Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
15 березня, 2013   ▪   Наталя Гуменюк   ▪   Версія для друку

Громадянка К. Які «таємниці» відкрила втеча з полону Анхар Кочнєвої

У «викраденні з багатьма невідомими», як його воліли називати, відколи жінка перебувала в полоні, з’являється дедалі більше доказів, що таємничого в історії громадянки Кочнєвої не так вже й багато.
Громадянка К. Які «таємниці» відкрила втеча з полону Анхар Кочнєвої

Анхар Кочнєва, яка втекла після п’яти місяців перебування в сирійському полоні, таки дісталася до Посольства України в Дамаску і «висловила вдячність за заходи, які вживалися Українською державою задля її визволення».

Тоді як українське Міністерство закордонних справ чи не вперше від жовтня 2012 року оприлюднило бодай трохи інформативний коментар: «Стан здоров’я української громадянки задовільний, її життю нічого не загрожує. Нашій співвітчизниці надано матеріальну допомогу, забезпечено засобами зв’язку для підтримання контактів із рідними. Посольство України в САР проводить роботу, пов’язану з її документуванням із метою повернення в Україну».

На фото – тимчасовий повірений у справах України в Сирійській Арабській Республіці Євген Жупєєв та громадянка України Анхар Кочнєва.

У «викраденні з багатьма невідомими», як його воліли називати, відколи жінка перебувала в полоні, з’являється дедалі більше доказів, що таємничого в історії громадянки Кочнєвої не так вже й багато. Непідтверджені версії лишаються непідтвердженими версіями. Анхар Кочнєва – постать суперечлива, але інформація про те, що: а) викрадення не було; б) Кочнєва не була громадянкою України; в) працювала на ФСБ, не має джерел.

Є чимало підтверджень того, що Анхар усі п’ять місяців перебувала в полоні у сирійських повстанців поблизу міста Хомс, зокрема серед наближених до тих, хто займався її звільненням від української сторони. Про це свідчили й джерела різних російських військових кореспондентів, які працювали в Сирії і мають хороші зв’язки на місці, як і міжнародних журналістських організацій.

Цими днями Кочнєва почала публікувати свій щоденник, у якому висвітлює деталі викрадення й перших місяців неволі. Як пише вона сама, через три тижні полону їй повернули ноутбук. http://anhar.livejournal.com/

Звісно, перебуваючи в полоні, Анхар Кочнєва могла знати про те, як велася робота з її звільнення, не більше, ніж людина, яка перебуває в полоні: бачила лише те, що відбувається на її очах. Нерідко самі заручники не знають тих, хто веде переговори.

Водночас деякі з деталей можна підтвердити. Так, у ЖЖ Кочнєва описує, як на першому етапі можливою вимогою порятунку був обмін її на сюжет про повстанців, знятий і показаний російським телеканалом НТВ. Така інформація за кілька днів після її викрадення, 15 жовтня, була в розпорядженні й української сторони.

У ЖЖ Анхар згадує про те, що в перші дні полону їй переказував вітання продюсер «Тайм». Сама пише, що він «дзвонив по скайпу з проханням у живих мене не залишати». З інших джерел відомо, що названий журналіст справді зв’язувався із загоном, який викрав Кочнєву. Ось тільки в жодному разі не погрожував, навпаки, пересвідчився, що на той час із нею все було гаразд, наскільки це можливо. Факт дзвінка залишається фактом. Оповідь про перші тижні перебування Анхар у неволі має чимало збігів з інформацією із незалежних джерел, які можна перевірити.  

Якщо зацікавитися питанням, як виникла версія про те, що викрадення не було, то й на нього можна відповісти. Її поширювали блогери, з якими Кочнєва вела запеклі інтернет-війни. http://ani-al.livejournal.com/811061.html

Зокрема, блогерка Ані-Аль мала окрему рубрику: «История приключений маленькой грустной пуси Вершинина и его подружки Кочневой». Коли намагатися аналізувати ці записи, фактичних зачіпок там немає.

Українська сторона час від часу нарікала, що росіяни надають мало інформації про Анхар. А чи була вона в них? Чи мало існувати досьє на громадянку України, яка більшу частину часу проводила на Близькому Сході й офіційно не працювала на жодне російське ЗМІ.

Підтвердження, що в Кочнєвої був російський паспорт, не мав ніхто. Український у її руках бачили туристи, які з нею подорожували.

Найсерйозніше звинувачення в роботі на російську розвідку видається найменш переконливим, якщо доказом не вважати записане в полоні зізнання. У ньому ж міститься чимало фактичних помилок. Так, у відеозверненні Анхар повідомляє: «Во время взрыва в здании Генштаба, в Дамаске, Сирия, 26 сентября была внутри здания, там было важное собрание, там также была переводчиком». У її щоденнику є запис, що того дня працювала з «Первым каналом», а отже, не була в Генштабі: «Мы победили 26 сент., 2012 в 15:11 только что пришла – 4 часа под шквальным огнем с 1 каналом вечером, а я потом более подробный выложу надо немножко отдохнуть: не спала не ела не сидела».
Перепитавши кореспондента «Первого канала» Олексія Соніна, дізнаємося: «Анхар справді пролежала з нами під якимось парапетом на підступах до будівлі, ми разом намагалися дістатися до місця теракту». http://www.1tv.ru/news/world/216377

Отже, Анхар таки не перекладала для військових.

Провал охорони тих, хто тримав Кочнєву в заручниках, і втеча з полону, на перший погляд, можуть видаватися детективними. Але тільки до того моменту, коли уявити собі сільську місцевість під час громадянської війни. На околицях Хомса, де й перебувала бранка, справді ведуться запеклі бої. Контролювати ситуацію непросто.

Як пояснює сама Анхар, вона просто зрозуміла, що охоронці «хлопают ушами», і скористалася моментом. Знову ж таки це підтверджують джерела, які підтвердили факт втечі. Чи допомагали їй – інше цікаве питання, про яке теж є інформація. У будь-якому разі офіційне підтвердження малоймовірне: жодна країна не визнає, що її структури працювали на території іншої держави, хай і в умовах війни. Сама ж Анхар не заперечила факту допомоги, хіба що додала: «Допомагали, але не без проколів».

Наразі Анхар Кочнєва каже, що має намір залишатися в Сирії і повертатися до України не збирається.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Якщо люди-музеї — це здебільшого старше покоління, то в цій підбірці етнографічно-туристичних історій здебільшого свіжа кров. Проекти, що надихають, що з’являються зав­­дяки активній молодій енергії. Може, з роками й вони перетворяться на пам’ятки, але поки що це живі страшенно цікаві організми, котрі навіть диктують свої умови в деяких нішах нашого бідного туристичного ринку.
    24 липня, Богдан Логвиненко
  • Що передбачає й кого зачіпає якісна психореабілітація людей, які повертаються з війни
    24 липня, Ганна Трегуб
  • Найбільші бренди світу потерпають від дрібніших конкурентів
    24 липня, The Economist
  • Ось відчиняються двері залу, і входить одна людина, радісна та усміхнена. Сотні вітають її такими самими радісними вигуками. Овації і захват. Далі?
    24 липня, Станіслав Васін
  • Як одинаки-аматори створюють варті уваги колекції. Без меценатів і державної підтримки
    23 липня, Богдан Логвиненко
  • От що цього разу? Питаю я себе. Давай уже писати про першу «Червону руту». Давай! Про «Гадів», Чубая, Бурмаку... Про Миколайчука, врешті-решт, лисого, босого, у лєопардовій пов’язці... Про Чернівці 1989 року... Не цього разу. Може, наступного... Так само, у принципі, я думав, коли минулого разу сідав за комп. Тоді мене «відволікли» ВІА. Ансамблі. Вокально-інструментальні... Добре... А зараз шо?
    23 липня, Сергій Харинович
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено