щороку столицю України відвідують мільйони гостей. Левова частина візитерів приїздить до Києва саме на залізничний вокзал. Станція об’єднує 3 вокзали: Центральний, Південний та Приміський. У столиці України залізнична станція почала діяти ще у далекому 1870 році. Відтоді вокзал розширювався, бо пасажиропотік з роками тільки збільшувався. За часи свого існування станція була 7 разів перебудована. Востаннє – у 2001 році. Тоді до Центрального вокзалу прибудували Південний. Їх об’єднали пішохідним переходом. Також перед новим вокзалом облаштували площу, на якій звели церкву. Цікаво, що прототип Південного вокзалу планували збудувати ще на початку 20 століття. Та втілити у життя цей проект вдалося тільки за 100 років, у 21 столітті.
Луцький вокзал. Саме Луцький вокзал було зображено на спеціальних марках, випущених Укрпоштою до 75-ї річниці утворення Волинської області. Марка побачила світ нещодавно, на початку 2015 року. Та через обмежений наклад уже встигла потрапити до колекцій філателістів. Сам вокзал у Луцьку – досить монументальна споруда. Звели його в 1959 році. Хоча пасажирську залізничну станцію місто мало і раніше, проте в іншому місці. До слова, електрифікувати вокзал вдалося тільки за часів незалежності. А масштабної реконструкції станція дочекалася вже у 2013 році.
Львівський вокзал теж один із найвідоміших та найвідвідуваніших. Адже саме місто Лева останніми роками завдяки розвитку туристичної сфери стало туристичною Меккою! І перше, що бачать гості міста, – це вокзал. Цікаво, що саме вокзал Львова відкрили першим на території сучасної України, у 1861 році. Тож львів’яни можуть пишатися такою першістю. У середині 19 століття Галичина входила до складу Австро-Угорської імперії. Тож менш ніж за три тижні після відкриття вокзалу до Львова прибув перший потяг з Відня! Під час Другої світової війни вокзал сильно постраждав. Тож у післявоєнні роки тут відбулася перебудова. Остання реставрація вокзалу датується 2001 роком.
Ніжинській залізничній станції – 148 років! Саме таку дату тут відсвяткують у грудні 2016 року. Коли станцію зводили, то не обійшлося без курйозу. Вокзал збудували за 5 кілометрів від міста. Звісно, це неабияк обтяжувало пасажирів. Подейкують, що таке розташування стало покаранням для міста. Адже місцеві не захотіли давати хабар керівництву російської залізниці. Та з часом станція тільки розросталася. Пасажиропотік збільшувався щороку. Вже у 1919 році через станцію Ніжин було перевезено 90 тисяч осіб. Друга світова стала як для Ніжина, так і для вокзалу, трагічною сторінкою. Під час бомбардування німцями на станції загинуло близько 3 тисяч осіб.
Прекрасна Південна Пальміра! Одеський вокзал не міг бути чимось меншим, ніж пам’яткою архітектури. Спроектував станцію архітектор Віктор Шретер. Саме йому станція завдячує неокласичному стилю. Вокзал почав приймати пасажирів у 1884 році. Друга світова війна залишила непоправні ушкодження на цій споруді. Тому вокзал перебудували у 1950-х роках з дотриманням стилю старої будівлі.
Ужгородський вокзал. Сучасного вигляду Ужгородський вокзал набув після реконструкції у 2004 році. Варто зазначити, що після неї обличчя станції змінилося до невпізнанності. Певний час світлина саме цього прикордонного вокзалу прикрашала стартову ітернет-сторінку Укрзалізниці. І не випадково. Особливо красиво станція виглядає ввечері. Попри сучасний вигляд станції, історія вокзалу розпочалася ще наприкінці 70-х років 19 століття. Вже тоді Ужгород було сполучено з Віднем та Будапештом.
Харківський залізничний вокзал. Наприкінці 19 століття вокзал Харкова був одним з найбільших у Російській імперії. Першу будівлю станції відкрили ще у 1869 році. Проте вона неодноразово була зруйнована. Споруду, що нині приймає гостей з усієї України та з-за кордону, звели в 1952 році. З того часу станція тільки розбудовувалася. Сьогодні будівлі вокзалу займають площу 32 600 м², і це без платформ і тунелів, які розмістилися на 33 100 м².
Чернівецька залізнична станція. Саме вокзал столиці Буковини складав конкуренцію Львівській станції. Хоча зведений дещо пізніше (1866 рік), проте швидко набував популярності. Адже Чернівці було одним із стратегічних міст Австро-Угорської імперії, столицею Герцогства Буковина. У зв’язку з цим вирішено було звести нову станцію. Ввели її в дію у 1909 році. Зведений у стилі модерн, вокзал нагадував святилище язичницької богині Іріди, яка гостинно зустрічала гостей. Не бракує тут і християнських символів – янголята були покликані символізувати гостинність буковинців. Відбудовували вокзал після Першої світової війни. Востаннє реставрація станції пройшла у 1999 році.
Чернігівський вокзал. Ще одна будівля з розряду казкових. Адже на вигляд – як ляльковий будиночок. Місцеві переповідають, що споруду вокзалу було зведено за ескізами німецького військовополоненого Ганса (прізвище не збереглося). Після закінчення війни чоловік не повернувся на батьківщину до Мюнхена, бо його сім’ю було вбито. Тож він оселився у Чернігові. У 1999 році станцію реконструювали. Тоді ж вокзал і отримав статус пам’ятки архітектури.
Станція Шепетівка Станція Шепетівка зведена ще у 1873 році. Перебудовувалася у 1952-му. Місцеві вважають станцію однією з родзинок населеного пункту. Гості міста помітили, що будівлю вокзалу щороку фарбували наново. Сам вокзал та навколишня територія виглядають досить ошатно. Поруч з вокзалом – площа Кирпи. У свій час на цій території намагалися навіть звести багатоповерховий будинок. Та жителям Шепетівки вдалося відстояти привокзальну площу, і нині тут вдосталь простору.