Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
13 вересня, 2012   ▪   Майкл Бініон   ▪   Велика Британія   ▪   Версія для друку

Гнані за віру. Християни зазнають переслідувань у всьому світі, та найбільша загроза для них на Близькому Сході

За кілька тижнів маленький хлопчик із зав’я­за­ни­ми очима в буквальному сенсі триматиме в руках долю мільйонів християн Єгипту, коли вийматиме з урни папірець із іменем наступного Папи коптської церкви
Матеріал друкованого видання
№ 37 (254)
від 13 вересня, 2012
Гнані за віру. Християни зазнають переслідувань у всьому світі, та найбільша загроза для них на Близькому Сході

Після місяців консультацій між найвищим духовенством, ученими, політиками і громадськими лідерами найбільшої християнської громади на Близькому Сході нарешті укладається список кандидатів. Один із них і стане наступником Папи Шенуди ІІІ, який очолював церкву 41 рік поспіль і помер у березні у віці 88 років. Картки з іменами трьох старших священнослужителів, яких уважають найдостойнішими претендентами на главу церкви, що веде свою історію безпосередньо від святого Марка, помістять в урну на вівтарі. Вибір робитимуть у древній спосіб, освячений століттями старозавітної традиції і практики, – все вирішить жеребкування. Копти вірять, що остаточний вибір належить Богові. Його знаряддям стане п’ятирічна дитина, довільно обрана на початку урочистого богослужіння в головному коптському соборі Каїра. Хлопчика, вільного від впливу будь-яких церковних чи політичних фракцій, попросять витягти одну картку з іменем із посудини на олтарі. Тоді тимчасовий глава церкви оголосить наступного Папу, повний титул якого – Архієпископ великого міста Олександрії і Патріарх усієї Африки на Святійшому апостольському престолі святого Євангеліста й апостола Марка.

Читайте також: Єгипет: християни опинилися поза законом?

Нового Папу чекатимуть серйозні випробування, позаяк він має керувати 14 млн вірян коптської церкви в усьому світі в часи посилення релігійної напруженості в Єгипті та розширення мережі організацій коптських вірних за кордоном. Керівництво церкви радо вітало демократичні зміни в єгипетській політиці і нині прагне встановити добрі відносини з новим президентом Мохаммедом Морсі, лідером «Братів-мусульман». Але не можна оминути увагою занепокоєння з приводу експансії ісламського екстремізму і дедалі частіших атак на коптські церкви і вірян.

Не лише в Єгипті християни перебувають у небезпеці. По всьому мусульманському світі їм доводиться захищатися. В Іраку сотні тисяч християн стали біженцями після десяти років жорстоких переслідувань їхньої древньої громади. Екстремісти підривали церкви, вбивали священиків, а два роки тому «Аль-Каїда» влаштувала вибух у католицькій церкві в центрі Багдада під час служби Божої. Тоді загинуло 53 вірянина.

Після повалення режиму Саддама Хусейна тисячі іракських християн втекли до Сирії, де уряд Ассада пообіцяв їм захист із боку своєї переважно світської держави. Але з початком повстання проти Ассада численну меншину сирійських християн охопив іще більший страх. Багато хто з повстанських лідерів-сунітів не приховує своєї ворожості не лише до алавітської мусульманської мен­шини, а й до християн, яких звинувачують у підтримці режиму.

Аж ніяк не краща ситуація в серці християнства. Колись квітуча громада палестинських християн нині зменшується катастрофічними темпами. Затиснуті між потужними ісламістськими силами (ХАМАС) і давньою ворожістю з боку багатьох ізраїльтян (чия історична пам’ять зберегла перекази про переслідування юдеїв не мусульманами, а християнами-європейцями), християни Палестини емігрують тисячами, причому переважно до Америки, Австралії та інших країн Заходу. Церкви спорожніли, християнські школи на замку, а ті християни, що залишаються в Ізраїлі та на окупованих територіях, не можуть знайти роботи, здобути освіти й позбавлені можливості мирно проводити богослужіння.

У 1948-му, коли Ізраїль став незалежною державою, християни становили 85% населення Вифлеєма, що тоді перебував під владою Йорданії. Нині, в умовах окупації, їх не більше 12%. Тиск із боку ісламістів, занепад туризму, безробіття і такі інциденти, як облога ізраїльськими військами церкви Різдва Христового 2002 року, змусили багатьох християн виїхати за кордон.

Два роки тому архієпископ Кентерберійський і глава римо-католицької церкви у Британії спільно провели конференцію з питань становища християн на Близькому Сході. Учасники дійшли невтішного висновку: у Святій Землі, яка колись була батьківщиною квітучих громад арабських християн з грецької православної, греко-католи­ць­кої, римо-католицької, протестантської та вірменської церков, незабаром зовсім не залишиться місцевих християн. Єрусалим уже втратив основ­ну частину свого християнського населення.

У Лівані, де більшість населення колись становили християни, їхня кількість скорочується вже не один рік поспіль. Це стало однією з причин громадянської війни в цій країні у 1970-х, спровокованої вимогами мусульман надати їм більше політичної влади. Після вичерпання конфлікту багатостраждальне християнське населення, колись най­успішніше і політично впливове, було надто ослабленим. Нині громадянська війна у Сирії відлунює в Лівані загостренням сутичок між різними конфесійними групами та кровопролиттям, особливо між мусульманами-сунітами і мусульманами-шиїтами. А християни знову бояться, що можуть стати мішенню для насильства й упереджень.

Копти Єгипту останні 20 років переживають доволі скрутні часи – ісламісти вимагають щораз суворіших обмежень їхніх громадянських і релігійних прав. Часто спалахують супе­речки, особливо через болюче питання навернення до іншої віри, яке іслам забороняє, а коптська церква аж ніяк не схвалює. Християнки, які виходять заміж за мусульман, можуть спричинити неабияку напруженість у громаді. Влаш­това­ний торік теро­рис­том-смерт­ником вибух у церкві в Олександрії під час новорічної всеношної служби забрав життя 21 людини. Відповідальність за теракт взяла на себе «Аль-Каїда», звинувативши християн у викраденні та жорстокому поводженні з двома жінками, які прийняли іслам.

Новий уряд «Братів-мусульман» не в змозі виправдати великих надій на створення нових робочих місць, підвищення зарплати і розширення демократичних свобод. У народі зростатиме розчарування, внаслідок чого копти можуть стати цапами-відбувайлами. Вже зараз є ознаки того, що салафіти, прихильники жорсткого курсу, які здобули на цьогорічних парламентських виборах близько 25% місць, намагаються нав’я­зати коптам нові обмеження, що випливають з їхніх вимог побудови ісламської держави.

Проте коптській церкві не звикати боротися за свої права. Невдовзі після свого обрання нині покійний Папа Шенуда ІІІ вступив у поєдинок із президентом Анваром Садатом. Кілька років тривав період напруженості, допоки уряд не пішов на примирення. Тепер, коли міжконфесійні протистояння не стихають роками, новому Папі доведеться докласти чимало зусиль, щоб керувати багатостраждальною громадою своїх вірян.

Проте християнам загрожує небезпека не лише в арабському світі. Сутички між християнами і мусульманами наростають по всьому кордону між обома релігіями – від Нігерії до Індонезії. У Пакистані, який у часи свого заснування у 1947 році обіцяв терпимість до всіх релігій і віросповідань, наростання ісламського екстремізму призвело до частих нападів на переважно незаможну християнську громаду, чимало членів якої походять із новонавернених нижчих каст індусів.

Схоже, Пакистан не в змозі обмежити вплив мусульманських екстремістів. Торік було вбито міністра-християнина, який виступав проти зловживання законами про богохульство. Відповідальність за вбивство взяв на себе «Талібан», а уряд не посмів переслідувати вбивць, яких багато пакистанців вітали як героїв. У 1988 році у Фейсалабаді єпископ Джон Джозеф учинив публічне самовбивство на знак протесту проти законів, які передбачають смертну кару за образу ісламу, хоча юридичного визначення образи немає. І попри те, що наразі нікого за цими законами не страчено, за звинуваченнями в їхньому порушенні вже відкрито приблизно 1200–1400 справ, більшість із яких проти християн.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Корупційні скандали не рідкість і для деяких країн-членів ЄС, особливо, для тих, хто приєднався до спільноти після тривалого перебування в орбіті СРСР.
    10 грудня, Ольга Ворожбит
  • Ліберали намагаються уникнути поразки, підтримуючи протекціонізм і посилення прикордонних режимів
    10 грудня, The Economist
  • Перший російський військовий, якого я побачила, був майже точною копією президента своєї держави. Невисокий, з типовою зовнішністю, усміхнений, але абсолютно холодний до всього, що не стосувалося безпосередньо його. Зовнішність прекрасно підійшла б для розвідника: типовий чоловік між 30 та 40 роками, швидше худорлявий, без виразних ознак ані в рисах обличчя, ані в мові.
    10 грудня, Вікторія Малишева
  • Чому влада зволікає з легалізацією видобутку бурштину
    10 грудня, Денис Казанський
  • Чи зможе Франсуа Фійон подолати Марін Ле Пен?
    9 грудня, The Economist
  • На яких засадах утворилася і функціонує «Воля народу»
    9 грудня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено