Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
20 грудня, 2013   ▪   Віктор Шатров   ▪   Версія для друку

Кінець путінської стабільності

Падіння економіки та скорочення соціальних видатків на тлі розкошування можновладців підривають соціальну базу, на якій тримається режим російського президента
Кінець путінської стабільності

У своєму ювілейному 10-му щорічному посланні Федеральним зборам РФ 12 грудня Владімір Путін офіційно визнав провал у виконанні своїх травневих указів, що передбачали реалізацію його передвиборчої програми щодо різкого підвищення заробітних плат бюджетникам (зокрема освітянам і лікарям) до середнього рівня за регіонами. Водночас він проголосив «оптимізацію бюджетної сфери за рахунок скорочення неефективних витрат», що фактично означає ревізію соціальної політики Кремля.

Затягаємо паски тугіше

Голосуючи за Путіна, росіяни не в останню чергу сподівалися на зростання видатків держави на соціальне забезпечення і згадували про ситі роки напередодні економічної кризи 2008–2009 року. Однак навіть у ті «благодатні часи» ці видатки були лише «кісткою» для народу з кремлівського столу.

Зокрема частка державних витрат на соціальні потреби (освіта, охорона здоров’я, ЖКГ, культура, спорт тощо) у РФ навіть до кризи, 2007 року, залишалася однією з найнижчих у світі і становила всього 15,0%(для порівняння: у розвинених державах ця частка становила 70,3%, у країнах Латинської Америки – 64,1%, Азії – 54,9%,  Африки – 50,1%). Водночас частка витрат на утримання державного апарату, внутрішню безпеку й оборону 2007 року у розвинених країнах становила лише 11,1%, у державах Латинської Америки – 19,2%, Азії – 27,5%, Африки – 25,7%, натомість у Росії – аж 42,2%.

Прийнятий недавно Державною думою РФ федеральний бюджет на 2014–2016 роки передбачає скорочення номінальних витрат на соціальну політику на 7,8%, а в реальному вираженні – на 12,2%. Це на 11 відсоткових пунктів вище за темпи скорочення всіх реальних витрат федерального бюджету, який становитиме 1,2%, наголошує комітет з бюджету.

Читайте також: Ідеологічний рейд на Захід. Популярність Путіна за кордоном зумовлена його "неполіткоректністю"

Свої антисоціальні проекти російське керівництво ретушує запевненнями про те, що зменшення федерального фінансування соціальних програм компенсують регіональні бюджети. Цими казками росіян годують у той час, коли більше половини регіонів РФ мають дефіцитний бюджет. Вони попросту потопають у боргах, що негативно позначається на рівні життя людей.

Відповідаючи на запитання, чому держава економить на соціальній сфері, експерти наводять різні аргументи. За словами першого віце-президента Російського союзу інженерів, економіста Івана Андрієвського, дефіцит бюджету пояснюється складною економічною ситуацією в країні, скороченням доходів більшості компаній і, як наслідок, зниженням їхніх податкових відрахувань.

Негативний вплив має і реалізація великих інфраструктурних проектів, зокрема, спорудження об’єктів для зимової Олімпіади в Сочі (зростання витрат на спорт наступного року перевищить 20%). Водночас пріоритетним напрямом урядових інвестиційних програм найближчими роками будуть військові витрати. «Активізація витрат за соціальними програмами очікується лише за умови нормалізації економічної ситуації в Росії. Звичайним росіянам необхідно запастися терпінням, бо криза може затягтися», – стверджує Андрієвський.

Цю думку поділяє і екс-міністр економіки Росії, голова партії «Громадянська ініціатива», професор Андрєй Нєчаєв. За його словами, у вирішенні питання про скорочення витрат уряд виходив з того, що «священну корову – правоохоронну систему та оборону – чіпати не можна. Залишилося не так багато можливостей, тому в хід ідуть соціальні статті», – пояснює він.

«Каждому по потребностям»?

Економіка Росії безнадійно хвора. За найоптимістичнішими прогнозами експертів, її ВВП за підсумками нинішнього року зросте лише на 1,4%, а наступного не перевищить 2%. Стагнація російської економіки відбувається за високих цін на нафту і газ, які є основою експорту країни. Провадити підприємництво в РФ ризиковано й небезпечно. У країні, де отримання прибутку може бути кваліфіковано як шахрайство, бізнес не працює. Дискредитована судова система, корумповані чиновники і правоохоронці обклали підприємства непомірними поборами. Добре організований бізнес, що починає приносити прибуток, можна легко забрати рейдерським наїздом. Уряд безнадійно чекає на західних інвесторів, які не хочуть приходити на російський ринок.

Частка Росії у світовому ВВП становить всього 2%, що дорівнює економічному внеску округу Лос-Анджелес, США. Однак за такого низького рівня економічного розвитку розподіл доходів серед населення країни вкрай нерівномірний. Тимчасом як 1,5% росіян володіють 50% національного багатства, більш як 90% населення країни, за даними Федеральної служби державної статистики РФ, балансує на межі бідності (зокрема у крайніх злиднях перебувають 13%, у злиднях – 27,8%, у бідності – більш як 38%).

Читайте також: Підставляються. Як проросійські сили в Україні компрометують Путіна

За нерівномірністю розподілу майна й доходів Росія – один з лідерів у світі. Про це, зокрема, свідчать результати опублікованого 9 жовтня дослідження Credit Suisse Research Institute, що пов’язаний з однойменним швейцарським банком. У РФ 110 мільярдерів володіють до 35% багатства всіх домогосподарств, тимчасом як у середньому у світі на їхню частку припадає 1–2%. Такий високий рівень майнової нерівності відзначається лише в Росії та в деяких країнах Карибського моря. Російські мільярдери сплачують найнижчі у світі податки (13%), які й не снилися їхнім колегам у Франції та Швеції (57%), у Данії (61%) або в Італії (66%). Тільки в Росії податок на дивіденди за акціями нижче податку на прибуток – усього 9%.        

Однак навіть за таких пільгових умов оподаткування для РФ характерні величезні показники відпливу капіталу за кордон. З 1991 до 2009 року чистий відплив капіталу з Росії становив більш як $2 трлн, і цей процес триватиме й надалі (2013 року, за прогнозами експертів, цей показник становитиме від $60 до $75 млрд). Тільки у банках Швейцарії зберігається $25 млрд російського походження. Така ситуація зумовлена відсутністю стабільних правил гри для провадженн бізнесу і реальних гарантій права приватної власності у РФ. Не варто забувати і про те, що левова частка коштів, які виводяться за кордон з країни, мають напівкримінальне походження.

Водночас сама влада, попри бідність більшої частини населення, поводиться, м’яко кажучи, нескромно. До послуг перших осіб – 21 державна резиденція, морський пароплав «Росія» завдовжки 83,6 м та менші яхти класу люкс. Обслуговування й охорона всього цього господарства обходиться державі у 50 млрд руб. на рік. Чиновники не образили себе й у пенсійному забезпеченні. Його розмір доходить до 75% попереднього доходу.

Втрата «державозалежних»

Із загальної чисельності населення РФ 53% становлять люди пенсійного і допенсійного віку – 67 млн 416 тис. Загалом 93 млн 450 тис. росіян існують за рахунок бюджету й платоспроможної частини населення. Залишається тільки 33 млн 750 тис. – це весь малий, середній і фермерський бізнес-клас. Сюди ж входять також малолітні діти, школярі, студенти, домогосподарки, безпритульні, біженці та ін.

Переважна більшість населення РФ (65%) є «державозалежними» людьми. Їхнє майбутнє повністю підвладне волі чи сваволі державної неоавторитарної машини. Саме на залежності цих людей і тримається режим Путіна. Єдине, що може його похитнути, – це втрата резервів для забезпечення соціальних видатків хоча б на нинішньому рівні.

У Росії вже впродовж тривалого часу зберігається парадоксальна ситуація, коли розмір мінімальної зарплати нижчий за прожитковий мінімум. Зокрема у першому півріччі 2013 року, за даними Росстату, з такими доходами було 17 млн 200 тис. росіян (12% населення). Якщо споживчий кошик Німеччини складається із 475 товарів і послуг, США – із 300, то в Росії він містить лише 156 найменувань.

Тенденція до зростання частки незайнятих у Росії і далі неухильно зростає. За даними Росстату, у вересні рівень безробіття в країні становив 5,3% економічно активного населення – приблизно 4 млн осіб, 40% з яких –  молоді люди віком до 35 років. На початку осені прем’єр-міністр Дмітрій Мєдвєдєв попередив росіян про прийдешні масові скорочення. «Нас чекають непрості часи», – заявив він на інвестиційному форумі у Сочі, пояснивши, що «в цей час нам пора відійти від політики збереження зайнятості будь-якою ціною».

Різке зниження рівня життя «державозалежних» на тлі колосальної соціальної несправедливості, загострення міжнаціональних відносин може спричинити грандіозний за своїми масштабами і жорстокістю суспільний вибух. Уповільнення і криза російської економіки роблять такий сценарій цілком реальним у найближчій перспективі. Все це підтверджується і падінням популярності російського керівництва. Так, згідно із соціологічним опитуванням, проведеним 15–18 листопада «Левада–Центр», рейтинг Путіна опустився нижче історичного мінімуму і сягнув позначки 47%. Водночас кількість громадян, які не хотіли б бачити його на посаді президента після 2018 року, за останній рік зросла із 40% до 45%. Стільки ж не виключають появи нового лідера.


Матеріали за темою:

Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • Що голосування в Італії, Австрії, Румунії означають для ЄС і України
    8 грудня, Ольга Ворожбит
  • На яких традиціях виховують українських офіцерів і солдатів
    8 грудня, Ярослав Тинченко
  • Нереформована протягом 25 років регуляторна система не просто тягне Україну на дно рейтингу Світового банку «Doingbusiness» (80 місце серед 190 країн), а суттєво ускладнює роботу як національного бізнесу, так і потенційних інвесторів. Тому дерегуляція, а точніше побудова кращої регуляції, у фокусі особливої уваги – на засіданні Уряду скасували 367 постанов та нормативних актів, які обмежують діяльність бізнесу, а перший заступник Міністра економіки Максим Нефьодов анонсував законопроект для кардинального стрибка в рейтингу DoingBusiness на 40+ місць.
    8 грудня, Світлана Майструк
  • Про пріоритетні культпроекти, осучаснення бібліотек та осередків, а також про створення інституцій, які провадили б у майбутньому культурне відродження нині окупованих Донбасу й Криму, в інтерв’ю Тижню розповів міністр культури Євген Нищук.
    8 грудня, Ганна Трегуб
  • Російська пропагандистська машина недарма вбиває в голову своїм громадянам, ніби на Донбасі за Україну воюють найманці якщо не із Сомалі, то з Арабського світу; про участь військ країн НАТО, особливо поляків, вона вже навіть не згадує.
    8 грудня, Анатолій Шара
  • Реформа державного управління ще не набрала обертів, проте навколо неї, традиційно для українського політикуму, вже почали розгорятися скандали.
    8 грудня, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено