Проте найбільше уваги було виділено Нью-Йорку, американці з усієї країни з’їхалися, щоб вшанувати пам'ять майже трьох тисяч людей, які загинули підчас терактів. Тиждень поцікавився у людей, які прийшли до місця, де стояли вежі близнюки, що вони думають про значення та наслідки подій десятирічної давнини.
Харлен Барні,
Мешканці Нью-Йорку – сильні, ми сьогодні зібралися тут, щоб підтримати людей, які пережили атаки терористів.
Те, що було зроблено та те, що ми робимо сьогодні повинно продемонструвати, що нація, яка вірить в Бога, сильна та може долати складнощі, ми все подолаємо, ми подолаємо і тероризм. Це наша місія сьогодні.За наслідки таких трагічних подій можна багато кого звинувачувати, але, чесно, я не знаю. Загалом, я думаю, що кожен робив, те що вмів та міг за тих обставин. Чому б ми не намагалися зупинити цю катастрофу, якби могли та знали, як це зробити?
Ніна Хенлі,
Я приходила сюди протягом багатьох років, від самого початку. Те, що так багато людей приходить, означає підтримку для сімей загиблих. Навіть цей меморіал, ми його будуємо, щоб показати, що ми пам’ятаємо своїх рідних та близьких, які тут загинули.
Я думаю, що люди змінилися, всі і досі трохи переживають, тому що там десь є Аль-Каїда, і тому, що лунали погрози інших терактів, люди й досі переживають, і я також. Час іде, але всі хто загинув залишаються у нас в пам’яті, втім процес оздоровлення ще займе трохи часу.
Ріджина Албандін,
Я родом з Нью-Йорку, але живу в Каліфорнії. Я була в Каліфорнії, коли стався теракт. Мій брат полісмен, але в той день він не був на роботі, проте його хороший друг тоді загинув – Джоні Віджіано . Хоча я ніколи не зустрічалася з ними, мій брат працював тут три тижні після теракту… і він більше ніколи не повернеться сюди. Тому сьогодні я прилетіла з Каліфорнії, щоб вшанувати пам'ять тих, хто загинув. Ми стійкі, можливо, нас можна розбити з фінансової точки зору, але не можна розбити наш дух. Коли я сюди їхала, моя мама казала: «Будь обережна, можливо не потрібно їхати». Але я тут тому, що це важливо бути єдиною об’єднаною націю і показати свою підтримку іншим. Ми більше ніколи не будемо такими, як раніше, і це погано, але те, що сталося об’єднало людей, і допомогло зрозуміти на скільки об’єднаними ми є. Разом ми вирішимо всі проблеми і будемо цінувати набагато більше кожне життя, кожний день.
Клара Хусейн,
10 вересня 2001-го я їхала на роботу, я працюю в Імпаєр-Стейт-Білдінг, дуже сильно запізнилася, але все одно не могла зайти всередину будівлі, тому що поліція все закрила. Потім я побачила на екрані телевізора на вулиці, що відбулася терористична атака. Спочатку я не знала, що робити, я не могла навіть усвідомити, це було шокуюче і дуже страшно, тому що було багато чуток . Там, де я була хтось сказав, що поруч закладена бомба, всі почали бігти і я побігла, але я навіть не знала куди я біжу. Я була дуже налякана тому, що люди бігли так хаотично, ніхто до кінця не усвідомлював, що робить.
Десята річниця трагедії означає для мене, що треба пам’ятати та не забувати жертви, на які пішли люди, поліцейські, пожежники, люди, які поклали свої життя, щоб врятувати інших – ми всі прийшли сюди, щоб показати, що ми їх не забули і ніколи не забудемо. Ми живемо в іншому світі, ми по-іншому дивимося на те, що таке свобода, а це тому, що на нас ніколи раніше не нападали, Раніше Америка була дуже відкритою та вільною країною, але ми на це не звертали особливої уваги, а після теракту ми змінили своє бачення свободи.
Сара Хартлі,
Вже десять років пройшло – вау! Так багато всього відбулося за ці десять років. Це дуже значуща та важлива подія, я рада бачити, що так багато людей прийшло вшанувати пам'ять. Я приходила сюди кожний рік, але не бачила тут стільки людей, як сьогодні. Приємно бачити, що ми все добре пам’ятаємо та шануємо пам'ять тих, хто загинув. Деякі позитивні зміни відбулися – люди стали більш толерантними, можливо в це складно повірити сьогодні, але загалом, більше толерантності, більше розуміння. Люди замислилися та зрозуміли не тільки, що сталося, але й чому так сталося, і що потрібно робити, щоб подібне не повторилося. Потрібно більше розуміння. Це значна подія в історії країни, все ще не закінчено, історія триває, але це правда, що час трохи лікує рани. І хоча мені більше подобався світ до подій 11 вересня 2009-го року, але я розумію, що світ став кращим. Я не була в Нью-Йорку раніше, я не знала багато про місто , але зараз, коли відкрила його для себе – мені стало ще більше сумно, що це місто пережило теракт. Це прекрасне місто, одне з найважливіших, якщо не найважливіше в світі, тому це подвійна трагедія.