Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 червня, 2013   ▪   Сергій Грабовський   ▪   Версія для друку

«Загадкова російська душа» поважає владу, якщо та репресивна?

Росіян можуть одночасно вважати, що країна рухається не туди, куди треба, і схвалювати діяльність Путіна та Медвєдєва
«Загадкова російська душа» поважає владу, якщо та репресивна?

Якщо твердження «Україна – не Росія» справедливе, то не менш справедливе й інше: «Росія – не Україна». Політичні настрої українців значно більш послідовні: якщо вони вже не довіряють владі, то не довіряють і її конкретним представникам, якщо вважають, що країна рухається не туди, то не висловлюють при цьому любові до державних мужів.

А от у росіян усе куди складніше. Вони можуть одночасно вважати, що країна рухається не туди, куди треба, і схвалювати діяльність Путіна та Медвєдєва. Схвалювати – але не довіряти їм повністю. При цьому рівень довіри виявляється прямо залежним від рівня репресивності режиму – чим більший цей рівень, тим більшою є довіра до можновладців…

Отже: авторитетний Левада-Центр (той самий, на який тисне прокуратура – мовляв, той, хто виконує замовлення за іноземні гроші, повинен негайно реєструватися як «закордонний агент») оприлюднив результати щомісячного моніторингу щодо схвалення/несхвалення можновладців та уряду, оцінки стану справ у держави і довіри до найвищих посадовців. З’ясувалося, що у травні діяльність президента Путіна схвально оцінили 64% учасників всеросійського опитування, несхвально – 35%; у прем’єра Медвєдєва справи дещо гірші: його діяльність на чолі уряду схвалює 54% опитаних, не схвалює – 46%. Ці показники є стабільними впродовж тривалого часу, відхилення від них не перевищують меж статистичної похибки дослідження. При цьому діяльність уряду в цілому схвалює менше половини респондентів (44%), а незадоволених більше – 56%. Що ж, логічно: цар хороший, бояри погані…

Але що цікаво: думки про те, чи в правильному напрямку йдуть справи в країні, поділилися порівну – 40% опитаних відповіли «так» і стільки ж – «ні». А ще рік тому «так» відповідала половина респондентів… Та справа не тільки в цьому, а і в іншому: яким це чином можна схвалювати діяльність Путіна й одночасно стверджувати, що справи в країні йдуть у неправильному напрямі чи, принаймні, ухилятися від відповіді на це запитання?

Можливо, росіяни бояться відповідати чесно? Ймовірно, якась частина так, але ж не побоялася більшість опитаних не поставити Путіна на перше місце серед тих політиків, яким вони найбільше довіряють? У президента Росії – тільки 36% «палких фанатів», у міністра оборони Шойгу – 21%, у прем’єра Медвєдєва – 19% (респонденти мали право назвати 5-6 прізвищ). Отож цікаві речі кояться у головах мільйонів росіян…

І це ще не все. У квітні повна довіра до зазначених політиків була помітно меншою від травневих показників: у Путіна – 31%, у Шойгу – 16%, у Медвєдєва – 15%. Що ж сталося за цей час? Невже зріс життєвий рівень населення чи Росія досягла якихось грандіозних успіхів у науці чи культурі? Ні. Посилилися репресії проти опозиції та її лідерів (як-от Навального), було проведене по-пізньорадянськи пишне святкування 9 травня (з відповідним ідеологічним супроводом на телебаченні і в пресі) та особливо наочно (вкотре вже!) продемонстроване презирство російської верхівки до Заходу. Нічого іншого, що могло б пояснити зростання рейтингів найбільшої довіри на 4-5% до провідної владної «трійки», за цей час не відбулося.

Але що цікаво: ідею форсувати «точкові» репресії та посилити (бодай на словах) протистояння із «загнилим Заходом», схоже, підказала… соціологія, ба більше: квітневе дослідження того самого Левада-Центру.

Згадаймо, який резонанс тоді викликало повідомлення ЗМІ, що найбільш позитивно із діячів минулого російські громадяни ставляться до Леоніда Брежнєва («позитивно» і «радше позитивно» - загалом 56%, тобто більшість). А які головні ознаки брежнєвського правління? Стабільність, такий-сякий добробут, вибіркові репресії проти інакодумців (поєднані з вельми масовим «профілактуванням» потенційних опонентів режиму – кого купували, кого залякували), експорт вуглеводневих енергоносіїв як основа економіки, пошук союзників у «третьому світі», підкуп західних політиків та журналістів, жорстке ідеологічне протистояння з тим же Заходом і ще більш жорстке та жорстоке придушення спроб якоїсь країни вийти із зони впливу Кремля. Ну, і, ясна річ, всебічна боротьба з «українським (білоруським, естонським, литовським, грузинським etc) буржуазним націоналізмом», перетворення республік СРСР на «русскій мир» (цей термін існував уже тоді) і «м’який» антисемітизм (процентна норма для євреїв у вузах, арешти сіоністів тощо).

Читайте також: Російських вчених можуть прирівняти до "іноземних агентів"

Іншими словами, чим не «пізній» Путін? Типологічно схоже, чи не так? А ще у Путіна в наявності й однопартійна влада при позірній багатопартійності (як-от у комуністичній Польщі чи Східній Німеччини), і фрондерська преса («Литературная газета» в СРСР), і паради на Красній площі та оспівування «великого подвигу радянського народу у Великій Вітчизняній війні»… От тільки репресій проти інакодумців було малувато – так тримайте ж! Наші руки не тремтять, ми дамо гідну відсіч зрадникам великого російського народу та іноземним агентам! І ось уже на «Эхе Москвы» кудись зникають деякі найбільш дражливі програми, а економіст світового рівня Сергєй Ґурієв змушений притьмом тікати до Парижу, бо мав необережність підтримати боротьбу з корупцією, ініційовану «агентом Держдепу США» Навальним…

Але водночас резерви підтримки себе російська влада цими жестами майже вичерпала. Ну, ще 4-5% - і все. Навіть враховуючи «соціальну шизофренію» чи то пак «амбівалентність» певного числа громадян, здатних підтримати взаємовиключні речі. Адже залишається 30-35% росіян, яким не імпонує тоталітаризм ані у «м’якому», ані у «жорсткому» вигляді. І це теж засвідчує незалежна соціологія, яку Кремль не любить, хоча й використовує її дані.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Коли в Україні нарешті з’явився інтерес до консервативної ідеології, стало зрозуміло, як мало ми знаємо про особистість і спадщину засновника українського консерватизму
    1 жовтня, Тетяна Осташко
  • Чого прагнуть лідери, що заявляють про себе як про демократичну опозицію до нинішньої влади, і чи здатні вони досягти свого найближчим часом
    1 жовтня, Андрій Голуб
  • Координатор експертної групи розвитку культурних і творчих індустрій Єврокомісії розповів Тижню про культуру крізь призму процесу творення нової вітчизняної політики, яка регулює цю царину, економічну збитковість ставлення до неї за залишковим принципом та нові форми інституцій, що стимулюють її розвиток.
    1 жовтня, Ганна Трегуб
  • Здається, немає вже новини, яка здивувала б простого мешканця Луганська. Хоча часто про події в «республіці» дізнаєшся від тих, хто живе на «великій» землі. Іноді друзі з української сторони пишуть есемеску: «А чи правда, що…» Вони щось прочитали в інтернеті й хочуть підтвердження. І лише з таких ось «новин» дізнаєшся про кадрові зміни у верхівці місцевої «влади».
    1 жовтня, Вікторія Малишева
  • Як різні мусульманські громади сприйняли війну на Донбасі
    1 жовтня, Михайло Якубович
  • З початком жовтня в Україні мало стартувати тестування на керівні посади в Державне бюро розслідувань. Втім, цього не відбулося.
    1 жовтня, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено