Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
15 березня, 2013   ▪   Наталя Гуменюк   ▪   Версія для друку

Громадянка К. Які «таємниці» відкрила втеча з полону Анхар Кочнєвої

У «викраденні з багатьма невідомими», як його воліли називати, відколи жінка перебувала в полоні, з’являється дедалі більше доказів, що таємничого в історії громадянки Кочнєвої не так вже й багато.
Громадянка К. Які «таємниці» відкрила втеча з полону Анхар Кочнєвої

Анхар Кочнєва, яка втекла після п’яти місяців перебування в сирійському полоні, таки дісталася до Посольства України в Дамаску і «висловила вдячність за заходи, які вживалися Українською державою задля її визволення».

Тоді як українське Міністерство закордонних справ чи не вперше від жовтня 2012 року оприлюднило бодай трохи інформативний коментар: «Стан здоров’я української громадянки задовільний, її життю нічого не загрожує. Нашій співвітчизниці надано матеріальну допомогу, забезпечено засобами зв’язку для підтримання контактів із рідними. Посольство України в САР проводить роботу, пов’язану з її документуванням із метою повернення в Україну».

На фото – тимчасовий повірений у справах України в Сирійській Арабській Республіці Євген Жупєєв та громадянка України Анхар Кочнєва.

У «викраденні з багатьма невідомими», як його воліли називати, відколи жінка перебувала в полоні, з’являється дедалі більше доказів, що таємничого в історії громадянки Кочнєвої не так вже й багато. Непідтверджені версії лишаються непідтвердженими версіями. Анхар Кочнєва – постать суперечлива, але інформація про те, що: а) викрадення не було; б) Кочнєва не була громадянкою України; в) працювала на ФСБ, не має джерел.

Є чимало підтверджень того, що Анхар усі п’ять місяців перебувала в полоні у сирійських повстанців поблизу міста Хомс, зокрема серед наближених до тих, хто займався її звільненням від української сторони. Про це свідчили й джерела різних російських військових кореспондентів, які працювали в Сирії і мають хороші зв’язки на місці, як і міжнародних журналістських організацій.

Цими днями Кочнєва почала публікувати свій щоденник, у якому висвітлює деталі викрадення й перших місяців неволі. Як пише вона сама, через три тижні полону їй повернули ноутбук. http://anhar.livejournal.com/

Звісно, перебуваючи в полоні, Анхар Кочнєва могла знати про те, як велася робота з її звільнення, не більше, ніж людина, яка перебуває в полоні: бачила лише те, що відбувається на її очах. Нерідко самі заручники не знають тих, хто веде переговори.

Водночас деякі з деталей можна підтвердити. Так, у ЖЖ Кочнєва описує, як на першому етапі можливою вимогою порятунку був обмін її на сюжет про повстанців, знятий і показаний російським телеканалом НТВ. Така інформація за кілька днів після її викрадення, 15 жовтня, була в розпорядженні й української сторони.

У ЖЖ Анхар згадує про те, що в перші дні полону їй переказував вітання продюсер «Тайм». Сама пише, що він «дзвонив по скайпу з проханням у живих мене не залишати». З інших джерел відомо, що названий журналіст справді зв’язувався із загоном, який викрав Кочнєву. Ось тільки в жодному разі не погрожував, навпаки, пересвідчився, що на той час із нею все було гаразд, наскільки це можливо. Факт дзвінка залишається фактом. Оповідь про перші тижні перебування Анхар у неволі має чимало збігів з інформацією із незалежних джерел, які можна перевірити.  

Якщо зацікавитися питанням, як виникла версія про те, що викрадення не було, то й на нього можна відповісти. Її поширювали блогери, з якими Кочнєва вела запеклі інтернет-війни. http://ani-al.livejournal.com/811061.html

Зокрема, блогерка Ані-Аль мала окрему рубрику: «История приключений маленькой грустной пуси Вершинина и его подружки Кочневой». Коли намагатися аналізувати ці записи, фактичних зачіпок там немає.

Українська сторона час від часу нарікала, що росіяни надають мало інформації про Анхар. А чи була вона в них? Чи мало існувати досьє на громадянку України, яка більшу частину часу проводила на Близькому Сході й офіційно не працювала на жодне російське ЗМІ.

Підтвердження, що в Кочнєвої був російський паспорт, не мав ніхто. Український у її руках бачили туристи, які з нею подорожували.

Найсерйозніше звинувачення в роботі на російську розвідку видається найменш переконливим, якщо доказом не вважати записане в полоні зізнання. У ньому ж міститься чимало фактичних помилок. Так, у відеозверненні Анхар повідомляє: «Во время взрыва в здании Генштаба, в Дамаске, Сирия, 26 сентября была внутри здания, там было важное собрание, там также была переводчиком». У її щоденнику є запис, що того дня працювала з «Первым каналом», а отже, не була в Генштабі: «Мы победили 26 сент., 2012 в 15:11 только что пришла – 4 часа под шквальным огнем с 1 каналом вечером, а я потом более подробный выложу надо немножко отдохнуть: не спала не ела не сидела».
Перепитавши кореспондента «Первого канала» Олексія Соніна, дізнаємося: «Анхар справді пролежала з нами під якимось парапетом на підступах до будівлі, ми разом намагалися дістатися до місця теракту». http://www.1tv.ru/news/world/216377

Отже, Анхар таки не перекладала для військових.

Провал охорони тих, хто тримав Кочнєву в заручниках, і втеча з полону, на перший погляд, можуть видаватися детективними. Але тільки до того моменту, коли уявити собі сільську місцевість під час громадянської війни. На околицях Хомса, де й перебувала бранка, справді ведуться запеклі бої. Контролювати ситуацію непросто.

Як пояснює сама Анхар, вона просто зрозуміла, що охоронці «хлопают ушами», і скористалася моментом. Знову ж таки це підтверджують джерела, які підтвердили факт втечі. Чи допомагали їй – інше цікаве питання, про яке теж є інформація. У будь-якому разі офіційне підтвердження малоймовірне: жодна країна не визнає, що її структури працювали на території іншої держави, хай і в умовах війни. Сама ж Анхар не заперечила факту допомоги, хіба що додала: «Допомагали, але не без проколів».

Наразі Анхар Кочнєва каже, що має намір залишатися в Сирії і повертатися до України не збирається.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Попри прагнення деяких (переважно українських) політиків вилучити тему Волині з українсько-польських відносин, у Польщі кампанія обговорення «злочинів українських націоналістів» набула мистецького підживлення
    29 вересня, Юлія Олійник
  • Георгій Тука, який майже півроку працює в новому Міністерстві тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, розповів Тижню про своє ставлення до конфлікту переселенців і держави довкола соціальних виплат та боротьби з контрабандою на Донбасі.
    29 вересня, Андрій Голуб
  • Однією з головних новин минулого тижня стала спроба так званого державного перевороту в угрупованні «ЛНР». Після того як лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар сепаратиста. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав.
    29 вересня, Денис Казанський
  • Святошинський районний суд продовжує розглядати провадження щодо п’яти колишніх працівників «Беркуту». На черзі – велика балістична експертиза.
    27 вересня, Станіслав Козлюк
  • Перші в історії праймеріз партії Республікаців з великою долею ймовріності визначать майбутнє Франції на найближчі п’ять років.
    27 вересня, Алла Лазарева
  • 26-го вересня ввечері відбувся перший раунд теледебатів між кандидатами у президенти США Гілларі Клінтон та Дональдом Трампом. Перемогу у них медіа однозначно віддали кандидатці від демократичної партії, однак кандидат від республіканців теж знайшов слабкі сторони своєї суперниці.
    27 вересня,
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено