Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
3 лютого, 2013   ▪   Катерина Барабаш   ▪   Росія   ▪   Версія для друку

Віддзеркалення російських комплексів

Хто нарікає на те, що телебачення РФ показує всуціль погані новини, Путіна й жалобу всієї країни з приводу смерті кримінальних авторитетів, той дивиться швидше за все неуважно.
Матеріал друкованого видання
№ 4 (272)
від 24 січня, 2013
Віддзеркалення російських комплексів

У будь-якого федерального каналу є своя зоряна година, коли обличчя ведучих сяють непідробною радістю, а голоси стають дзвінкими, як у піонерів на лінійці. Зазвичай це відбувається, коли черговий американський школяр розряджає обойму в однокласників. Тоді телезірки немовби внутрішньо підтягуються, в очах з’являється вогник мудрості («Нічого дивовижного, це закономірно!»), а в голосі – поблажлива інтонація, як колись у зачинателя антиамериканізму на радянському телебаченні Валєнтіна Зоріна («Ну що, з’їли? Отож-бо! А ще на нас гоните!»).

Антиамериканські нотки в політиці російської влади набули гучності й настирливості піонерського горна, коли на трон знову сів Владімір Путін. Повернення вічного президента ознаменувало відродження старої риторики, що видається молоді, яка не застала холодної війни, маренням недужого Кафки. А тим, хто спостерігав залізну завісу ще в робочому стані, такими звичними бачаться радощі держави від чергового масового вбивства у США, які виливаються на голови громадянам через федеральні канали.

коли на трон знову сів Путін, Антиамериканські нотки в політиці російської влади набули гучності й настирливості піонерського горна 

Порівняно з часом, коли місце Путіну грів Мєдвєдєв, інтонація змінилася. Якщо раніше головною емоцією було: «Зате в нас такого немає», – то тепер в усіх повідомленнях про американські невдачі з’явилася нова грань: «Так вам і треба». Останню трагедію в Коннектикуті, що забрала життя 18 школярів, із російських екранів подавали в обрамленні новин про скруту американської економіки. «А чого ви хотіли, як у них усе навкруги валиться?» – немовби запитував ведучий, смакуючи інтриги заокеанських банкірів.

Торік у середині грудня Кафка взагалі переселився в Росію, де видав найкраще своє спільне з її можновладцями творіння – «закон Діми Яковлєва», який віднедавна забороняє віддавати хворих російських сиріт на усиновлення американським громадянам. Це стало відповіддю на «список Маґнітского» – влада США тепер має право відмовляти у видачі візи російським чиновникам, замішаним у скандалі довкола загибелі у в’язниці юриста Сєрґєя Маґнітского. Основний аргумент тих, що проголосували за «закон Діми Яковлєва»: усиновлені діти з РФ у Америці мруть як мухи з вини прийомних батьків, а тих навіть не сажають.

Тим, хто дивується ірраціональності цього кроку, слід мати на увазі: російська політика дедалі більше стає політикою однієї людини, поволі вбираючи в себе її особливості. Політикою образи й помсти. Саме вони визначили роботу судової системи, відправивши за ґрати спочатку Ходорковского, потім – дівчат із Pussy Riot. Образа й зведення порахунків прокралися в Думу, де провели успішну роботу з розпарламентаріювання активного опозиціонера Ґєннадія Ґудкова. Тепер настала черга зовнішнього ворога. Але якщо в радянські часи холодна війна мала пояснення, які, навіть не приймаючи, можна було зрозуміти, – насамперед необхідність для радянського режиму тримати людей у невіданні щодо справжнього стану речей у західних країнах, – то нині такого аргументу немає. Можливість безперешкодно їздити світом, доступ до величезних масивів інформації зводять нанівець усі спроби влади показати жахіття західного життя.

Америка в сучасній російській пропаганді легко може бути взята в лапки, а сам цей антиамериканізм – служити умовним символом доморощених комплексів

Нинішній антиамериканізм у РФ ірраціональний. Він не має відношення до США. Америка в сучасній російській пропаганді легко може бути взята в лапки, а сам цей антиамериканізм – служити умовним символом доморощених комплексів. Сьогоднішні антивашингтонські настрої є лише персоніфікацією множинних російських фобій. Головна з них – національна й державна гординя: «Не вказуйте мені, я сам великий!» Цей комплекс був характерний для Москви за всіх часів. Позиціонуючи себе як Третій Рим, вона завжди вимушена була доводити своє право на першість. Але воно не доводилось, а заздрість і ревнощі, базовані на почутті приниження, розквітали. Нині вони досягли критичної точки: США дедалі менше звертають уваги на Росію. Путін, як правитель ревнивий і заздрісний, сприймає нехтування ним украй хворобливо.

Читайте також: Путінська Росія намагається скористатися послабленням позицій Заходу в Центрально-Східній Європі

Тому влада в Кремлі вимушена вдаватися до незбагненних для здорового глузду кроків, щоб, як забута коханка, привернути до себе увагу об’єкта, а заодно й показати свою крутизну. Зрештою, дивне й нелогічне рішення заборонити усиновлення російських дітей американцями може постати в очах усієї світової спільноти не лише як владна дурість, а і як екстравагантна спроба продемонструвати цинізм крутих хлопців. Нехай на Заході скажуть: «Дивіться, ці росіяни навіть своїх хворих дітей не жаліють – з ними треба обережніше, краще їх не ображати». 

Антиамериканське мракобісся в Росії

«Кузькину мать!»

Складається враження, що антизахідна риторика й антиамериканська істерія стають ледь не частиною російської сучасної традиційної культури і світосприйняття. Особливо, якщо зважати на те, що коли-не-коли Владімір Путін підживлює їх своїми публічними заявами, вдаючись до риторики часів холодної війни на кшталт виступу в ядерному центрі в Саратові, мовляв, США «гайки будут закручивать? Ну пусть закручивают, они дозакручиваются, что у них резьба лопнет. Что они с Сирией вытворяют, что будет со странами Магриба? Мы не будем разоружаться в одностороннем порядке. Это исключено!».

Антиросійські лабораторії

Після мітингів на Болотній площі у російському публічному дискурсі мусується тема так званої масонської змови супроти Росії. Можна почути твердження: «Россию втягивают в готовящуюся Третью мировую и в то же время стараются расколоть ее изнутри, устроив гражданскую войну».

Дивіться також: Московська акція опозиції «Марш мільйонів» закінчилася зіткненнями демонстрантів з поліцією

Власне, мітинги опозиції мають призвести до дестабілізації ситуації в РФ. На сайті Russia FAQ з цього приводу можна прочитати: «Картина тут понятна, спонсирует оппозицию Америка, кто конкретно... думаю, что позднее эта информация всплывет, но можно предположить. Ведь в Америке существуют целые институты и лаборатории антироссийского толка, они под предлогами общественной деятельности спонсируют якобы общественные организации, выделяют денежные гранты».

Отрута для тіла і душі

У російській пресі й інтернет-просторі не вщухають численні дискусії щодо продовження військово-політичного протистояння між США та Росією, американців як «економічних експлуататорів світу», їхньої корумпованості та квазідемократичності, і всіх інших можливих найгірших людських рис. Америку з телеекранів звинувачують практично у всіх гріхах і бідах Росії, постійному зазіханні на мир, спокій та внутрішній лад РФ. Саме американці, виявляється, травлять росіян «водкой, демократией, наркотой, секс-революцией, прививками и вирусами». Всі охочі можуть ознайомитися з такою інформацією, зокрема, на сайтах «Темная сторона Америки» або у блогах на ЖЖ, вичитати про «огидну Америку».

Убиваючи газом російських дітей

Після ухвалення Конгресом США «закону Маґнітского» та російської відповіді у вигляді «закону Діми Яковлєва» новою темою, навколо якої нагнітається антиамериканська істерія, є «навмисне вбивство американцями російських дітей». На сторінці інформаційного порталу «Фонд «Русский мир» у заголовках майорить, що «американцы придумали новую забаву – травить газом русских детей». Найбільш розтиражованим в інтернеті є висловлювання сенаторки РФ Валєнтіни Павлєнко на телеканалі «Дождь»: «Нет ни одной больше страны в мире, в которой бы с постоянством погибали усыновленные дети, дети – граждане России. Дети погибают только в США».

Після такого не дивує, коли читаєш на ЖЖ, що російські шкільні вчителі вірять у те, що шкільне радіо, яке висить у кожному класі, – це «пристрій, за допомогою якого американці стежать за кожним присутнім у приміщенні». З такими повідомленнями у ЗМІ в це не так вже й важко повірити.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено