Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
5 травня, 2013   ▪   Ален Ґіймоль   ▪   Париж –Дакка   ▪   Версія для друку

Світове ательє. Соціальна "бомба" текстильної промисловості у Бангладеш

Динамічна текстильна індустрія дає змогу Бангладеш успішно долати бідність, та умови праці на підприємствах провокують дедалі більше соціальних заворушень
Матеріал друкованого видання
№ 4 (272)
від 24 січня, 2013
Світове ательє. Соціальна "бомба" текстильної промисловості у Бангладеш

Щоб дешево продавати одяг по цілому світу, текстильні фірми обслуговуються на заводах у Бангладеш, що зажили слави найдешевших постачальників сировини на планеті. Замовлення допомагають країні виборсатися з бідності. Проте після пожежі на одному із заводів, внаслідок якої загинули 122 робітники, на підприємствах галузі визрівають бунтівні настрої. 

Секрет ціни

Щоб зрозуміти світ, у якому ми живемо, немає кращого способу, ніж добре роздивитися сорочку. Звичайну сорочку, яких продається безліч у спеціалізованих світових мережах, таких як H&M, Uniqlo, Zara або Gap. Її можна побачити на полицях американських або українсь­­ких крамниць за ціною $20 у місцевому еквіваленті. Бавовна надходить з Індії. Пластикові ґудзики виготовлені в Китаї. А покроєна та зшита вона в Бангладеш на одному з 5 тис. заводів, що працюють нині в цій країні. Яка ж її собівартість тут? «Приблизно 5 американських доларів», – каже Ніззан Уддін, відповідальний за продаж текстильної продукції в місті Дакка, хаотичній і розкиданій столиці Бангладеш.

Сидячи біля стіни, прикрашеної трофеями гри в гольф, у бюро з кондиціонером, цей молодий підприємець пояснює, що до собівартості входять сировина ($2), пошиття ($2), прасування, упаковка та контроль посередників ($1). Завдяки сво­­їм непереможним цінам Бангладеш перетворилася сьогодні на світове ательє з виробництва одягу, здатне виготовляти та розсилати будь-куди величезні партії товару.

клієнти бангладеських заводів є великі комерційні мережі, що синхронно продають текстильну продукцію у різних країнах світу 

Клієнти місцевих заводів – великі комерційні мережі – синхронно продають у різних країнах світу нову продукцію, постійно оновлюючи асортимент. Переважно орієнтуються на молоду клієнтуру, що знається на моді. У той час як ціни на морські перевезення нев­пинно знижуються, Бангладеш групує нові й нові рекордні замовлення. Країна посідає друге місце у світі після Китаю за обсягами виробництва текстилю з обігом капіталу $19 млрд на рік. Кожні десяті джинси, куплені у світі, пошиті в ній. У 2011-му текстильне виробництво зро­с­­ло тут на 30%. За результатами досліджень консалтингової ком­­панії McKinsey, обсяги мають утричі збільшитися до 2020-го.

Як це можливо? Щоб зрозуміти, треба відвідати один із місцевих заводів. Наприклад, TRZ Garments, що розташований у передмісті Дакки за два кроки від торговельного центру. Він має чотири поверхи з ви­­робничими площами по 600 м2 кожен. Усередині – лише виробничі лінії зі швейних машин, виставлені тісними лавами. Постійно чути гарчання вентиляторів і музику з гучномовців. Роботу розподілено до дріб’язку. Кожен робить лише один шов, завжди той самий, і потім передає річ наступному робітникові. Пройшовши вздовж машин, можна побачити, як одяг поступово набуває форми.

«Швачка обробляє 60 моделей на годину», – пояснює виробничий директор – дрібний чоловічок із пом’ятим обличчям, який нас супроводжує. Щоб виготовити футболку, потрібно 24 машини, а штани – 60.

Коли пошиття завершено, одяг доправляють контрольним службам. Далі його прасують та упаковують у пластикові пакети, щоб речі краще подорожували в контейнерах. Продукція вже отримує остаточну етикетку від фірми, яка її замовила, з ціною мовою країни, де продаватиметься товар. Вона вчетверо або шестеро вища за ту, яку одержав завод. Наприклад, зимові футболки з довгим рукавом для лижних костюмів, які шиють сьогодні, продаватимуться в американській мережі Remington по $39. Завод же реалізує товар клієнтам по $12,75 за штуку.

Такі низькі ціни можливі через великі обсяги замовлень: середня закупівля передбачає 200 тис. одиниць. Сприяє й низька оплата праці. Робітниця текстильної галузі (80% найманих робітників заводів – жінки) починає працювати за $40 на місяць. Стільки зароб­ляє 25-річ­­на Шаліма, тендітна дівчина в чорній хустці й з дрібненьким золотим кульчиком у носі. Вона працює на лінії одного з великих заводів. Її роботодавцем є група Padma Polycot­ton з індустріальної зони Теджгаон, заснована в 1995 році. Мережа винаймає 5 тис. осіб. Шаліма бере участь у пошитті футболок. Обробляє 180 моделей за годину – це її обов’язкова норма. Працює шість днів та тиждень з 8-ї ранку до 8-ї вечора. За 60 год щотижневої праці Шаліма одержує щомісяця $54 за основну роботу та $66 за додаткові години.

Дівчина приїхала до столиці у 18 років. У рідному бідному селі неподалік міста Барісал залишила двох сестер і брата. Вона думає, що ніколи не повернеться до села. «Не маю права, бо моя родина залежить від мене», – пояснює. Зі своєї маленької плати примудряється надсилати додому щомісяця по $25.

Низи бунтуються

У текстильній індустрії Бангладеш працюють 4 млн найманих робітників. Вона дала змогу вивести країну з жебрацтва. Так, якщо у 2000 році тамтешнього 49% населення перебувало за межею бідності, то в 2010-му цей показник знизився до 32%.

Але робітникам важливо інше. Вони знають, що отримують за місяць вартість трьох сорочок, коли за день шиють сотні. У цехах панує напружена атмосфера. Кожен інцидент мо­же завершитися конфліктом, після якого швидко збирають­­ся протестні демонстрації, а то й вибухають жорстокі бунти. Остання велика трагедія сталася 24 листопада минулого року в районі Ашулія, індустріальній зоні Дакки. Тоді зайняв­­ся перший поверх текстильного заводу Tazreen Fashion, що винай­­має 1,7 тис. осіб. Згоріла восьмиповерхова будівля. 122 ро­­бітники загинули в полум’ї. Як виявилося, приміщення не мало запасних виходів. Воно було сплановане лише на три поверхи. Власники нелегально додали ще п’ять.

Коли виникла пожежа, охорона наказала зачинити двері, побоюючись, що готовий одяг буде розкрадено. «Заводські охо­рон­­ці дістали лише один наказ: врятувати товар будь-якою ціною. Вони ні про що інше не думали. Вони не вміють гаси­­ти пожежі», – пояснює з гіркотою Селіма Ахтар, керівник місцевого аудиторського бюро Impactt Ltd.

Коли наймані працівники про все дізналися, люди дали волю своєму гніву. Вони палили автомобілі, внаслідок чого була змушена втрутитися поліція. Завод, який, попри трагедію і траур, далі працював, добряче пограбували. Тоді всі власники в Ашулії закрили виробничі ательє, доки вгамуються пристрасті.

Відтоді виробництво знову налагодилося. Але напружена атмосфера занепокоїла великі фірми. Всупереч усталеній прак­­тиці, вони звернулися до уряду країни і стали вимагати підвищення найнижчої плати в текстильній галузі. Колективного листа підписали найбільші закупівельники продукції країни H&M, Tesco, Carrefour, C&A.

Під тиском місцевих виробників уряд відмовився піти на поступки. Власники заводів готового одягу злякалися, що їхні замовлення підуть до інших країн: В’єтнаму або Камбоджі. «Власники текстилю тут дуже впливові, – пояснює іноземний оглядач, який живе у місті Дакка. – Багато хто з них володіє газетами та телеканалами. Напевне, з три десятки депутатів є господарями текстильних підприємств. У цій державі без них нічого не відбувається».

Текстильна продукція становить 80% експорту країни. Вона відіграє ту саму роль, що й нафта для Саудівської Аравії або Росії. Експортний потік ніколи не має зупинятися.

Саме так сформувалася взаємозалежна світова економіка: бангладеські робітники, західні споживачі, власники текстильних підприємств і великі фірми одягу... Таким є глобалізований світ. Чи думаємо ми про це, коли купуємо нову сорочку? Навряд чи. Але якби одяг умів розмовляти, то розповів би нам таку ось історію.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
  • Те, що колись видавалося немислимим, сьогодні не таке далеке від реальності
    29 вересня, The Economist
  • Низькі рейтинги нинішнього владного дуумвірату викликають у його учасників приплив політичних амбіцій в умовах певної невизначеності. Поки що приховані, але від того не менш сильні. Тиждень спробував спрогнозувати, у що можуть мімікрувати нинішні партії влади й на які суспільні сили вони спиратимуться.
    29 вересня, Богдан Буткевич
  • Попри прагнення деяких (переважно українських) політиків вилучити тему Волині з українсько-польських відносин, у Польщі кампанія обговорення «злочинів українських націоналістів» набула мистецького підживлення
    29 вересня, Юлія Олійник
  • Георгій Тука, який майже півроку працює в новому Міністерстві тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, розповів Тижню про своє ставлення до конфлікту переселенців і держави довкола соціальних виплат та боротьби з контрабандою на Донбасі.
    29 вересня, Андрій Голуб
  • Однією з головних новин минулого тижня стала спроба так званого державного перевороту в угрупованні «ЛНР». Після того як лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар сепаратиста. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав.
    29 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено