Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
28 лютого, 2013   ▪   Януш Бугайські   ▪   Версія для друку

Нова команда. Зовнішньополітична програма Барака Обами обіцяє чимало несподіванок

На другому терміні американські президенти зазвичай стають більш гнучкими і менш стриманими у зовнішній політиці. Барак Обама вже не має перейматися майбутньою виборчою кампанією, натомість може зосередитись на ініціативах, що забезпечать тривалий і, сподіватимемось, позитивний ефект.
Матеріал друкованого видання
№ 8 (276)
від 21 лютого, 2013
Нова команда. Зовнішньополітична програма Барака Обами обіцяє чимало несподіванок

Очевидно, Обама вже застосовує свіжий політичний підхід, адже, попри активну опозицію в Конгресі, нещодавно призначив нові кадри на посади у сфері національної безпеки.

Суперечки щодо кандидатів

У своїй другій адміністрації Обама відразу ж здійснив кілька важливих кадрових змін у команді, що займається національною безпекою. Новопризначені держсекретар і міністр оборони опинилися в центрі уваги з огляду на їхню роль у формуванні зовнішньої політики. Будь-які урядові кадрові зміни має схвалювати Сенат США, тому процес призначення може бути напруженим і виснажливим. У той час як кандидатура на посаду держсекретаря була ухвалена доволі швидко, претенденти Обами на посади міністра оборони і директора Центрального розвідувального управління (ЦРУ) викликали чимало суперечок.

Високопоставлені сенатори хотіли блокувати призначення Чака Гейґела на посаду міністра оборони і Джона Бреннана – на посаду очільника ЦРУ. Ухвалення Бреннана на зміну колишньому голові ЦРУ, генералу Девіду Петреусу, супроводжувалося розмовами про антитерористичну політику Білого дому. Джон Бреннан – ветеран служби розвідки, колишній головний радник Обами з питань боротьби з тероризмом, який брав безпосередню участь в операції ліквідації Осами бен Ладена. У Сенаті його критикували за підтримку жорстких методів допиту, які застосовувались проти підозрюваних терористів в часи адміністрації Джорджа Буша.

Ядерні загрози і регіональні кризи будуть пріоритетами роботи новоспеченого держсекретаря Джона Керрі

Крім того, триває розгляд справи щодо операцій зі знищення підозрюваних терористів, які Білий дім Обами переважно приховував від громадськості. Зокрема, йдеться про те, щоб влада підтвердила інформацію про створення ЦРУ та Командуванням сил спеціальних операцій США таємної бази безпілотних літальних апаратів у Саудівській Аравії.

Обама відмовився розкрити подробиці одного з найсуперечливіших аспектів програми використання безпілотників – знищення американських громадян за кордоном, яких звинувачують у терористичних змовах. Попри розголос у пресі та постійну критику республіканців, більшість конгресменів погоджуються з адміністрацією чинного глави США, що програма використання безпілотників – ефективний спосіб боротьби з «Аль-Каїдою» й організовуваними нею масштабними атаками проти Штатів. Обама рішуче налаштований продовжувати цю політику замість того, щоб відправляти проти терористів військові підрозділи, ризикуючи життями сотень американців.

Хоч Обама й намагається розширити склад своєї адміністрації, призначаючи поміркованих республіканців на кшталт Чака Гейґела, кандидатуру президента на посаду міністра оборони не підтримали представники обох партій. Гейґела атакують на різних фронтах. Зокрема, проізраїльські угруповання критикують його позицію щодо Ірану, «Хезболли» і ХАМАСу. Сенатори-республіканці цитують заяви Гейґела щодо готовності вести діалог із Тегераном, а також «Хезболлою». Мовляв, він може зволікати з військовим вторгненням у разі, якщо Іран наблизиться до створення ядерної зброї.

Чимало республіканців стверджують, ніби Гейґел, що полишив Сенат 2008 року, не підтримує інтересів Ізраїлю, голосував проти односторонніх санкцій США проти Ірану, відмовлявся зараховувати ісламську «Революційну гвардію» Ірану до терористичних організацій, а також стверджував, що єврейські лобісти «залякують законодавців» Америки. У Білому домі переконують, що заяви Гейґела викривлено представлені, адже він голосував за виділення мільярдів доларів на військову допомогу Ізраїлю, а також обстоював запровадження багатосторонніх санкцій проти Тегерану.

