Загалом нині місцеве чиновництво виявляє неабияку вигадливість, аби за потреби (насамперед щоб прогнутися перед начальством зі столиці) зачищати вулиці від громадян. Можна просто перекрити рух, як це часто роблять у Києві або, наприклад, у Вінниці, а можна заблокувати цілу площу трамваями, як вчинила харківська влада, намагаючись перешкодити проведенню опозиційного мітингу (мовляв, у нас опозиції взагалі немає). Годі казати про Межигір’я та його околиці, куди взагалі рідко ступає нога українських громадян завдяки пильному президентському оточенню.
Складається враження, що влада поставила перед собою чергове стратегічне завдання: коли люди потрібні на «правильних» мітингах чи показушних зустрічах із можновладцями – проводити масову мобілізацію для створення необхідної масовки, коли ж громадяни «тільки заважають» – прибирати їх подалі, тоді картинка безлюдної країни тішитиме око численних охоронців і перших осіб, які стрімко мчать порожніми вулицями вперед, назустріч «пакращенню».
