Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
6 вересня, 2013   ▪   Вікторія Матола   ▪   Версія для друку

Ігор Семиволос: Сирійська влада і повстанці погодяться на переговори після втрати шансів на остаточне знищення одне одного

Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос розповів Тиждень.ua про перспективи військової операції проти режиму Асада, природу сирійського конфлікту і його наслідки для Близького Сходу
Ігор Семиволос: Сирійська влада і повстанці погодяться на переговори після втрати шансів на остаточне знищення одне одного

Тиждень.ua: Наскільки, на Вашу думку, виправдане рішення президента США Барака Обами про військове втручання у Сирію, навіть у формі короткотермінової операції? Чи вирішить це конфлікт?

– Я більш ніж впевнений, що Барак Обама не хоче починати нову військову кампанію, оскільки він взагалі не войовничий президент і прийшов в Білий дім з метою покінчити з війною на Близькому Сході. Крім цього, цей регіон поступово втрачає стратегічне значення для США, яке він мав років ще 10 тому, оскільки зменшується залежність Сполучених Штатів від енергоносіїв з Близького Сходу.

Втім, є зобов’язання перед союзниками, які ніхто не відміняв. Серед них не тільки Ізраїль і Туреччина, а й країни Перської затоки (Катар, Саудівська Аравія), які активно залучені в сирійський внутрішній конфлікт і підтримують повстанців.

По суті за останній рік цей конфлікт все більше нагадує шиїтсько-сунітське протистояння, тобто має елементи релігійної війни. Зупинити це протистояння – вкрай важко, як і подолати його наслідки. Це також серйозно впливатиме на розвиток конфлікту.

Щодо короткотермінової операції США, то такий удар покращує позиції повстанців автоматично, але це не значить, що він просто приносить їм перемогу, і, звісно, стратегічно проблему не вирішує. Хоча ніхто й не говорить про таку очікувану мету, а отже, так чи інакше треба готуватися до переговорів в Женеві.

Тиждень.ua: Коли можуть повернутися до теми переговорів?

– Думаю, коли обидві сторони відчують, що вони вже втратили можливості остаточного знищення одна одної, тоді можливо підуть на переговори. Вочевидь це відбудеться вже після активної фази операції в Сирії.

Читайте також: Західні ЗМІ про Сирію: підтримка опозиції, санкції проти банків РФ чи військовий удар

Наразі повстанці категорично відмовляються йти на будь-які переговори, якщо Башар Асад залишатиметься президентом країни. Сирійська влада, у свою чергу, має бути готова до компромісу, наприклад, формування перехідного уряду та проведення демократичних виборів. В такому разі, скоріше за все, вибори приведуть до влади сунітську більшість, представники якої не мають значного досвіду державного управління. А отже, треба одразу вибудовувати правила гри та узгоджувати процедури постконфліктного примирення, без яких діалог неможливий.

Тиждень.ua: Чи можливе взагалі вирішення ситуації при нинішньому президенті Асаді?

– Це малоймовірно, тому що, повторюся, опозиція категорично відмовляється йти на переговори з Башаром Асадом. Значить має бути знайдена формула, яка дозволить сторонам конфлікту не втративши обличчя, почати переговорний процес. Наприклад, формат перехідного уряду чи щось подібне. Навіть після початку переговорів процес пошуку компромісу також прогнозовано затягнеться через процедурні питання. Можливо, для гарантування безпеки сторін виникне необхідність у миротворчій операції. Це за умови, що буде прийняте стратегічне рішення, що Сирія має залишатися єдиною країною. У протилежному випадку цілком ймовірно, що на території Сирії утвориться як мінімум дві країни. Хоча я в реалізацію такого сценарію не вірю.

Тиждень.ua: Наразі союзником США у проведення військової операції називають Францію. На кого ще Сполучені Штати можуть покластися в цьому?

– Навіть Велика Британія, яка проголосувала проти участі у військовій операції в Сирії, залишила собі шпаринку, щоб в разі зміни обставин повернутися до цього питання. Тобто цілком не варто її відкидати. Не забувайте про союзників США на Близькому Сході, про які я вже згадував. У випадку, якщо сирійська влада спробує завдати удар по Ізраїлю, то й він може опинитися формально у стані війни з Сирією. Але, скоріш за все, у разі нанесення ракетного удару по Ізраїлю, повториться ситуація 1991 року, коли після обстрілу території Ізраїлю «Скадами», уряд цієї країни відмовився від нанесення удару у відповідь. Сьогодні Ізраїль має набагато потужнішу систему протиповітряної оборони, а отже можливості сирійської армії завдати такого удару мінімальні.

Читайте також: Який вибір зробить Башар Асад: ліванський чи лівійський?

Навіть цих країн достатньо, щоб організувати достатньо потужну «антиасадівську» коаліцію. Думаю, що до такої коаліції загалом може увійти близько 30 країн.

Тиждень.ua: Яким чином впливає чи може вплинути російське протистояння на переговорний процес?

– Для російської влади Сирія важлива з декількох позицій. По-перше, вона надає Росії відчуття гравця вищого ешелону світової політики, що володіє блокуючим пакетом в Раді Безпеки ООН. Це відчуття має пряме відношення до дискусії про межі суверенітету на тлі триваючої глобалізації. Йдеться про так звану ерозію суверенітету, який з часів косівської кризи може бути обмежений через гуманітарні проблеми всередині тієї чи іншої країни. Для Росії збереження повного суверенітету, коли ніхто не може втрутитися у її внутрішні справи, залишається справою честі. До речі, коли російські експерти бідкаються про руйнацію системи міжнародного права, вони намагаються уникнути неприємної розмови про війну з Грузією, яку Росія почала без ухвалення резолюції РБ ООН.

По-друге, це сигнал своїм клієнтам – ми вас не здамо. В ньому, до речі, зчитується також невпевненість у своїх силах та брак довіри до союзників. Дуже поширена точка зору в російських соціальних мережах: зараз ми здамо Сирію, а через п’ять років Мінськ увійде в НАТО.

По-третє, внутрішньополітичне значення Сирії для режиму Путіна як головної сили, що протистоїть американському імперіалізму та підступному Заходу в цілому. На тлі практичного антиамериканського консенсусу всередині Росії такий меседж покликаний зміцнити соціальну базу режиму. Краще за все це можна зробити налякавши людей – тому невипадково в Росії ширяться панічні настрої про третю світову війну. Це, до речі, відчутно і в Україні, що свідчить про наявність тут російської «м’якої сили» у вигляді російського інформаційного впливу.

Втім, така інформаційна війна, яку веде Росія, і до якої долучаються Китай, Іран та  звісно сама Сирія - це максимум, що РФ може зробити в даній ситуації. Вплинути на хід військової операція вона не може. І це ні для кого не новина.

Тиждень.ua: Чи можна прогнозувати, скільки триватиме ця війна?

– На превеликий жаль, громадянські війни можуть тривати десятиліттями. Вважається, що одним із чинників, які сприяють початку насильницького громадянського конфлікту, серед інших, є середній вік населення. Чим він молодший, тим більше шансів, що громадяни у разі виникнення конфліктів, застосовуватимуть насильство. Чому, наприклад, в Україні, попри високу конфліктність, шанси початку громадянської війни мінімальні? Тому що середній вік населення України – близько 40 років, в такому віці нікому не хочеться війни. У Сирії все навпаки. Молоді справді багато, за останні 20 років в країні відбувся справжній демографічний вибух. Можна собі уявити, наскільки там «гримучий» матеріал, а отже, наскільки довго все це може тривати.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Це місце невідь-чому завжди уявлялось мені краєм світу. Надто важкодоступним, щоб отак, просто захотівши, скоро до нього дістатися. Я не помилилась. П’ять годин від Одеси вибоїстими дорогами, коли підкидає й від цього нудить. Раз за життя можна, – кажу своєму супутникові, іноземцю. Раз за життя треба, – кажу собі, українці.
    6 грудня, Анастасія Левкова
  • Як функціонує схема заволодіння допоміжними приміщеннями в столиці
    6 грудня, Тарас Кінько
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено