Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
3 лютого, 2013   ▪   Майкл Бініон   ▪   Велика Британія   ▪   Версія для друку

(Не)святковий час. Чи виживе християнство на Близькому Сході

На площі Ясел у Віфлеємі 24 грудня – у переддень Різдва за західним календарем – зібралося багато люду з нагоди служіння опівнічної меси у храмі Різдва Христового. Тисячі іноземних гостей і прочан тіснилися в натовпі разом із місцевими арабами-християнами під суворим наглядом озброєних ізраїльських охоронців.
Матеріал друкованого видання
№ 1 (270)
від 10 січня, 2013
(Не)святковий час. Чи виживе християнство на Близькому Сході

Процесія на чолі зі старшими єпископами пройшла з Єрусалима до Віфлеєма крізь браму, яку тамтешня влада відчинила спеціально для цього, браму в жахливій бетонній стіні, збудованій для розмежування Єрусалима і палестинської території.

Храми були переповнені, а кількість приїжджих зросла. Ще більше гостей було тут під час православного Різдва 7 січня. Арабські торгівці користаються напливом гостей, продаючи чай, солодощі та сувеніри, у той час як Палестинська автономія анітрохи не витрачається на створення святкової атмосфери: освітлення та велику ялинку з кольоровими ліхтариками.

Однак для багатьох християн на Близькому Сході нині час не для святкування, а радше для суму, небезпеки і страху. Тисячі арабів-християн уже втекли від погроз і бомбардувань, що забрали життя багатьох вірян і тримають у страху давнє християнське населення. Ще тисячі людей відчайдушно намагаються отримати візи в країни Заходу. Якщо ця міграція не припиниться, християнство на Близькому Сході незабаром стане лише спогадом, храми спорожніють, а святі місця перетворяться на мертві музеї.

Мовою цифр картина не менш сумна. 1946 року християнська громада сягала 22% населення палестинської території британського мандата. Нині християнами є лише 2% населення Ізраїлю та окупованих палестинських земель. Не так давно 80% жителів Віфлеєма – міста, в якому народилося християнство, – становили християни. Тепер ця цифра не перевищує 15%, а кількість мусульман суттєво переважає. Назарет і Єрусалим, у яких християнство процвітало протягом май­­же 2 тис. років, також втратили більшу частину християнського населення. Пастви їхніх храмів зменшуються, і церковнослужителі радо вітають іноземних прочан та туристів.

На Близькому Сході християни тепер є небажаними членами суспільства, вони стають жертвами нападів і дістають тавро західних агентів

Християнство втрачає позиції не лише на Святій Землі. На Близькому Сході християни тепер є небажаними членами суспільства, вони стають жертвами нападів і дістають тавро західних агентів, у той час як в Іраку тривають бомбардування, у Сирії панує насилля, а ісламські бойовики зміцнюють позиції в Єгипті. Сотні тисяч людей втекли з Іраку після падіння Саддама Хусейна. Чимало з них прямують до Йорданії та Сирії – країн, де найдавніші християнські громади століттями жили у відносній гармонії із сусідами-мусульманами. Тепер іракські біженці-християни втікають удруге, повертаючись, попри наявні загрози, до родових домівок халдеїв, вірменів та ассирійців у Багдаді, Мосулі, Басрі й Кіркуці. Сирійські християни опинилися в центрі громадянської війни й не хочуть полишати режим, що толерантно ставився до їхньої колись успішної й впливової громади. Вони бояться джихадистів, які воюють на боці сирійської опозиції, не приховуючи наміру запровадити виключно ісламістський режим (див. стор. 48).

Міграція активізується на тлі широкого обговорення жорстоких нападів. Два роки тому пов’язані з «Аль-Каїдою» озброєні люди здійснили напад на кафедральний собор Сирійської католицької церкви в Багдаді, наслідком чого стали 100 полонених і 58 загиблих. Торік 23 особи було поранено після вибуху в церкві у Кіркуці, ще кілька бомб знайдено поблизу двох інших храмів.

На Святій Землі менше насилля і загроза не така очевидна, проте християни й там у небезпеці. Палестинські християни вдвічі більше потерпають від дискримінації: як палестинці під зверхністю Ізраїлю та в оточенні дедалі могутніших ісламських екстремістів. Нерідко християнські жінки змушені носити паранджу, дотримуючись обмежень, встановлених ісламістами. Ізраїль гарантує християнам усі права та свободу віросповідання (не враховуючи проблем, від яких потерпають 5 тис. вірних Христу, що залишилися в Газі). Однак духівництву й пастві орієнтованої на Захід і добре освіченої громади дошкуляють численні обмеження: складний доступ до Єрусалима, дозволи, контрольні пункти і бюрократія обтяжують щоден­­не життя. Християни зазнають дискримінації в бізнесі, їм непросто отримати вищу освіту. Стрімко знижується рівень народжуваності, тим часом ісламісти бойкотують або нападають на дедалі менш численні громади, називаючи їхніх членів шпигунами і колаборантами.

Чимало християн починають втрачати надію на нормальне життя на рідній землі й дедалі більше звертають погляди на Америку, Канаду та Австралію, де інші вже дістали теплий прийом, прихисток і матеріальний добробут. Однак ця міграція обертається катастрофою для тих, хто лишається. По-перше, у сусідів-мусульман і зовнішнього світу складається враження, що християнам, особ­­ливо тим, які пов’я­зані з англіканською та римо-католицькою церквами, тут не міс­­це, що їх привели сюди хрестоносці, колоніалісти і місіонери. Та насправді більшість християнських громад – носіїв біблійних мов і традицій апостольських часів – сформувалися щонайменше за 500 років до приходу ісламу.

християни починають втрачати надію на нормальне життя на рідній землі й дедалі більше звертають погляди на Америку, Канаду та Австралію 

По-друге, християни давно мали непомірний інтелектуальний і торговельний вплив. Арабське пробудження ХІХ століття за часів Османської імперії очолювали християни. Вони засновували і керували школами, лікарнями та університетами, що відігравали важливу роль у розвитку мусульманської більшості населення. Християнська громада завжди була відкрита для ідей ззовні та зв’язків із Заходом. Окрім того, найбільше підтримувала такі цінності, як права людини, правосуддя, толерантність і свобода.

Врешті-решт, якщо не бу­­де християнської громади, хто дбатиме про світові релігійні пам’ят­­ки? Незабаром поза монастирями та ізольованими громадами християнського життя взагалі не існуватиме.

Для світового християнства проблема така серйозна, що торік архієпископ Кентерберійський провів у Лондоні спеціальну конференцію, покликану знайти вирішення проблеми. Місцеві єпископи розповіли про власні страхи і розчарування та попередили, що екстремістські сили зміцнюють свої позиції на Близькому Сході (див. Тиждень №51/2012). Бри­­танський уряд засудив ізраїльські обмеження: якщо християнин із Західного берега одружується з християнкою із Єрусалима, пара не може дістати дозвіл на спільне проживання в місті. Йшлося про те, що Британія готова подбати про порятунок християнства на Близькому Сході.

Ізраїльтяни, які брали участь у конференції, визнали, що мало хто з їхніх співвітчизників зустрічався з християнами-палестин­ця­ми й обговорював взаємне відчуження і непорозуміння на Святій Землі. Кардинал Торан, який представляв Папу Бенедикта, сказав: «Світ не може дозволити, щоб Свята Земля стала археологічною й історичною цікавинкою, куди приїжджають, як до римського Колізею».

Він та інші представники духівництва закликали до віри, прощення і діалогу. Але це була песимістична конференція. Політика постійно дошкуляє релігійним громадам, тоді як раніше між ними панували взаємоповага і толерантність. Різдвяний хор нині став пережитком. А вертеп на площі Ясел незабаром може перетворитися на просту цікавинку для іноземних туристів.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Якщо люди-музеї — це здебільшого старше покоління, то в цій підбірці етнографічно-туристичних історій здебільшого свіжа кров. Проекти, що надихають, що з’являються зав­­дяки активній молодій енергії. Може, з роками й вони перетворяться на пам’ятки, але поки що це живі страшенно цікаві організми, котрі навіть диктують свої умови в деяких нішах нашого бідного туристичного ринку.
    24 липня, Богдан Логвиненко
  • Що передбачає й кого зачіпає якісна психореабілітація людей, які повертаються з війни
    24 липня, Ганна Трегуб
  • Найбільші бренди світу потерпають від дрібніших конкурентів
    24 липня, The Economist
  • Ось відчиняються двері залу, і входить одна людина, радісна та усміхнена. Сотні вітають її такими самими радісними вигуками. Овації і захват. Далі?
    24 липня, Станіслав Васін
  • Як одинаки-аматори створюють варті уваги колекції. Без меценатів і державної підтримки
    23 липня, Богдан Логвиненко
  • От що цього разу? Питаю я себе. Давай уже писати про першу «Червону руту». Давай! Про «Гадів», Чубая, Бурмаку... Про Миколайчука, врешті-решт, лисого, босого, у лєопардовій пов’язці... Про Чернівці 1989 року... Не цього разу. Може, наступного... Так само, у принципі, я думав, коли минулого разу сідав за комп. Тоді мене «відволікли» ВІА. Ансамблі. Вокально-інструментальні... Добре... А зараз шо?
    23 липня, Сергій Харинович
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено