Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
6 липня, 2013   ▪   Версія для друку

Не відставати. Після вступу Хорватії ЄС слід готуватися до прийому нових членів

Помиляються ті критики, які кажуть, що Європейський Союз загруз у кризі євро. Попри кризові явища, ведеться робота в таких напрямах, як конкуренція, енергетика, єдиний ринок і телекомунікації. А з 1 липня до клубу приєднався 28-й член – Хорватія.
Матеріал друкованого видання
№ 27 (295)
від 4 липня, 2013
Не відставати. Після вступу Хорватії ЄС слід готуватися до прийому нових членів

Для багатьох це означає початок кінця певного процесу. Більшість погоджується, що західні Балкани мають рано чи пізно вступити до ЄС, тож тривають перемовини про членство з Чорногорією, а наступного року розпочнуться із Сербією. Але подальші переговори з Туреччиною, і без того вже майже заморожені, за наполяганням Німеччини відкладено до жовтня через жорстоке придушення протестів турецькою владою. А про можливість долучення до євроспільноти Молдови, України або колишніх кавказьких республік ніхто навіть і мови не веде.

Це неправильно. Розши­рен­­ня досі було найуспішнішою політикою ЄС. Без винятків. Сподівання на членство – основний чинник у підтримці й згладжуванні переходу до демократії: спочатку в Греції, Іспанії та Португалії, пізніше в багатьох регіонах Східної Європи. Спокуса приєднатися до клубу багатих демократій змушувала інші країни починати соціальні та інституційні реформи й відмовлятися від етатизму в економіці. Результати були на користь не лише новачкам, а й давнім членам ЄС.

Опоненти розширення мають кілька аргументів. Клуб ЄС уже занадто великий, щоб ефективно працювати, кажуть вони. До того ж він так загруз у проблемах, що не може відволікатися на щось інше. Деяким країнам дозволили вступити до Євросоюзу ще до того, як їхні інституції досягли необхідної стадії розвитку (Румунія і Болгарія 2007 року). Або ж приймали країни з невирішеними територіальними проблемами (Кіпр у 2004-му). В Угорщині, прийнятій теж 2004-го, демократія здає позиції. Інші, як-от Туреччина,  як вважають деякі, взагалі навіть не європейські. Громадська думка проти подальшого розширення почасти через зростання несприйняття масштабної імміграції. Потенційні кандидати зі Сходу надто великі (Україна), надто бідні (Молдова), надто мусульманські (та ж таки Туреччина), надто автократичні (Азербайджан), а деякі поєднують усе це разом.

Читайте також: Ставка на Вільнюс. Чи врятує вона українських дипломатів від провалу переговорів з ЄС?

Проте на кожен із цих пунктів є відповідь. Процес ухвалення рішень від розширення не постраждав: дійти згоди не можуть здебільшого найдавніші члени ЄС, між старими й новими учасниками суперечок немає. Можливо, Румунію та Болгарію і справді прийняли надто рано, але відтоді критерії вступу стали суворішими. Країнам-кандида­там із замороженими конфліктами слід вирішувати їх до вступу, а не після. Угорщину докорами і доганами повертають на шлях істинний, нехай і з труднощами. 

Вочевидь, людей у ЄС непокоїть імміграція. Але минуть ще десятки років, перш ніж ці країни зможуть вступити до нього. І навіть у такому разі в них буде ще довгий (можливо, необмежений) перехідний період до здобуття права на вільне переміщення робочої сили. Розміри, бідність і релігія ніколи не стояли на шляху членства, тож не повинні раптом перетворюватися на перешкоди тепер. Демократія та верховенство права лишаються засадничими вимогами для ЄС. І справді, саме це дає йому потужні важелі впливу на потенційних членів.

Як не потрапити у ведмежі обійми

Є й стратегічні аргументи на користь того, щоб і далі використовувати членство в Євросоюзі як приманку, хоч би якою віддаленою була б його перспектива. Росія просуває власний євразійський Митний союз. Там немає нічого цікавого, крім валюти й дешевої енергії. Але якщо, наприклад, Україна зробить висновок, що питання членства в ЄС назавжди знято з порядку денного, вона може розвернутися на Схід. Відданість Туреччини західним союзникам так само випливає з її європейських амбіцій. Якщо їх буде розбито, країна теж, імовірно, почне шукати союзників деінде. Європі було б краще мати під боком сусідів, сповнених надії стати під її прапор, аніж розчарованих та озлоблених відмовою.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як Адміністрація нового президента США працюватиме з американською розвідкою
    19 січня, Едвард Лукас
  • Як Україна відповідає на виклики, що постали у віртуальному просторі
    19 січня, Юрій Лапаєв
  • Оцінка першого півріччя Терези Мей при владі
    19 січня, The Economist
  • Велике потрясіння, яким стала для Донбасу війна, мало б виявитися точкою неповернення, моментом, коли старі еліти, причетні до розв’язання конфлікту, нарешті були б відсторонені від влади. Але, на жаль, відновлення через нарощування впливу проукраїнських партій не відбулося. Тобто деякі партії почуваються тут непогано, але чи є вони саме на Донбасі представниками українських інтересів — це ще те питання…
    19 січня, Єлизавета Гончарова
  • Суд у справі про вбивство людей 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у Києві, певно, чи не найвідоміший з усіх, що пов’язані з подіями Майдану. Втім, не раз висувалися претензії щодо часу, впродовж якого тривають засідання. Найвідоміша теза, яку озвучували представники «стурбованої громадськості», звучала так: «Чому за три роки немає вироку? Чому так довго?».
    19 січня, Станіслав Козлюк
  • Як обранці відкривали новий парламентський сезон
    17 січня, Роман Малко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено