«Минуло більше року війни і між Вашингтоном і Києвом зростають розбіжності щодо цілей війни, і виникають потенційні точки спалаху щодо того, як і коли завершиться конфлікт», – пише видання Politico. Автори матеріалу Джонтатан Лемайр і Александер Вард вважають, що найбільшу проблему для Києва і Вашингтона становить відсутність спільного бачення того, чим має закінчитись війна.
«Адміністрація не має чіткої політичної задачі та чіткої мети. Чи затягувати цю справу, як того хоче Владімір Путін?, – цитує видання конгресмена Майкла МакКола, голову Комітету Палати представників у закордонних справах, – Чи просто дати їм достатньо, щоб вижити, а не виграти? Зараз я не бачу політики перемоги, а якщо її немає, що ми тоді робимо?»
Доля Криму
«Хоча Байден пообіцяв непохитну підтримку, а скарбниця поки що залишається відкритою, США чітко дали зрозуміти Києву, що вони не можуть нескінченно фінансувати Україну на такому рівні. Хоча підтримка України здебільшого була зусиллям обох партій, невелика, але зростаюча кількість республіканців почала висловлювати скептицизм щодо використання американської скарбниці для нескінченної підтримки Києва у війні, якій не видно кінця», – пише Politico.
За даними видання, офіційні особи у Сполучених Штатах вважають, що наполягання Зеленського на тому, щоб вся Україна — включно з Кримом, який перебуває під контролем Росії з 2014 року — була повернена Україні до початку будь-яких мирних переговорів, лише продовжить війну. Понад те, Пентагон постійно висловлював сумніви в тому, що українські сили, попри те, що вони оснащені сучасною західною зброєю, зможуть витіснити Росію з Криму, де вона закріпилася майже десять років.
Читайте також: Розмита перспектива. Про що свідчить західна дискусія про «збереження обличчя» Путіна
«Поки що Байден продовжував дотримуватися свого рефрену про те, що всі рішення щодо війни та миру США залишать Зеленському. Але по всьому Вашингтону почалися перешіптування щодо того, наскільки це буде доцільним, оскільки війна триває — і наближаються чергові президентські вибори», – повідомляє Politico.
У матеріалі названо й інші точки непорозуміння між Києвом та Вашингтоном. Виходячи з розмов із десятьма американськими офіційними особами, законодавцями та експертами, проведених авторами матеріалу, йдеться про диверсію на газопроводі «Північний потік», а також про «жорстоку і виснажливу оборону стратегічно неважливого українського міста», тобто Бахмута.
Фортеця Бахмут
«Кожен день оборони міста дозволяє нам виграти час для підготовки резервів і підготовки до майбутніх наступальних дій, — наводить Politico аргументацію командувача Сухопутних військ ЗСУ генерала-полковника Олександра Сирського. – Водночас у боях за цю фортецю ворог втрачає найбільш підготовлену та боєздатну частину своєї армії — штурмові загони Вагнера».
Читайте також: Том Купер: «Була можливість завершити все “швидко”: ще минулого літа»
Тимчасом, стверджує Politico, багато чиновників американськоъ адміністрації почали хвилюватися, що Україна витрачає стільки живої сили та боєприпасів у Бахмуті, що це може підірвати її здатність здійснити великий контрнаступ навесні. «Звичайно, я не хочу применшувати ту величезну роботу, яку українські солдати та лідери доклали для захисту Бахмута — але я вважаю, що це більше символічна цінність, ніж стратегічна та оперативна цінність», — цитує видання міністра оборони США Ллойда Остіна, зазначаючи, що «Київ наразі проігнорував думку Вашингтона».
«Північні потоки» і ATACMS
Що стосується підриву газогону, за даними Politico, аналітики американськоъ розвідки не вірять, що Зеленський чи його помічники були причетні до диверсії. Проте адміністрація Байдена сигналізувала Києву (подібно до того, як це було зроблено, коли минулого року в Москві вибухнула замінована машина, внаслідок чого загинула донька російського філософа-фашиста Алєксандра Дугіна), що вчинення певних актів насильства за межами України не допускатиметься.
Читайте також: Юрій Сиротюк: «Цю війну виграють не “Леопарди”, не F-16, її виграють люди. Ті люди, які виявляться стійкішими»
Ця логіка Вашингтона працює й тоді, коли йдеться про ATACMS. Politico стверджує, що Сполучені Штати не надали ці ракети великої дальності Україні не лише тому, що їх мало у власному арсеналі США. «Існує також побоювання, що Україна може завдати удару по віддалених російських цілях, потенційно ескалюючи війну», – пише видання.