Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
5 травня, 2013   ▪   Версія для друку

Локомотив дерадянізації. Досвід Естонії

Тиждень аналізує ключові реформи Естонії, які дали їй змогу швидко позбутися спадщини радянсько-російської окупації і забезпечили історію успіху
Матеріал друкованого видання
№ 14 (282)
від 4 квітня, 2013
Локомотив дерадянізації. Досвід Естонії

Естонія пройшла три послідовні етапи трансформації від комуністичної системи до національної демократії європейського зраз­ка, завдяки чому швидко позбулася «цінностей», нав’я­за­них радянсько-російською оку­пацією, замінивши їх питомо своїми. Перший етап вона подолала найшвидше з усіх країн Балтії – лише за чотири роки (1991–1995). Радикальні й болючі реформи у стилі «шокової терапії» мали в найкоротший термін, допоки східний сусід був слабким після колапсу СРСР, відмежувати країну від радянського тоталітарного минулого, відновити конституційний порядок на засадах пов’язаності з державотворчою традицією міжвоєнної доби, розбудувати нові владні інституції, демократизувати суспільство і створити ліберально орієнтовану економіку. Неабияким каталізатором перетворень в Естонії став чинник російської загрози, котрий суспільство відчувало після десятиліть репресій украй гостро. Він сприяв консолідуванню нації навколо програми радикальних реформ, які пропонувала правоцентристська коаліція. Кінцева мета естонських трансформацій полягала в поверненні до національної системи координат і цінностей та у швидкій інтеграції до західних економічних, політичних та безпекових структур, що означала б визволення з вікового російського панування.

Читайте також: Балтійська відкритість. Міністр закордонних справ Естонії Урмас Пает про секрет естонського успіху

В Естонії, як і в решті країн Балтії, розвинулася політико-економічна модель раціонального підприємницького капіталізму на противагу держав­но-монополістичному, який утвердився в Росії, та олігархічному – в Україні. На відміну від багатьох колишніх республік СРСР, де стара партійна номенклатура та червоні директори стали власниками приватизованих підприємств, створивши в підсумку олігархічну модель економіки й політичних відносин, Естонія вслід за іншими країнами Центрально-Східної Європи пішла шляхом розбудови ліберального ринку, орієнтуючись насамперед на держави Скандинавії. Це дало їй західні інвестиції і технології, від чого в підсумку виграла як влада, так і більшість населення, а не тільки купка людей. Таллінн зробив ставку на розвиток інноваційного підприємництва. Соціальні потрясіння перших років переходу від планової до ринкової моделі економіки були компенсовані загальним позитивним очікуванням суспільства щодо економічного й технологічного прогресу країни.

Другий етап був пов’язаний із початком переговорного процесу з ЄС, в який Естонія ввійшла першою серед пострадянських країн, діставши ще 1997 року запрошення на вступ до Євросоюзу, а 2002-го – до НАТО. Чіткий курс на євроатлантичну інтеграцію створив консенсус серед еліти щодо необхідності запровадження дальших політичних та економічних змін, модернізації та вестернізації економіки й держустанов.

Читайте також: Естонський здоровий глузд: посол Естонії в Україні Лаурі Лепік про шлях своєї країни до Євросоюзу

Третій етап стартував із вступом Естонії до ЄС 1 травня 2004 року, що сприяв стрімкому зростанню річного ВВП на особу (до 10% у 2005–2007 роках) та соціальних стандартів життя. У підсумку було загалом завершено перехід від посткомуністичної до національної європейської держави сучасного зразка. У 2011-му Естонія першою з пострадянських країн приєдналася до зони євро.

За даними соцопитувань 2011 року, в Естонії зафіксовано максимальну серед країн Балтії динаміку позитивних очікувань населення, пов’язаних зі змінами, що сталися після відновлення незалежності. Реформами задоволені понад 50% серед корінного етносу й до 60% серед представників нацменшин.

Читайте також: Естонські секретні служби: заснування всупереч інтригам КГБ


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено