Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
22 травня, 2013   ▪   Алла Лазарева   ▪   Версія для друку

Самогубство у Нотр-Дамі. Що хотів сказати Домінік Веннер

Французький письменник, есеїст, автор багатотомної енциклопедії про зброю та ідеолог крайніх правих Домінік Веннер наклав на себе руки просто перед входом до Собору Паризької Богоматері. У прощальному листі він пояснив, що “приніс себе в жертву, щоб розбудити французів від летаргічного сну”.
Самогубство у Нотр-Дамі. Що хотів сказати Домінік Веннер

Вівторок, четверта по обіді. Біля одного з найвідоміших паризьких монументів, як завжди, людно та гамірно. “Він застрелився на очах у півтори тисячі осіб, але паніки не сталося, - розповів один зі столичних поліцейських, якого терміново, за сигналом “тривога”, викликали до собору з околиці. - Через годину на місці був міністр внутрішніх справ. Людей оперативно евакуювали, службу Божу, призначену на восьму вечора, проводити не стали.”

Міністр внутрішніх справ Манюель Вальс обмежився лаконічною заявою для преси: “Публічне самогубство шокувало відвідувачів храму, що є одним з найяскравіших символів французької столиці. Ми усвідомлюємо масштабність цього жесту.” Про мертвих — або добре, або нічого. Коли ж небіжчик — очевидний опонент у політиці — і поготів.

У перші години після самогубства паризькі медіа майже не говорили про Домініка Веннера, відбуваючись сухими та скупими констатаціями. “Батько новітньої крайньої правої ідеології”, - повідомили про нього сайти право-радикальної орієнтації. “Зловісний ісламофоб”, - написала крайня ліва Libération. Сам же Веннер у прощальному листі, зачитаному на радіо “Courtoisie », так пояснив свій крок: ““Відчуваю в собі обов’язок діяти, доки маю сили. Я вирішив принести себе в жертву, поки летаргія не поглине нас повністю. Обрав символічне місце, яке поважаю і перед яким схиляюся. Я захищаю ідентичність кожного народу у себе вдома та постаю проти злочину, що полягає в заміні населення, в Європі та у Франції”.

Читайте також: Ультраправий марш: у Європі активізуються ультраправі

Трохи детальніше про мотивацію самогубці можна дізнатися з його блогу. Останні дописи присвячені критиці одностатевих шлюбів, аналізу “реальності афро-магрібської іміграції” та перспективам європейської культури, як їх бачив небіжчик. “Боротьба не може обмежитися протестами проти одностатевих шлюбів, - написав Веннер за два дні до смерті. - Велика заміна населення у Франції та Європі, про яку казав письменник Рено Камю, є гострою загрозою майбутнього. Потрібні нові, видовищні, символічні жести, які б розбудили поснулу свідомість та поновили пам’ять про наше походження”.

Інтернет-видання Huffington Post, яким керує колишня дружина Домініка Строс-Канна Анн Санклер, повідомила такі подробиці про опонента масової неєвропейської іміграції до Франції: небіжчик, хоч і був полум’яним антикомуністом, схилявся перед ефективністю ленінських методик. “Його програмний твір “За позитивну критику”, написаний за ґратами у 1961-1963 роках, має очевидні впливи ленінської книги “Що робити”, - пише  Huffington Post. - Крім ідеологічних розробок, Домінік Веннер писав історичні дослідження, есеї та численні розвідки про зброю.”

Читайте також: Мовчання еліт. Європа радикалізується.

З щоденних часописів найдетальніше розповіла про Домініка Веннера  права щоденна газета Le Figaro». «Цей чоловік ніколи не зрікався поглядів, яких набув у молоді роки, - було зазначено в редакційній статті. -  Колишній член Організації Секретної Армії, доброволець війни в Алжирі, колишній парашутист, один з ідеологів повоєнних радикальних правих навіть свою смерть здійснив послідовно до своєї політичної позиції. Схоже, пан Веннер добре обміркував свій намір. У журналі “La Nouvelle Revue d'histoire» за січень-лютий 2013 він написав: “З часів самураїв та старих римських воїнів відомо, що смерть може бути як одним з найпотужніших протестів проти негідних речей, так і заохоченням надії.”

Отже, “політична жертовність, якої напитував час”, як пояснив у інтерв’ю французькому телебаченню один з прихильників Домініка Вебера. Або все ж таки - індивідуальний протест проти глобалізації та відчуття небезпеки, які виникають від неї навіть у розвинених, багатих суспільствах на соціальному, економічному та культурному рівнях?

“У самогубстві не можна шукати або тільки соціальні, або лише індивідуальні причини, - висловив свою думку соціолог Мішель Вівйорка в інтернет-газеті “Atlantico ». - Cправедливо буде зазначити, що сучасна людина менше може сховатися за свій соціальний прошарок та сказати: моє життя не вдалося, бо винне суспільство, або підприємство, або мій соціальний клас. У сучасному світі домінує концепт індивідуальної поразки. Люди більше залишаються наодинці з собою. Але не можна сказати, що суспільство стає дедалі брутальіншим. У Середні віки брутальність була на порядки вищою.”

Читайте також: Французька закономірність: що хвилює Республіку?

У своїх есеях та публіцистичних виступах Домінік Веннер обстоював ідеї примату колективного інтересу над “спокусою особистих бажань, які спотворюють нашу ідентичність”. Закликав “серйозно поставитися до перспективи переходу Франції під владу ісламістів вже через 15-20 років”. Засуджував фінансову допомогу Заходу країнам “третього світу”, бо ці субсидії, на думку Веннера, “заохочують недорозвиненість”. Ці та інші тези викладено в його останній книзі “Самураї Заходу: молитовник нескореного”, яка має вийти в червні цього року.

До самогубства автора про нього знали лише політичні однодумці та колеги-історики. Публічна смерть Домініка Веннера забезпечила інтерес аудиторії також до його творів.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Це місце невідь-чому завжди уявлялось мені краєм світу. Надто важкодоступним, щоб отак, просто захотівши, скоро до нього дістатися. Я не помилилась. П’ять годин від Одеси вибоїстими дорогами, коли підкидає й від цього нудить. Раз за життя можна, – кажу своєму супутникові, іноземцю. Раз за життя треба, – кажу собі, українці.
    6 грудня, Анастасія Левкова
  • Як функціонує схема заволодіння допоміжними приміщеннями в столиці
    6 грудня, Тарас Кінько
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено