Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи

Казус Депардьє

Курйоз із переходом Жерара Депардьє в підданство РФ свідчить про дедалі популярнішу тенденцію до використання західних зірок для легітимізації авторитарних режимів
Матеріал друкованого видання
№ 1 (270)
від 10 січня, 2013
Казус Депардьє

З початку нового року у фокусі уваги європейських ЗМІ виявилася тема показового набуття відомим французьким актором Жераром Депардьє російського громадянства. Зазвичай це пов’язують із його прагненням продемонструвати свій протест проти соціально-економічних експериментів нового соціалістичного керівництва Франції, зокрема спроб увести 75% податок для осіб, прибутки яких перевищують €1 млн.

Невідомо напевно, чи позбувся Депардьє французького громадянства, але 16 грудня 2012 року він звернувся до уряду з листом, у якому заявив, що назавжди віддає П’ятій республіці свій паспорт і номер соціального страхування («яким не скористався жодного разу»). А сам буде тепер «громадянином світу». Однак проблема в тому, що французька бюрократія так не працює. Для того щоб людина відмовилася від громадянства, необхідні процедури, рішення, печатки, підписи відповідальних осіб… Тож є всі підстави вважати, що він і досі є громадянином Франції. Зрештою, як влучно зазначив після грудневого демаршу актора міністр праці Мішель Сапен, французький паспорт месьє Депардьє не завадив би – треба ж йому доглядати свої виноградники.

І Франція, і Росія дозволяють подвійне громадянство. І ніщо не заважає Депардьє бути громадянином обох цих держав. Інша річ, що він навряд чи мав законні підстави стати співвітчизником Путіна, адже знаменитий француз не відповідає майже жодній із вимог федерального закону РФ про російське громадянство. Навіть стаття про його набуття іноземцями, які мають видатні досягнення в галузі науки, техніки й культури, передбачає спершу проживання в Росії щонайменше рік. Єдина норма, під яку теоретично міг підпадати Депардьє, – це ч. 3 ст. 13. У ній зазначено, що без жодних додаткових умов громадянство РФ можуть дістати іноземці, які мають «особливі заслуги» перед нею.

Проте головна заслуга Депардьє перед Росією – похвали на адресу тамтешньої демократії. А громадянство, надане йому Владіміром Путіним 3 січня, – своєрідний аванс за цю «заслугу». Навіщо вона останньому – зрозуміло. Хіба може бути краща ілюстрація «вставання Росії з колін», аніж те, що європейські знаменитості «тікають» до неї? А між тим у пошуках пояснень кроків відомого актора можна збудувати й гіпотезу, вкрай далеку від політики. Наприклад, Бельгія (у якій Депардьє купив нерухомість, щоб уникнути податкового пресу соціалістичного уряду) теж визнає подвійне громадянство. Але в цій країні воно заборонене з Францією. Тоді як із Росією дозволене. Тож Депардьє не зможе подати на бельгійське громадянство.

Загалом хронологія дій актора, як і оперативна реакція Кремля на мимохіть кинуту французом репліку про можливість його переходу в російське підданство, свідчить, що насправді останні події лише загострили більш довгострокову тенденцію.

Йдеться про активне й цілком успішне використання одіозними диктаторами різних країн західних зірок для легітимізації своїх режимів в очах міжнародної спільноти, але особливо для зміцнення власного авторитету всередині підвладних їм суспільств. Самі зірки часто вже або «списані» в себе на батьківщині, або виблискують останніми своїми променями, а тому відчувають дефіцит уваги. Тож виникають сприятливі умови для ігор на їхньому марнославстві.

Той самий Жерар Депардьє останнім часом не лише співав дифірамби Владіміру Путіну та «російській демократії», а й навідувався з культурними візитами до Рамзана Кадирова в Чечню, де прославляв тамтешній режим, знімався в роликах із донькою узбецького президента Іслама Карімова і навіть дістав запрошення на зйомки в одному із фільмів про історію цієї середньо­азійської автократії.

Аналогічно діє й інша згасла зірка американського кінематографа 1980–1990-х Жан-Клод Ван Дамм, який освідчувався в любові до згадуваного диктатора Чечні Рамзана Кадирова під час святкування його дня народження у 2011-му, а на торішніх парламентських виборах приїздив до України для агітації за регіонала-мільйонера Олександра Онищенка в Кагарлицькому міському будинку культури (!). Окрім підвищення власної самооцінки для цих «екс-зірок» ідеться й про суттєві гонорари, які вони отримують під час таких вояжів до авторитарних правителів.

Приклад Жерара Депардьє вже було спробували наслідувати й інші знаменитості минулого століття, зокрема французька кіноактриса Бріжитт Бар­­до, яка погрожує звернутися за російським громадянством, як­що влада Франції нічого не зробить для порятунку двох хворих слонів, яких хочуть приспати в ліонському зоопарку (!?). Вона вже заявила, що вважає Путіна ідеальним главою держави, оскільки той «зробив для захисту тварин більше, ніж наші президенти». У такий спосіб західні зірки демонструють цілковите нерозуміння реалій функціонування авторитарних режимів, перед правителями яких прихиляються. А діставши пор­цію слушної критики від політиків, авторитетів громадської думки, НГО та ЗМІ, починають незграбно виправдовуватися. 

Попри сподівання Кремля на можливість використати французького актора і його послідовників для відвернення поглядів громадськості всередині країни та за її межами від теми порушення прав людини, підкреслення переваг РФ над країнами «загниваючого Заходу», насправді бурхлива реакція у світовому інформаційному просторі свідчить про те, що казус Депардьє загострив увагу на справжньому стані справ у Росії, її «рядженої демократії», а також можливостей авторитарних режимів впливати на громадську думку на Заході за допомогою медіа-маніпуляцій та підкупу або інших методів впливу на популярних там людей. Тож наслідки цієї ситуації можуть посприяти утвердженню в демократичному світі розуміння того факту, що РФ дуже далека від цивілізованих уявлень про демократію та людські свободи, а також, що не менш важливо, завдати ударів по русофільських настроях у Франції, котрі були однією з основних перешкод для вироблення адекватної політики Парижа стосовно авторитарної путінської Росії та загроз, які вона та неоімперський курс нинішнього Кремля становлять для європейських країн.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Саміт лідерів країн-членів ЄС, що проходить 28-29 червня в Брюсселі, майже виключно присвячений потенційному виходу Британії з організації
    29 червня, Віталій Рибак
  • Тиждень звернувся до Асли Айдинташбаш, експерта Європейської ради з міжнародних відносинз проханням прокоментувати останні заяви турецького президента щодо Росії
    29 червня, Віталій Рибак
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено