Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
3 грудня, 2010   ▪   Спілкувалася: Жанна Безп’ятчук   ▪   Версія для друку

Переклад голосів із минулого

Фінський історик Генрік Мейнандер: «Ми, науковці, ніколи не маємо справи виключно з минулим»
Матеріал друкованого видання
№ 49 (162)
від 2 грудня, 2010
Переклад голосів із минулого
Олександр Чекменьов

Писати історію воєн, геноцидів і глобальних катаклізмів стає невимовно складно, якщо історик відмовляється емоційно дистанціюватися від об’єкта дослідження. Писати таку історію також ризиковано, бо майже завжди є тиск політичної кон’юн­­ктури, щоправда, у різних масштабах і з різними наслідками для автора, який наважується на нього не звертати уваги. Консонанси і дисонанси трагічних пам’ятей різних верств і груп людей однієї країни, структурні зміни в суспільствах, спокуса моралізаторства щодо історичних помилок – все це дуже ускладнює процес осмислення історії. Про свій досвід історика, перекладача голосів воєнного минулого, Тижню розповів Генрік Мейнандер, який на початку грудня презентує в Україні свою книжку «Фінляндія, 1944: Війна, суспільство, настрої».

У. Т.: Пане професоре, чому ви розмежовуєте традиційну та нову військову історію. У чому принципова відмінність між ними? І що справді нового пропонує ця сучасна версія історії війн?

– У старій, традиційній воєнній історії не беруться до уваги соціальний, економічний, культурний, ментальний та моральний контексти. Вона зосереджена майже виключно на битвах, які розглядаються як така собі гра в шахи. Нова воєнна історія намагається враховувати ці знехтувані, забуті аспекти війни, однак і їй бракує спроможності ввести воєнні події у широкий політичний та військовий контексти. І я намагаюся порівняти цю усталену історію з новою, щоб зрештою вийти за рамки обох.

У. Т.: Чому ви вирішили написати цілу книжку про один-єдиний рік з історії Фінляндії – 1944-й?

– Саме через лакуни та слабкі місця як у старій, так і в новій воєнній історії Фінляндії. Історія цього конкретного року дає змогу вийти на ширшу історичну проблематику. Стара версія історії радянсько-фінської війни та нова не узгоджені між собою, вони не взаємодіють, що зрештою не сприяє кращому розумінню цього трагічного минулого.

У. Т.: Виникає одна дуже яскрава й популярна асоціація із Зимовою війною 1939–1940 років: безпрецедентна єдність, солідарність невеликого народу Фінляндії, що здолав великого ворога. У 1944-му під час нового кола радянсько-фінської війни, так званої Війни-продовження, багато що змінилося. Як оцінюєте солідарний дух суспільства в 1944-му?

– Зимова війна тривала недовго (105 днів) і була таким очевидним, прямим наступом на нашу державну незалежність, що вона автоматично об’єднала всіх людей у країні. Війна-про­­дов­­ження тривала значно довше (з 22 червня 1941 року по 19 вересня 1944 року) і навесні 1944-го досягла такої стадії, коли фіни розділилися на багато різних груп, кожна з яких мала власний погляд на події, відносини з Німеччиною, майбутнє Фінляндії. Інак­­ше кажучи, 1944-го національна солідарність слабшала, і старі патріотичні гасла втратили колишню привабливість.

У. Т.: У вашій новій книжці «Фінляндія, 1944: війна, суспільство, настрої» ви розглядаєте дуже гострі, контроверсійні питання, деякі з яких були навіть табуйованими, як-от сутички й конфлікти між фінськими націоналістами та шведськомовними громадянами Фінляндії, звинувачення останніх у тому, що вони відігравали роль п'ятої колони; шведські поставки залізної руди до Німеччини під час Другої світової війни тощо. Яким чином, на вашу думку, історик має поводитися з таким історичним матеріалом?

– Так, деякі з питань, які я розглядаю, дуже дражливі, але, правду кажучи, більшість із них уже обговорювали й досліджували раніше. Що я зробив із тим матеріалом? Я його зібрав, систематизував та виклав в одній книжці. Це громадянський та моральний обов’язок академічного історика спробувати про­аналізувати минуле настільки незаангажовано, незалежно, як це можливо. Передусім я маю на увазі незалежність від нинішнього політичного істеблішменту й кон’юнктури. Історичний аналіз також має бути максимально збалансований і справедливий щодо всіх акторів історії. Я так це бачу й намагався дотримуватися цього підходу в своїх книжках.

У. Т.: Ви ставите питання моралі й відповідальності за будь-який вибір під час війни, за вибір, що впливає на історію в цілому. Постмодернізм розмив ці поняття. Відносність правди перетворює вибір на щось апріорі неоднозначне. У чому ви знаходите для себе відправну точку?

– Це дуже складна й велика тема. Багато істориків намагаються не порушувати питань моралі в своїх книжках насамперед через те, що є небезпека вдатися до резонерства й судити інших. Я вважаю, що історики повинні поєднати роль перекладачів і ретрансляторів голосів із минулого та просвітителів. Історія ніколи не має справи виключно з минулим. Історичний дискурс – це завжди дискусія щодо реалій суспільства, до якого ми належимо, та наших зобов’язань перед іншими лю­­дьми. Це значить, що перед тим, як ми починаємо когось засуджувати за помилки, яких він припустився в минулому, ми повинні довести, що за таких самих обставин ми були б спроможні діяти справді краще. Хоча не важко передбачити, що це дуже рідко можливо.

БІОГРАФІЧНА НОТА

 

Карл Генрік Мейнандер професор історії в Гельсінському університеті. З 2002 року – член Королівської академії наук Швеції. Автор багатьох наукових праць, зокрема «Непозбувний сусід» (2001), «Історія Фінляндії: лінії, структури, переломні моменти» (2006), «Кеккографія та інші скалки історії» (2008). 2010-го вийшов україномовний переклад його останньої праці «Фінляндія, 1944: війна, суспільство, настрої»

 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чому і як між собою пов’язані питання існування й легалізації приватних музейних колекцій та міжнародна репутація України
    28 серпня, Ганна Трегуб
  • Присутність американських солдатів на чужій землі стає дедалі контроверсійнішою
    28 серпня, The Economist
  • Заповітне право на свободу пересування по ЄС не таке надійне, як здається
    28 серпня, The Economist
  • Можливо, люди в мікрокраїнах Європи поводяться неідеально, але те ж саме можна сказати і про більших сусідів
    27 серпня, The Economist
  • Чим цікаві мислителі Кримського ханства сьогодні
    27 серпня, Михайло Якубович
  • Понад рік тому друзі написали: «Ми придумали, як допомогти! Від нас до вас жінка возить гуманітарку. Брати адресні пакети вона відмовляється, але ми включили тебе в загальний список отримувачів, головне прийти вчасно».
    27 серпня, Яна Вікторова
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено