Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
14 червня, 2013   ▪   Майкл Бініон   ▪   Астана – Лондон   ▪   Версія для друку

Залізничний Шовковий шлях. Казахстан має великі шанси підірвати монополію Росії

Казахстан має великі шанси підірвати монополію Росії та її політичний контроль над транспортними потоками між Сходом і Заходом
Матеріал друкованого видання
№ 22 (290)
від 6 червня, 2013
Залізничний Шовковий шлях. Казахстан має великі шанси підірвати монополію Росії

Віками Схід постачав до Європи те, що було в ціні, – спеції, нефрит, коштовності й шовки. Каравани верблюдів везли дорогоцінний вантаж через безводні пустелі древнім Шовковим шляхом. Сьогодні Китай став усесвітнім цехом і знову відкриває давні сухопутні маршрути до Європи, щоб пришвидчити транспортування мільйонів своїх контейнерів. Одначе сучасний Шовковий шлях зроблять зі сталі. Зараз будують новий «Євразійський сухопутний міст» – залізницю, якою загуркочуть потяги, долаючи тисячі миль із Піднебесної через Середню Азію до Стамбула, а тоді через Балкани до Німеччини, на Захід.

Казахстанові як жодній іншій країні пощастило з географічним положенням: якраз на лінії золотого транспортного потоку. Ця колишня республіка СРСР із величезною територією гарячково будує тепер автомобільні й залізничні шляхи для перевезення товарів від кордону КНР до Європи. Використовуючи надприбутки від нафтової промисловості й мінеральних ресурсів, Астана витратила впродовж останнього десятиліття $135 млрд на відкриття альтернативи Транссибірській магістралі. Так вона підірвала монополію Москви та її політичний контроль над транспортними потоками між Сходом та Заходом і запропонувала китайським експортерам скоротити 45-денний шлях їхніх вантажів до Європи щонайменше на 35 днів.

росіян не тішать процеси, які роблять колишні середньо­азійські союзні республіки політично й економічно менш залежними від Кремля або тісніше прив’язують їх до Китаю

У квітні незмінний лідер Казахстану Нурсултан Назарбаєв і президент Туркменистану Ґурбанґули Бердимухамедов урочисто забили останні символічні костилі на новопрокладеній ділянці залізничного полотна на кордоні своїх країн. Тепер вантажі через туркменську територію швидко доправлятимуть на південь – до Ірану, в порт Бендер-Аббас на Перській затоці. За останнє десятиліття Казахстан збудував близько 1200 км нових залізничних шляхів на заході, ближче до Туреччини. А в жовтні буде усунуто останню перешкоду: відкриється новий тунель вартістю $1,9 млрд під Босфором. Потяги попрямують під цією повноводою протокою просто до серця Європи.

На нещодавній конференції в Казахстані його міністри оголосили про плани використання нових транспортних шляхів як коридорів для розвитку, де буде побудовано промислові підприємства, створено високотехнологічну інфраструктуру, а нові міста й хайтеківські центри вздовж транспортних артерій охопить інтернет. На VI Економічному форумі в Астані віце-прем’єр-міністр Кайрат Келімбетов, який здобув західну освіту й виступає за швидку модернізацію своєї країни, звернувся до 8 тис. делегатів дводенного форуму з такими словами: «Це прекрасна нагода зробити з Казахстану транспортний вузол. Ми станемо коридором процвітання». Така система, як він додав, пов’яже ринки, де проживає 2 млрд людей – третина населення світу.

Успішна економіка Казахстану залежить від зростання інвестицій як із Європи, так і з Китаю, а масштабний експорт мінеральних ресурсів та енергії забезпечує країні величезні доходи на обох ринках.

Покращення недостатньо розвинутої транспортної інфраструктури в Казахстані – один із державних пріоритетів на майбутнє. Але під час прокладання нової залізниці між Сходом і Заходом доведеться долати великі проблеми. Перша – власне маршрут. Лінію через Казахстан, Туркменистан та Іран до Туреччини вже побудовано, хоча поромна переправа через озеро Ван на сході останньої забирає багато часу. Щоправда, Захід під впливом Америки не хоче ані інвестувати в жодну залізничну гілку, яка проходить територією Ірану, ані користуватися нею. До того ж політичне напруження в регіоні означає, що будь-якої миті кордони між окремими середньоазійськими державами може бути закрито. Казахстан будує альтернативу: лінію через Астану до берегів Каспійського моря, звідки поромна переправа довозитиме потяги до азербайджанських берегів, а далі вони йтимуть до Грузії. Старий, іще радянський кавказький маршрут пролягав до Туреччини через Вірменію, але війна між нею та Азербайджаном заблокувала його, тож зараз будують обхідний маршрут навколо вірменської території до Туреччини через місто Карс.

Друга проблема – різниця в ширині колії. Усі держави на теренах колишнього Радянського Союзу користуються полотном завширшки 1520 мм, а Китай, Іран, Туреччина й континентальна Європа – стандартним, 1435 мм. У пунктах переходу між системами (на станції Достик на казахстан­сько-китайському кордоні, Серахс на туркменсько-ірансь­кому або Ахалкалакі на гру­зинсь­ко-турецькому) контейнери необхідно перевантажувати на інший поїзд із відмінною шириною колісних пар. Пасажирські потяги з Європи до Росії втрачають багато часу, коли їх переставляють на ширшу колію, але для товарних це буде й поготів невигідно. В Іспанії розробили механізм для звуження колісних пар під час перестановки на вужче полотно, тож поїзди можуть міняти цей параметр на ходу, але вартість закупівлі повністю нового парку товарних вагонів із таким обладнанням буде захмарна. Крім того, слід радикально спростити митні угоди. Представники транспортного міністерства Казахстану повідомили на форумі, що зараз близько 32 країн підписали робочу домовленість про єдиний митний режим для транзитних потягів. Утім, бюрократія та корупція загрожують зробити проходження кордону дорогим і непередбачуваним.

Останнє питання – фінанси. Китай, який сам енергійно будує швидкісну залізничну мережу на власній території, інвестує мільярди в подібні системи у світі, пропонуючи позики та гранти багатьом із сусідів, щоб продовжити «євразійський сухопутний міст». Кілька центральноазійських держав, особливо Казахстан, мають у розпорядженні великі кошти на нові лінії та паралельні автошляхи. Світовий банк запропонував Астані кредит сумою $2 млрд 125 млн – на виконання планів розвитку транспорту. Інша частина кош­тів надходить від банків та приватних інвесторів.

Але, попри давню підтримку з боку регіональних комісій ООН з економічних питань і офіційне схвалення Росії та Заходу, політичні перешкоди все ще є. РФ будь-що хоче утримати чимбільше транспорту для своєї Транссибірської магістралі – повільної, безнадійно застарілої і з постійними заторами. Присутні на конференції російські чиновники наголошували, що Москва вважає євразійську лінію додатком до Транссибу й не заперечує проти її будівництва. Та фактично нова гілка буде безпосереднім конкурентом. Поза сумнівом, росіян не тішать процеси, які роблять колишні середньо­азійські союзні республіки політично й економічно менш залежними від Кремля або тісніше прив’язують їх до Китаю.

Америка теж із дуже великим сумнівом ставиться до планів експорту товарів КНР через іранські терени й Перську затоку або до будь-якої лінії, що тісніше зв’яже Туреччину й Іран.

Але на обох кінцях запропонованого маршруту триває масштабне залізничне будівництво. Європі вкрай необхідні китайські товари, а Піднебесній потрібно продавати їх. Великі інвестиції обох у швидкісні залізниці тільки розпалили бажання вставити пропущену ланку між двома ринками. Казахстан побачив історичну нагоду заповнити прогалину й самому стати караван-сараєм (головним місцем відпочинку) на завтрашньому залізничному Шовковому шляху.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено