Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
18 січня, 2013   ▪   Майкл Бініон   ▪   Велика Британія   ▪   Версія для друку

Екстремізм на марші. Ісламісти зміцнюють свою владу на Близькому Сході

Поки триває боротьба за владу в Єгипті, помірковані арабські лідери застерігають Захід, що конфлікт у Сирії та повстання Арабської весни дали ісламістським екстремістам безпрецедентну нагоду захопити й зміцнити владу на всьому Близькому Сході.
Матеріал друкованого видання
№ 51 (268)
від 20 грудня, 2012
Екстремізм на марші. Ісламісти зміцнюють свою владу на Близькому Сході

Відвідуючи Лондон, Вашингтон і Париж, найавторитетніші лідери арабського світу попереджають, що повсюди у Близькосхідному регіоні «Брати-мусульмани» та їхні відгалуження не пропускають можливості скористатися гнівом і розпачем населення, як і політичним неспокоєм, щоб зіграти роль поборників народовладдя. Але насправді вони прагнуть лише посилення консервативних ісламістських режимів, нетерпимих до меншин і ворожих західним цінностям. Помірковані арабські політики застерігають Захід, що він помиляється, поводячись із «Братами-мусуль­ма­на­ми» як зі звичайним демократичним рухом. Справжня мета «братства», за їхніми словами, – це повалення всіх секулярних прозахідних урядів, нав’язування ісламських законів усьому регіонові й зміна конституцій із тим, щоб уберегти ісламістів від можливих поразок на виборах. Квінтесенція цієї мети висловлена лише єдиною цинічною фразою: «Одна людина, один голос – одного разу».

Те саме попередження щойно прозвучало від Падді Ашдауна, відомого британського політика й колишнього верхов­ного представника ООН у Боснії. «Ми сподівалися, що Арабська весна покаже шлях до нового секулярного просвітництва, але натомість бачимо швидке зростання сунітського салафізму, який поширює екстремістську форму ісламу від Малі в Африці через Лівію та Єгипет до дедалі більш радикалізованих і роздроблених повстанських груп, які воюють у Сирії, – заявив він минулого тижня. – І цю екстремістську контрреволюцію, що ми її так ненавидимо, фінансують і підтримують багаті приватні спонсори з арабських країн, яких ми вважаємо друзями в боротьбі проти президента Асада: із Саудівської Аравії, Катару та інших монархій Перської затоки».

Війна в Сирії дедалі інтенсивніше дестабілізує всі сусідні країни, а радикальні джихадисти, що воюють разом із повстанцями, дістають підтримку й нарощують вплив. Туреччина побоюється, що цей конфлікт може розворушити давно пригасле суперництво між різними етнічними та релігійними угрупованнями всередині її самої (включно із сунітською більшістю й численною алавітською меншиною поблизу сирійського кордону). У Йорданії «Брати-мусульмани» очолюють вуличні протести проти нещодавнього стрибка цін на пальне й товари першої необхідності. Чітко прорахувавши, що можна здобути більший вплив у спосіб відкритої конфронтації та масових протестів, ісламісти агітують за бойкот призначених на січень виборів і вперше відкрито закликають до повалення монархії, що визнана аж надто дружньою до Заходу. У знекровленій війною північній частині Малі, яка донедавна була домівкою поміркованої суфійської ісламської доктрини, салафіти стають панівною силою. У Лівії вони командують численними збройними формуваннями, які не підкоряються владі уряду. А в Єгипті президент Мурсі та «Брати-мусульмани», які й привели його до керма, намагаються закріпитись у владі й не допустити, щоб армія, суди та секулярна опозиція обмежили ісламістські положення запропонованої нової Конституції, що її було винесено на референдум.

Поміркованих арабів непокоїть, що Захід не бачить небезпеки. Коли два роки тому настала Арабська весна, «Брати-мусульмани» в Єгипті й подібні до них рухи в інших країнах відійшли на задній план, вважаючи, що боротьба з авторитарними режимами завоює більше підтримки на Заході, якщо її очолюватимуть освічені секулярні угруповання проєвропейського штибу. Проте в Єгипті «братство» було єдиною добре організованою політичною силою і вхопилося за зручну нагоду після повалення Мубарака. На перших загальнодержавних виборах воно виграло (разом із крайніми салафітами з партії «Нур») понад дві третини парламентських місць. Далі «Брати-мусуль­ма­ни» змогли успішно протистояти намаганням військових і суддів анулювати результати виборів.

Відтоді «братство» швидко взялося зміцнювати свою владу. Одне важливе джерело впливу, на яке мало звертають уваги на Заході, – це Університет аль-Ажар, каїрський осередок ісламського вчення, якому вже понад тисяча років і який має нечувану владу над мусульманами-сунітами в усьо­­му світі. За правління Мубарака цей навчальний заклад перебував під надійним конт­ролем поміркованих мусульманських лідерів, які засуджували екстремізм і тероризм, прагнучи підтримувати зв’язки з іншими релігіями. Але президент Мурсі вже почав ставити на керівні посади в Університеті аль-Ажар прибічників «братства» й відомих пропо­відників-радикалів: серед них, зокрема, Юсуф Карадаві, радикальний ісламіст-проповідник, котрому вже заборонено в’їзд до багатьох західних країн через розпалювання ненависті.

Зростання ролі ісламістів у війні проти президента Асада в Сирії стало приводом для занепокоєння в західних столицях, а також в Аммані, Бейруті й більшості країн Перської затоки. Найбільше лякає те, що раптове падіння Башарового режиму закінчиться приходом до влади антизахідного ісламістського уряду, подібного до того, який захопив владу в Ірані після скинення шаха. Може початися різанина алавітів, християн, друзів та інших меншин. Такий режим у самому серці арабського світу став би величезною загрозою для прозахідних правлячих кабінетів у Лівані та Йорданії і невдовзі вступив би у відкриту сутичку з Ізраїлем.

Америка щойно внесла до «чорного списку» одне з голов­них джихадистських угруповань, які воюють у Сирії, – «Джабхат ан-Нусра» бо воно відповідальне за понад 600 нападів на великі міста країни, під час яких загинуло багато мирних громадян. Вашингтон заявив, що це формування намагалося приміряти на себе роль законної опозиції, але водночас відверто спрямувати боротьбу сирійського народу на досягнення власних небезпечних цілей.

Стурбованість Заходу нагадує тривогу Росії, яка боїться «салафітської зарази», що вже просочилася в мусульманські республіки – Дагестан і Чечню. Китай переймається радикалізацією своїх уйгурів-сунітів. Позиція Москви нещодавно наблизилася до позиції Заходу: заступник міністра закордонних справ РФ висловив припущення, що Асада незабаром можуть розгромити, а західні дипломати поділили занепокоєння Крем­­ля з приводу того, що може настати в такому разі.

Проте не можна й далі ігнорувати щораз більшу загрозу з боку ісламістів державам Перської затоки. Кілька правителів цих країн (особливо Катару) першими взялися постачати зброю і надавати іншу підтримку сирійській опозиції. Можливо, дехто з них уже шкодує про цей крок. Арабська весна досі оминала Перську затоку – не останньою чергою завдяки наявності фінансів, які давали змогу задобрювати населення. Втім, тут і надалі зростає кількість розчарованої молоді з доброю освітою, але без роботи. Їм набридла політична система, за якої вся влада зосереджена в руках правлячих династій. Кувейт, який першим у регіоні запровадив обмежену демократію, вже став свідком масових демонстрацій проти влади еміра. Об’єднані Арабські Емірати також стурбовані зростанням ісламізму, особливо серед молоді. Бахрейн усе ще намагається стримати повстанння шиїтської більшості й боїться, що ісламісти дістають активну підтримку з Ірану. А багатий на газ Катар веде складну гру, намагаючись зберегти дружні взаємини з радикалами та консерваторами, активно заохочуючи ісламські рухи за кордоном і водночас придушуючи будь-які виклики емірові та правлячому дому аль-Тані.

Помірковані – такі як йорданський король Абдалла, котрий здобув західну освіту, – непокояться, що велика частина країн Перської затоки й, зокрема, Саудівська Аравія настільки одержимі загрозою збільшення так званого шиїтського півмісяця навколо арабського світу, що не здатні побачити більшу небезпеку: дедалі більшої радикалізації центральних сунітських регіонів. Якщо ісламізму вдасться закріпитися в Сирії, загрозу відчують не тільки Йорданія та її сусіди. Цей удар відгукнеться навіть у Вашингтоні, Москві й Пекіні. Це загроза, яку Падді Ашдаун, Девід Кемерон та інші європейські лідери тільки-тільки починають усвідомлювати.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено