Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повідомляє про розпродаж колекції картин олігарха-колаборанта Віктора Медведчука. Мистецькознавча та експертна спільнота, а також громадські активісти закликають зупинити процедуру розпродажу. Підстави — занизькі ціни на ринку антикваріату та спустошеність музейних фондів, що їх спричинила російська агресія. Тиждень попросив експертку з політики в сфері Культурної спадщини, Ольгу Сагайдак розповісти, в якому стані перебуває український ринок антикваріату та мистецьких творів, а також — поділитися думками, як найкраще було б організувати розподіл між музеями робіт, які важливі для збереження мистецької спадщини.
«Після початку війни 2014 року ринок антикваріату й аукціонний бізнес динамічно йшли на спад. Близько 20 регулярних аукціонів, які забезпечували публічне ціноутворення, припинили свою роботу. Після повномасштабного вторгнення зрідка проводять аукціони, переважно благодійні, лише 2 організації, – наголосила Ольга Сагайдак. – Війна в усі часи знецінює предмети мистецтва і колекціонування. Є ті, хто можуть не продавати й убезпечити колекції, а є ті, хто змушений розставатися з творами мистецтва, щоб вижити.
В публічному доступі наразі такі продажі не фігурують. Отже в оцінці творів зараз немає на що спиратися. Можна гіпотетично уявити, що на антикваріат ціни впали в рази».
Експертка наголосила, що до розпродажу заплановані 264 картини, з-поміж яких — роботи художників Закарпатської школи, роботи Михайла Беркоса, Сергія Васильківського, Івана Айвазовського.
«Варто зазначити, що в Європі музеї мають пріоритетне право на придбання творів з аукціонів. Але ресурс для закупу забезпечує або держава, або громадські об’єднання, які збирають кошти, або ендавменти, – пояснила пані Ольга. – Натомість, музейний фонд України зазнав величезних втрат через знищення музеїв та пограбування колекцій росіянами на окупованих територіях.
Зараз, в результаті судових рішень по справах зрадників і колаборантів, деякі колекції потрапили в розпорядження АРМУ — Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Вони, як і інше майно, мають бути виставлені на відкриті торги. Однак, процедура щодо творів мистецтва не відрізняється від ліквідації парку автомобілів чи дорогих сучасних годинників.
Варто зазначити, що в Європі музеї мають пріоритетне право на придбання творів з аукціонів. Але ресурс на придбання забезпечує або держава, або громадські об’єднання, які збирають кошти, або ендавменти. Наразі в Україні жоден з цих механізмів не спрацює.
Проте, частина творів в цих колекціях збагатила б музейний фонд. Наприклад, роботи митців Харківської школи початку ХХ ст. – Васильківського, Беркоса, Закарпатської школи середини ХХ ст – Бокшая, Ерделі, Глюка, картини Айвазовського і Пимоненка з колекції Медведчука можуть бодай трохи компенсувати втрати».
Ольга Сагайдак наголосила, що потрібно створити механізми, які дали б можливість оцінити цінність творів для музейного фонду, фізичне місце збереження таких колекцій, час та фаховий ресурс на прийняття рішень.
«Я б наполягала на зупиненні процедури розпродажу колекції, створенні робочої групи з фахівців, які забезпечать прозорий механізм прийняття рішень щодо розподілу в музейний фонд. Зважаючи на те, що це не одиничний випадок, Міністерство культури має використати цей прецедент, щоб підготувати необхідні зміни до нормативно-правових актів і спонукати до спільнодії інші державні органи», – зазначила пані Ольга в розмові з Тижнем.