Напевне, найбільш нагальним питанням, що муситиме розглянути новий міністр оборони, буде бюджет Пентагону. Нині час для фінансових обмежень та урізання бюджету, тож Гейґел заявив, що бюджет військового відомства занадто роздутий. Він критикує чисельний склад американської армії, а також вважає, що міністерству оборони слід затягнути паски. Це означає, що він вступає у безпосередню конфронтацію з консервативними республіканцями, на думку яких зменшення військового фінансування поставить під загрозу національну безпеку.

Обидва, Обама і Гейґел, виступали проти війни в Іраку. Хоч Гейґел був проти розгортання військ в Іраку за адміністрації Буша і критикував втручання США в Афганістан, його не можна назвати пацифістом. Він ветеран війни у В’єтнамі, отримав два «Пурпурні серця» – найпрестижнішу військову нагороду за відвагу. Призначення Гейґела, попри тривалий опір республіканських законодавців, потягне за собою гучні протести в уряді проти військових втручань за кордоном. Якщо в очах більшості демократів він посилиться, то республіканців це лише відштовхне від адміністрації Обами, а отже, спричинить ще глибшу поляризацію в американській політиці.

Попереду серйозні виклики

Кандидатура сенатора Джона Керрі на зміну держсекретаря Гілларі Клінтон дістала здебільшого схвальну реакцію. Керрі очолював Комітет Сенату з міжнародних відносин, він став єдиним претендентом на посаду держсекретаря після зняття кандидатури посла Сьюзан Райс. Йшлося про занепокоєння конгресменів її заявами після загибелі у вересні того року американських дипломатів у Бенгазі (Лівія) внаслідок теракту. Керрі буде відповідальним за вироблення і реалізацію масштабної зовнішньополітичної програми президента. Він матиме справу з ескалацією конфліктів у кількох країнах, а також із численними нещодавніми кризами, які також призведуть до політичних суперечок у Вашингтоні. У перші дні після призначення Керрі на порядку денному постали дві нагальні проблеми: ядерні загрози з боку Північної Кореї й Ірану.

США потрібно буде терміново вирішити свої серйозні фінансові проблеми, якщо країна хоче залишитись стабільною світовою силою

Пхеньян нещодавно провів масштабні випробування атомної бомби, нехтуючи загальним міжнародним протестом. Режим Кім Чен Ина прагне продемонструвати, що не піддасться зовнішньому тискові і домагається статусу провідної держави, нарощуючи ядерний потенціал, на рівні з Китаєм та Індією. Пхеньян вважає ядерну зброю захисним інструментом, що допоможе уникнути потенційного повторення сценарію скинення іракського лідера Саддама Хусейна та лівійського Муаммара Каддафі. Країна також працює над військовим потенціалом для удару проти США. Керрі спробує мобілізувати сусідні держави в боротьбі проти подальших ядерних випробувань Північної Кореї, але, найімовірніше, Росія і Китай ветують у Раді Безпеки ООН втілення заходів для узгодженої, радикальної й ефективної міжнародної протидії.

Каральні санкції проти Північної Кореї не діють, тим часом будь-який превентивний удар США по ядерних об’єктах може призвести до спалаху чергової війни між Північною і Південною Кореєю. Альтернативами, яку не схвалює Білий дім, могли би бути діалог із Пхеньяном і пропозиція суттєвих політичних і економічних вигод в обмін на пригальмування ядерної програми. Та це лише тимчасове рішення. Зрештою, якщо династичний комуністичний режим не зазнає краху, ризик військового протистояння з Північною Кореєю зростатиме протягом другого терміну президентства Обами.

Подібна ситуація склалася й із ядерними амбіціями Ірану. Після призначення Керрі віце-президент Джо Байден заявив про можливість проведення безпосередніх переговорів із Тегераном. Обама утримувався від такого діалогу під час першого президентського терміну, щоби його не сприймали як слабкого лідера перед лицем диктаторських режимів. Керрі, вочевидь, матиме більшу свободу дій у відносинах із різними антиамериканськими режимами, перед ним стоїть серйозне випробування на дипломатичні здібності.

Обама також прагне вплинути на ізраїльсько-палестинський конфлікт шляхом двостороннього порозуміння, не ставлячи під загрозу безпеку Ізраїлю. Це може виявитися найскладнішим завданням Керрі, адже обидві сторони регулярно саботують будь-яку стабільну угоду. Однак Обама буде менш обмеженим, пропонуючи можливі рішення і схиляючи сторони до компромісів, якщо не озиратиметься на впливове в США єврейське лобі. Тим не менше, чимало конгресменів й надалі критикуватимуть тиск Вашингтона на Ізраїль, а республіканці, поза сумнівом, стверджуватимуть, що Керрі занадто слабкий, щоб представляти національні інтереси США.

Новоспечений держсекретар також матиме справу з наростанням конфліктів у Сирії та Північній Африці: він має попрацювати над ефективними міжнародними інструментами для їхнього врегулювання. Одним із головних викликів буде необхідність протидіяти нинішнім диктаторським режимам без опосередкованого заохочення ісламістських радикалів, які дотримуватимуться стійкої антизахідної позиції, якщо прийдуть до влади. Для дипломатії Керрі є серйозні виклики, адже союзники США по-різному ставляться до допомоги повстанським рухам, тимчасом чимало нинішніх загроз вимагають не міжнародних військових коаліцій, а більш комплексного політичного маневрування.

Керрі також муситиме зважати на той факт, що Вашингтон не може розраховувати на своїх союзників у можливих військових протистояннях. Британсько-французька місія в Лівії та французька інтервенція в Малі були б неможливими без необхідної допомоги з розвідкою і матеріально-технічної підтримки США. Лише Америка має належний арсенал вантажних повітряних суден і літаків-танкерів для таких місій. У той час як європейці продовжують скорочувати видатки на оборону, розповсюдження зброї після громадянської війни в Лівії сприяє поширенню військових дій у регіоні. Напад на завод із виробництва природного газу в Алжирі свідчить про посилення конфліктів на горизонті, які можуть втягнути Вашингтон у нові військові протистояння, попри негативне ставлення Обами до безпосередніх військових дій.

Ядерні загрози і регіональні кризи будуть пріоритетами роботи Керрі. Але новий державний секретар також не може спускати очей з Китаю, адже той стає більш впливовим як світова держава, створюючи загрозу для інтересів США. Росія Владіміра Путіна також створюватиме проблеми для Вашингтона, адже намагається сформувати новий російський блок навколо своїх широких кордонів. З огляду на згортання політики «перезавантаження» між США та Росією знову на поверхні опиняться суперечки навколо планованого розміщення в Європі системи протиракетної оборони НАТО. Будівництво імперії та намагання Путіна продемонструвати, що Росія протистоятиме американському впливові, також можуть спричинити нові конфлікти з Вашингтоном у Східній Європі, на Кавказі й у Центральній Азії.

На тлі цих світових викликів Керрі усвідомлює, що США потрібно буде терміново вирішити свої серйозні фінансові проблеми, якщо країна хоче залишитись стабільною світовою силою. Адже, якщо Америка стане економічно занепалою країною, що не вступає у військові протистояння, це може стати поштовхом до багатьох регіональних криз, яким Вашингтон нині намагається запобігти або які прагне вирішити.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
  • Тиждень поспілкувався з головою Проектного Офісу Реформ Міністерства оборони про перспективи реформування оборонної сфери в співпраці із західними партнерами.
    28 травня, Богдан Буткевич
  • Позаблокова Фінляндія адаптує свою оборонну стратегію відповідно до вимог часу
    28 травня, Анатолій Шара
  • 14 травня у кварталі Сонячний у Луганську в приміщенні супермаркету «Абсолют», що працював ще кілька днів тому, відкрився великий і сяючий новими кольорами «Спар» із величезною вивіскою «7:00 — 22:00». Якщо брати мірки довоєнні, то хіба це подія? Так, відкриття чергового супермаркету у великому місті — майже буденне явище.
    28 травня, Яна Вікторова
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено