Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
9 січня, 2013   ▪   Алла Лазарева   ▪   Версія для друку

Французи про Депардьє: «Ми вважали його розумнішим»

Французька преса коментує нове громадянство актора з дошкульністю та нерозумінням
Французи про Депардьє: «Ми вважали його розумнішим»

«Мій клієнт перебуває за кордоном у професійних справах», – з гідністю проголосив адвокат Жерара Депардьє метр Ерік де Комон. Але гучний сміх журналістів, які чекали його на сходах паризького Палацу правосуддя, завадив правникові далі розвивати тему. У вівторок, 8 січня, актор мусив постати перед судом за кермування автівкою в нетверезому стані. Але власник нового російського паспорта не з’явився на засідання.

«Присутність обвинуваченого на таких процесах є обов’язковою, – наголошує лівий часопис Le Monde. – А якщо провину буде доведено, закон передбачає публічні судові слухання. Депардьє загрожує штраф €4500 або навіть ув’язнення до двох років».

Не можна сказати, щоб Франція гірко тужила за податковим утікачем. Радше навпаки: народ, як може, збиткується з кінозірки, яка вирішила побавитися в політику. Тижневик Le Point оприлюднив інтерв’ю з фахівцем із генеалогії Жаном-Луї Бакарно, який стверджує: «Історія любить пожартувати. Один із предків Жерара Депардьє до Французької революції саме збирав королівські податки з населення. В ті часи цими справами займалися волонтери». Згідно з інформацією генеолога, цей збирач податків був заможним винятком із цілої небагатої родини Депардьє.

Фахівець знайшов актору й іншого родича – міністра праці та зайнятості Мішеля Сапена. «Хоч міністр і виявився віддаленим кузеном кінозірки, він його жорстко розкритикував за набуття російського громадянства, – пише Le Point. – Але царевич Депардьє не знітився». «Ми ходили з Мішелем до однієї школи та часто билися на перервах. Це зближує, хоч би якими різними були політичні погляди», – цитує самого актора журнал.

Права щоденна газета Le Figaro звернулася в інтерв’ю до колишньої дружини Жерара. «Йому бракувало любові, уваги, – виклала Емманюель Депардьє свою версію подій. – Люди розлютилися, бо він забагато значить, адже репрезентує Францію. Його так легко було б повернути! Коли Жерара відкидають, він стає провокатором і здатний на найгірше».

Le Figaro наполягає, що набуття російського громадянства для Депардьє не означає виходу з французького. «Він і не збирається відмовлятися від французького паспорта», – зазначає часопис. Хоч лише місяць тому популярний актор присягався гучно гримнути дверима, як ідеться у газеті, на вихід з рідного громадянства він не подавав. Мабуть, передумав. «Якби він справді віддав французький паспорт, – пояснює журналістка Клое Вуатьє, – то втратив би всі громадянські права, мусив за кожним приїздом подавати на візу, а щоб зніматися бодай в епізодах, діставати право на роботу. Є над чим замислитися».

Це не найкращий фільм Депардьє. Якісь сумні кадри... Хотілося б розпочати рік із чогось веселішого». «Ми вважали його розумнішим

Газета Le Parisien, у свою чергу, цитує міністра культури Франції Орелі Філіпетті: «Це не найкращий його фільм. Якісь сумні кадри... Хотілося б розпочати рік із чогось веселішого». «Ми вважали його розумнішим, – зауважив у інтерв’ю на радіо філософ Даніель Сальватор Шіффер. – Він сам собі збудував пастку, захищаючи чесноти російської демократії. Якщо Жерар воліє довести світу, що Росія – це справжня демократія, нехай спробує взяти участь у антикремлівській демонстрації».

Даніель Шіффер, тепер уже в журналі Le Point, закдиає Депардьє «не менш огидну подорож до України, щоб зустрітися з іншим деспотом, безсовісним апаратчиком сталінського типу». Філософ радить: «Пане Депардьє, не давайте більше аргументів французькому прем’єрові, не поводьтесь нікчемно».

Часопис Le Monde оприлюднив інтерв’ю колишнього агента Депардьє, який працював із ним від перших кроків до 1994-го. Жан-Луї Ліві має таку думку щодо вчинку свого колишнього партнера: «Це – провокація, яка межує з самознищенням. Не важко вловити психоаналітичний сенс тих аналогій, які навіює саме слово «Мордовія». Проте не забуваймо, що він дуже розумний чоловік. Коли я бачу, як він обіймає губернатора Мордовії або ж прогулюється з Путіним, думаю, як боляче має бути цій людині, яка ось так сама себе карає... Я б хотів, щоб Жерар повернувся з Росії та знову став гідним того Дантона, якого він колись зіграв».

Пан Ліві, як і колишня дружина актора, вважає, що «провокувати – це означає для Депардьє запитувати, чи його насправді люблять». Він уточнює: «Оскільки я вже не є ані його агентом, ані продюсером, ані другом, то маю право щиро говорити те, що думаю. Він не є таким жадібним до грошей. Він любить заробляти – це правда. І коли він досяг межі своїх можливостей у артистичній діяльності, то вдався до дуже контроверсійних авантюр... Можливо, коли успіху досягаєш дуже рано, в зовсім молоді роки, і коли він вам не приносить щастя, а навпаки руйнує вашу родину, то аж ніяк не дивно, що виникає бажання довести собі, ніби маєш інші таланти, інший потенціал».

У чималій кількості публікацій французької преси наголошується, що Депардьє завжди принаджували люди, які втілюють владу. «Йому лестить спілкування з політичними лідерами, – каже його колишній агент. – Розмови з Міттераном, Шираком, Саркозі та навіть Олландом, якому він подзвонив та проговорив понад годину, додає йому поваги до себе. Чи усвідомлює він, що ці політики також можуть використати його у своїх цілях? Однозначно не скажу. Він не народився мислителем».


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
  • Те, що колись видавалося немислимим, сьогодні не таке далеке від реальності
    29 вересня, The Economist
  • Низькі рейтинги нинішнього владного дуумвірату викликають у його учасників приплив політичних амбіцій в умовах певної невизначеності. Поки що приховані, але від того не менш сильні. Тиждень спробував спрогнозувати, у що можуть мімікрувати нинішні партії влади й на які суспільні сили вони спиратимуться.
    29 вересня, Богдан Буткевич
  • Попри прагнення деяких (переважно українських) політиків вилучити тему Волині з українсько-польських відносин, у Польщі кампанія обговорення «злочинів українських націоналістів» набула мистецького підживлення
    29 вересня, Юлія Олійник
  • Георгій Тука, який майже півроку працює в новому Міністерстві тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, розповів Тижню про своє ставлення до конфлікту переселенців і держави довкола соціальних виплат та боротьби з контрабандою на Донбасі.
    29 вересня, Андрій Голуб
  • Однією з головних новин минулого тижня стала спроба так званого державного перевороту в угрупованні «ЛНР». Після того як лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар сепаратиста. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав.
    29 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено