Після переобрання екс-прем'єра Польщі Дональда Туска головою Європейської Ради, більшість європейських ЗМІ вийшли із заголовками про "ізоляцію" Польщі в ЄС. Справді, поведінка польської делегації під час саміту 9-10 березня у Брюсселі була схожа на театр абсурду.
"Погано, що той вибір зроблено у такий спосіб. Це небезпечний прецедент", – так зреагувала на обрання Дональда Туска головою Європейської Ради, прем'єр-міністр країни, з якої він походить, і яка б мала бути найбільшим прихильником його кандидатури, Беата Шидло. Однак не склалося. Вона була головним опонентом його переобрання, яке все одно відбулося з історичним рахунком 1:27.
Нинішній польський уряд та керівна партія на чолі із Ярославом Качинським ще за довго до початку саміту декларували своє небажання підтримувати колишнього прем'єр-міністра Польщі і "заклятого ворога" Ярослава Качинського Дональда Туска. Доходило до того, що вмовляти поляків на початку лютого приїжджала Анґела Меркель – політик, яка чи не найбільше підтримувала і підтримує кандидатуру Туска на цій посаді.
Читайте також: Туска переобрали президентом Європейської Ради
Для ПіСу, окрім особистої ворожнечі із головою партії Ярославом Качинським, Дональд Туск вважався "кандидатом Німеччини" чи радше інших держав, а не Польщі. Про це в інтерв'ю тижневику wSieci Качинський заявив напередодні саміту, назвавши його кандидатом Меркель, а інший член керівної партії, євродепутат Здіслав Краснодебський навіть запропонував, аби Туск взяв німецьке громадянство: "Дональд Туск є кандидатом інших держав, якого проштовхують в основному німці", – написав євродепутат у своєму твіттері і відзначив, що кандидатом від Польщі є Яцек Саріуш-Вольський.
Ідея висунути євродепутата, донедавна члена Громадянської Платформи Яцека Саріуша Вольського польським кандидатом на посаду голови Європейської Ради, за даними польського тижневика Polityka, з'явилася ще восени. Тоді, як пише видання, також ще домінувала думка, аби Саріуш-Вольський замінив Вітольда Ващиковського на посаді міністра закордонних справ. Врешті у січні ця думка викристалізувалася. Саме тоді Качинський говорив про те, що Польща не повинна підтримувати кандидатуру Туска, оскільки він виступає за рішення, які є "надзвичайно шкідливими для Польщі". У тій розмові Качинський додав, що Туск виступає за фінансові покарання для країн ЄС, що не хочуть приймати свою квоту біженців. "Ми просто не можемо підтримати таку людину", – заявив тоді Качинський.
Саме цю позицію, озвучену Качинським, і відстоювала прем'єр-міністр Беата Шидло під час саміту європейських лідерів у Брюсселі. Однак ця опозиційнійність зайшла надто далеко для решти членів європейської спільноти. Позицію Польщі не підтримав навіть її найближчий на сьогодні соратник в ЄС – прем'єр Угорщини Віктор Орбан (польська Gazeta Wyborcza писала, що Качинський до останньої хвилини сподівався, що позицію Польщі підтримають представники Вишеградської четвірки та Велика Британія). А на закиди Шидло про принципи (вона наголошувала, що кандидата на посаду голови ЄС має підтримувати країна, з якої він походить) французький президент Олланд нагадав їй, що у неї є "принципи, а в нас структурні фонди". Оглядачі різних польських та європейських видань також відзначають, що поляки своєю "антикампанією" лише зміцнили позиції та рівень підтримки Дональда Туска в ЄС, адже там, як пише у Gazeta Wyborcza Павел Вронський, прагнуть знайти голову, який би не був залежним він " національних партикуляризмів".
Читайте також: У Польщі відреагували на переобрання Туска головою Європейської ради
Варто відзначити, що про ізоляцію Польщі в ЄС тепер багато говорять також і польські медіа різного політичного спрямування. Так, політолог Павло Зерка в коментарі виданню Rzeczpospolita, каже: "Наша політична позиція в ЄС і найближчому сусідстві почне слабшати, якщо ми не знайдемо себе в ключових колах європейської інтеграції".
Він також пропонує, яким чином Польща може подолати власну ізоляцію. "Запропонувати конструктивну програму реформ ЄС і переконати інші країни у своїх ідеях. На жаль, вчорашній саміт ЄС показав, наскільки ми самотні в ЄС, крім того, це за власним бажанням", – вважає експерт. Як відзначає Gazeta Wyborcza, Туск залишається єдиним кандидатом, для якого важливо, аби Польща залишалася в ЄС та не втратила "бойових" позицій. Цього стосувалися численні запитання, які ставили журналісти Тускові наприкінці прес-конференції по закінченні саміту минулого тижня. На запитання одного із журналістів, як Туск спілкуватиметься із правим урядом у Польщі, він віджартувався, що спілкуватиметься з ним польською. Проте тоді ж він наголосив, що робитиме все можливе, аби Польща не була ізольованою в ЄС.
Окрім риторики ізоляція Польщі в межах ЄС може мати юридичні наслідки. І польське видання Polityka і європейське Politico, посилаючись на європейських дипломатів кажуть, що після голосування 1:27 за голову Європейської ради минулого четверга, Європейська комісія може просити Європейську раду запустити в дію статтю 7 Лісабонської угоди. Ця стаття передбачає санкції за порушення верховенства права (йдеться про ситуацію із Конституційним Трибуналом у Польщі) і як результат цих санкцій у країни можуть відібрати право голосу в Раді. “Ще донедавна можна було б бути певним у програші Комісії. Однак зараз, коли “зрадив нас” навіть Віктор Орбан, результат вже не виглядає таким очевидним”, – відзначає польський тижневик Polityka.
Читайте також: Туск прокоментував позицію Польщі щодо переобрання його головою Європейської ради
Утім, здається така перспектива не лякає самих польських урядовців. В одному із інтерв'ю на минулих вихідних міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський заявив, що Польща сама бойкотуватиме ЄС. “Ми повинні різко скоротити рівень довіри до ЄС. Почати вести негативну політику”,- заявив Ващиковський в інтерв'ю виданню Super Express. Він пояснив, що має на увазі “блокування інших ініціатив” та ведення “дуже різкої гри”. Видання Polityka, аналізуючи сказане міністром, відзначає, що так гостро представники ПіСу не говорили навіть про Росію.
Так, чи інакше нинішня позиція Польщі в ЄС, виглядає дуже непевною, що також має наштовхувати на роздуми в Україні, адже західний сусід, здається, втрачає вплив у спільноті навіть як рупор Східної Європи. Підтримувати нинішній польський уряд у його політичних “блуканнях” відмовляються і інші країни Вишеградської четвірки, що вважалися раніше ключовими партнерами, а Німеччина самим ПіСом сприймається швидше як противник, а не як партнер. Як ситуація розвиватиметься далі поки невідомо, однак перспективи світлого майбутнього приховані за хмарами авторитаризму та євроскептицизму керівної партії країни.