12 балів за попсу

Україна перемогла на пісенному конкурсі Євробачення в 2004 році й посіла друге місце в 2007-му та 2008-му. В ці роки вона отримала чимало дванадцяток від різних країн. Але політично й економічно до такої оцінки на європейських теренах їй ще дуже й дуже далеко. Спільний Європейський ринок передбачає чотири фундаментальні свободи: свободу пересування та вибору місця проживання громадян, свободу руху капіталу, товарів і послуг. Того, за що можна одержати 12 балів у ЄС, в українському активі наразі майже немає.

 

Свобода пересування та вибору місця проживання

У цьому напрямі зроблено чимало кроків назустріч ЄС. Із 2005 року громадяни Євросоюзу не потребують віз для поїздок в Україну. Це, своєю чергою, суттєво посприяло збільшенню кількості туристів та бізнес-агентів, які відвідують Україну.

Але з боку ЄС візові правила для українців залишаються суворими. Довгі черги навпроти консульств та часом грубе поводження їхнього персоналу – серйозні проблеми, які потрібно вирішувати. Так само дивно, що українцям із тими самими документами легше отримати Шенгенську візу, приміром, у польському консульстві, ніж у німецькому.

Особливою цільовою групою цієї свободи є молоді українці, які повинні мати всі можливості здобути освіту чи пройти стажування в ЄС. Свобода освіти змінить Україну ефективніше й суттєвіше, ніж будь-яке нове законодавство. Якби Україна ефективніше використовувала освітню програму ЄС Erasmus, тисячі студентів отримали б унікальну нагоду повчитися в університетах інших європейських країн. І хоча країна формально приєдналася до Болонського процесу, реально вона зробила дуже й дуже мало в цій царині. Докладніше тут .

Свобода руху товарів та послуг

У той час коли на якісні європейські товари в Україні є високий попит, українським товарам потрапити на ринки ЄС украй складно. На заваді стають високі мита і квоти, насамперед для сільгосп­продуктів, які Україна за інших умов могла б успішно експортувати до Євросоюзу. Захист інтересів власних фермерів важливіший для країн ЄС, ніж бажання їхніх споживачів купувати дешеву їжу. Мільярди субсидій вливають у неприбутковий аграрний сектор. А Україна тим часом не має змоги вільно продавати свою продукцію всередині ЄС.

Крім того, торговельні бар'єри зберігаються і для текстильної та сталеливарної продукції, хоча Україна після вступу до ВТО в 2008-му зняла свої власні імпортні обмеження. Й це ще не єдині перешкоди. ЄС встановлює дуже високі вимоги до якості товарів, унеможливлюючи український чи будь-який інший східноєвропейський імпорт. Українські виробники часто не в змозі виконати таких вимог і не мають потрібних для цього коштів. Тому вони обирають «простіші» шляхи експортування – до Росії та інших країн СНД. Аби Україна таки змогла наблизитися до стандартів ЄС, потрібно, щоб і великі, й середні, й малі економічні гравці були впевнені, що інвестиції в цей процес окупляться, тобто вони отримають нові ринки збуту. Ось чому Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС така важлива

Свобода руху капіталів

Інвестор має бути впевнений у поверненні капіталовкладень, у відсутності надмірного втручання держави в бізнес-процеси.

В Україні ж інвестиції реально незахищені. Тому іноземні інвестори залишають країну, а нові не приходять

Модернізація економіки

Хоча частка машин і технологій в українському експорті вища, ніж у російському, вона все одно замала. Українська економіка терміново потребує модернізації. Пропозиції деяких «експертів» переорієнтувати Україну майже повністю на ринки Росії та Центральної Азії – там, мовляв, є попит на морально застарілу українську продукцію – фатально хибні та небезпечні в довготерміновій перспективі. В будь-якому разі модернізації не уникнути, бо рано чи пізно й на тих ринках почнеться справжня капіталістична конкуренція, яку витримають сучасні й технологічно потужні компанії. Бізнес – це конкуренція. Прагнення вибирати шляхи, на яких опір буде щонайменшим, вестиме, зрештою, в нікуди.

Модернізовувати старі, енергетично неефективні підприємства спільно з російськими партнерами – теж не така вже й гарна ідея. Перш ніж вкладати гроші в українські газогони й атомні реактори росіяни, модернізовуватимуть власну країну. А тут у них шалено багато роботи.

Під час німецько-російських консультацій у Єкатеринбурзі в липні цього року президент Дмітрій Мєдвєдєв та канцлер Ангела Меркель домовилися, що німецький державний банк KfW у співпраці з російським Внешэкономбанком розпочне кредитну програму модернізації російського малого та середнього бізнесу. Це вкотре засвідчило, що Росія сама не має ресурсів для оновлення своєї економіки. Для неї Україна – частина сфери її інтересів. Економічна інтеграція використовується як інструмент нарощування її політичного впливу, і це не має нічого спільного з модернізацією України. Якраз навпаки. Значно краще було б, аби на її внутрішній ринок приходили водночас різні глобальні гравці. Якщо ж покласти всі яйця до одного кошика, то їх можна буде розчавити одним сильним поштовхом

Реформа податкової системи та дебюрократизація

Європейські інвестори прийдуть тоді, коли в країні діятимуть законодавча та податкова системи, які відповідатимуть їхнім потребам. Російські інвестори прийдуть за будь-яких обставин. У нереформованій Україні вони почуваються як удома. Але вони забезпечать радше імпорт не капіталу, а своїх непрозорих правил гри. Інвесторам з ЄС потрібні незалежні суди й дебюрократизація. Європейський принцип субсидіарності, здається, досі Україні не відомий. Його суть дуже проста: рішення мають ухвалювати на тому адміністративному рівні, на якому проблема виникла. Комунальні проблеми – на місцевому рівні, національні – на національному. На кожному рівні є ті, хто відповідає за прийняття рішень. Ніхто не повинен показувати пальцем на Київ і казати: їдьте до них, бо я нічого не можу зробити. А таке неможливе без системної децентралізації функцій та більших податкових відрахувань до місцевих бюджетів. Останнє, своєю чергою, передбачає реформування податкової системи, скорочення кількості ліцензій, сумлінніше повернення ПДВ, зменшення податкових привілеїв для «обраних бізнесменів». Це гарантує більшу прозорість усіх процесів.

Дебюрократизація завжди сприяє підвищенню підприємни­цької активності та створенню нових робочих місць у бізнес-секторі. Сьогодні, аби відкрити бізнес в Україні, потрібно в середньому пройти 10 бюрократичних процедур, що займає близько місяця часу. В більшості європейських країн це робиться за день–два.

Боротьба з корупцією

Україна далеко позаду всіх європейських країн, за даними індексу сприйняття корупції Transparency International. Вона обіймає 146-ту позицію зі 180, як і Зімбабве. Ступінь корумпованості визначається за місцем, де, власне, є корупція, а не за місцем, звідки походять гроші, що їх дають як хабар. Інакше результати рейтингового оцінювання були б дещо іншими. Корупція в Україні набула страхітливих масштабів. Жорстких покарань окремих корупціонерів у такому випадку зовсім недостатньо. Хоча це й краще, ніж лишень моральний осуд. Потрібно, щоб ризик брати хабар був дуже високий. А це неможливо без суворої системи контролю й мінімізації чиновницьких повноважень. Плюс, звісно, вільна преса має постійно бути на сторожі. Крім того, держслужбовці, нарешті, повинні отримати вищі зарплати, що також зменшить спокусу хабарництва

Свобода слова

Це було особливою перевагою України перед колишніми союзними республіками. Нині є перші ознаки погіршення ситуації зі свободою слова. Достатньо згадати, як директора українського офісу фонду Конрада Аденауера Ніко Ланге не пускали на територію України. Після цього український міністр закордонних справ Костянтин Грищенко заявив в інтерв'ю газеті Tagesspiegel, що для таких інституцій буде краще… «не ставати ні на чий бік у політичних дискусіях».

Ланге дав критичну оцінку першим 100 дням нової влади. Після таких інцидентів європейські журналісти можуть відмовитися від самої ідеї їхати до України, вивчати ситуацію в ній, потім писати про неї, адже одного разу їх можуть просто не впустити в цю країну, бо вони надрукували щось критичне про її владу

Гарантування енергетичної безпеки Європи та, зокрема, України

Україні газогін «Південний потік» не принесе жодної користі. Ним транспортуватимуть той самий російський газ, тільки цього разу країна опиняється осторонь. Окрім, власне, звуження свого транспортного потенціалу, Україна втрачає найцінніше – зацікавленість ЄС та Росії в модернізації її ГТС.

Ті самі наслідки для України матиме будівництво газогонів «Північний потік» та «Набукко», хоча в останньому Росія участі не бере. А ось завдяки таким проектам як Desertec, що передбачає будівництво гігантських геліостанцій у Північній Африці, потреба в імпорті газу просто відпаде. Відновлювальна енергетика формуватиме великі й перспективні ринки, на яких Україна могла б кинути виклик навіть Росії з її застарілою ресурсозалежною економікою. Енергетична безпека є дуже важливою і для ЄС, і для України. Газові домовленості з Росією в жодному разі не замінять заходи з підвищення енергоефективності української економіки. Можна, звісно, апелювати до потенційно великих запасів вуглеводнів на дні Чорного й Азовського морів. Однак катастрофа в Мексиканській затоці продемонструвала всьому світові, наскільки небезпечні видобувні роботи на дні великих водних басейнів.
Натомість відновлювальна енергетика екологічно безпечніша, й вона послаблюватиме залежність від Росії та інших постачальників енергоресурсів. Сьогодні Німеччина планує рік за роком невідступно збільшувати частку такої енергетики в своїй економіці. В Україні подібних програм не розробляють і навіть не планують
 
Скорочення дефіциту державного бюджету

Політики всіх українських партій на рівні риторики підтверджують вірність ідеям євроінтеграції. Те саме робить і новий уряд. Якщо питання вступу до НАТО наразі закрите, то європейські ринки ні на мить не втрачають своєї привабливості, обіцяючи стабілізацію української економіки. А до цього мають бути адаптовані й державні фінанси. З МВФ, здається, домовилися, хоча при цьому й доводиться звикати до того, що українці вимушені проковтнути не одну гірку пігулку, як-от суттєве підвищення тарифів на газ. Проте в будь-якому разі має бути скорочений дефіцит держбюджету. Щойно Україна домовилася з МВФ, її кредитний рейтинг одразу ж покращився: від B– до B, за даними рейтингового агентства Fitch, на початку липня 2010 року. Та цього замало, йдеться про тимчасове полегшення. Головна мета – відновити довіру з боку міжнародних ринків капіталу. Це можливо, коли будуть зменшені державні видатки й, відповідно, скоротиться державний дефіцит. А наступною гіркою пігулкою після підвищення тарифів на газ стане пенсійна реформа

Приборкання інфляції як передумова для подолання бідності

Зростання тарифів на газ далі підігріватиме інфляцію. За цих умов украй важливо допомогти біднішим верствам населення адаптуватися до нових цін, оскільки інфляція позначається здебільшого саме на їхньому житті. Для її приборкання потрібно, аби Національний банк України став цілком самостійною інституцією. Це автоматично покращує бюджетну дисципліну та усуває спокусу скорочувати державний борг, друкуючи нові, нічим не підкріплені грошові папірці.

Лише сильна валюта і щорічний рівень інфляції на рівні європейських стандартів (до 3%) у довготерміновій перспективі поверне Україні довіру міжнародних та місцевих ринків

Часткова приватизація

Час масової приватизації минув. Натомість часткова приватизація має тривати. Вона наповнює порожні кишені готівкою, оскільки, по-перше, зростає кількість платників податків і, по-друге, зменшується корупція в держсекторі. Що менше буде посад у ньому, то менше корупції та кругової поруки. Як засвідчує досвід, державні підприємства в пострадянських країнах зазвичай хронічно збиткові.

Але реальні шанси брати участь у приватизаційних конкурсах повинні мати крім російських і європейські компанії. Приплив капіталів і технологій нереальний без упорядкованої і сприятливої законодавчої бази і такої самої податкової системи. Це також передбачає отримання прав власності на нерухомість, бо рефінансування європейських компаній часто можливе лише тоді, коли право власності можна контролювати й перевіряти.

Соціальна відповідальність

Самого приборкання інфляції недостатньо. Єдиний соціальний податок та спеціальні виплати бідним такі ж важливі, як і формування та зміцнення середнього класу, усунення монополій та вдосконалення освіти й медицини. Підвищувати пенсійний вік до 65 років не має жодного сенсу, оскільки реальна середня тривалість життя українця суттєво коротша за середньоєвропейську (78 років).

Без цього країна буде поділеною вже не на Схід і Захід, а на численну бідноту й жменьку багатіїв. Зростання загального добробуту людей – найкраща передумова для успішної євроінтеграції.

ФІНАЛЬНІ ЗАУВАГИ

Запровадження правил і стандартів ЄС та підписання з Євросоюзом Угоди про зону вільної торгівлі в жодному разі не є панацеєю для України. Вони забезпечать українським компаніям та громадянам кращий доступ до європейських ринків. Можливо покращать умови ведення бізнесу та підвищать добробут українців. Україні конче потрібно шукати прибічників усередині ЄС та безпосередньо в Німеччині, найпотужнішому його гравцеві. Всі українські уряди дотепер робили для цього надто мало. Вибір, що стоїть перед Україною, дуже обмежений. Час напередодні Євро-2012 найкращий, аби цим вибором скористатися. Але tempus fugit , тобто час спливає швидко.