Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
12 травня, 2012   ▪   Наталя Гуменюк   ▪   Афіни – Патри – Ітака   ▪   Версія для друку

Ахіллесова п’ята Європи: Греція радикалізується, правлячі проєвропейці втрачають позиції

Греки на парламентських виборах віддали голоси ліворадикальним та крайнім правим партіям і очікувано висловилися проти заходів суворої економії, запропонованих Євросоюзом. Під сумнівом – €130 млрд позики.
Матеріал друкованого видання
№ 19 (236)
від 10 травня, 2012
Ахіллесова п’ята Європи: Греція радикалізується, правлячі проєвропейці втрачають позиції

Греки на парламентських виборах віддали голоси ліворадикальним та крайнім правим партіям і очікувано висловилися проти заходів суворої економії, запропонованих Євросоюзом. Під сумнівом – €130 млрд позики. Уперше після повалення режиму «чорних полковників» у 1974 році помітної більшості не здобула жодна із двох великих партій – ані права «Нова демократія», ані ліва ПАСОК. Обидві підписали меморандум про фінансову допомогу з Трійкою (ЄС, Європейським центробанком та Міжнародним валютним фондом). Результат виборів виявився критичним не лише для грецької економіки, а й для стабілізації всієї єврозони. Інвестори знову налякані й заговорили про вихід країни із зони євро, а також про поширення кризи на Португалію, Іспанію та Італію.

Консервативна «Нова демократія» набрала лише 18,8%  (у 2009-му – 33,5%), а за соціал-демократичну ПАСОК проголосували мізерні 13,2% виборців проти 43,9% три роки тому. Саме на ці партії влади греки покладають відповідальність за жахливу економічну ситуацію. Друге місце із 16,8% (52 голоси із 300) має коаліція лівих радикалів СІРІЗА, комуністи дістали 8,5%. Щойно створених крайніх правих «Незалежних греків» підтримали 10,6% виборців, а за відвертих неофашистів із партії «Золотий світанок» проголосувало 7% громадян. Формування коаліції за таких умов бачиться ризикованим, якщо не безперспективним. Тим часом радикали вже пропонують властиві їм популістські рішення: видворення із країни мігрантів, відмову від режиму економії тощо. Так, наприклад, ультраліва СІРІЗА наголошує: вона ввійде до парламентської коаліції за умови, якщо Афіни розірвуть угоди про кредити з ЄС та МВФ. Заяви такого роду вже б’ють по кредитних рейтингах країни й відповідно дестабілізують ситуацію в єврозоні.

Читайте також: Греки повертаються до стоїцизму*

ЯК ГРЕКИ ІГНОРУВАЛИ ТРІЙКУ

«Ми нічого не чекаємо від цих виборів. Це просто помста – помста владі, яка живила корупційну й бюрократичну систему, збагачувалася за рахунок тих, хто справді працював і платив податки. Це помста банкірам, Трійці, Євросоюзу, Меркель, які хочуть, щоб за всі біди розплачувалися прості греки. Тому більшість підтримала партії, які проти чинної угоди з ЄС. Нехай тут почнеться хаос, але гірше бути не може», – спокійно, але переконливо пояснює афінянин Вангеліс. Цього разу він підтримав СІРІЗА, яку вважають справжньою переможницею виборів. 37-річний лідер коаліції радикальних лівих Алексіс Ципрасу пообіцяв створили альтернативний уряд. Перемовини в країні, яка ніколи не мала коаліції, обіцяють бути непростими.

Мій співрозмовник Вангеліс – лівий політичний активіст, один з організаторів грецької версії руху Оссupy – «Захопи Сінтагму!». За освітою фахівець у сфері ІT. Два місяці тому його звільнили – керівництво компанії довідалося, що Вангеліс готує проти них позов, адже півроку не отримував зарплати. У свої 28 він змушений знімати квартиру разом із трьома хлопцями, котрі останні два роки не працюють.

За офіційною статистикою, кожен п’ятий грек непрацевлаштований, половина із них – молодь. За новим законом, допомога у зв’язку з безробіттям має зменшитися від €470 до €360 за місяць. Отримувати гроші можна лише впродовж півроку за умови, якщо доти 18 місяців людина працювала. Від початку кризи більшість приватних компаній перестали укладати контракти, чимало громадян живе з тимчасових підробітків, тож на державні виплати не розраховує.

«Нас рятує лише те, що держава нездатна змусити людей дотримуватися всіх законів, – продовжує Вангеліс. – Жоден із нас у цій квартирі не може сплачувати рахунки за електроенергію, тож ми цього й не робимо. Що нам за це може бути?!» При вході в їхній під’їзд справді помічаю стіл, завалений нерозкритими конвертами з рахунками. Здається, за світло не платить увесь будинок.

Катаріна та Йоргос постійно мешкають у столиці, але на вибори жінка приїхала до батьків на острів Ітака, бо саме там зареєстрована в списках. Попередні три кампанії – на дільницю не ходила. Цього разу прийшла туди о сьомій ранку, щоб устигнути на пором і повернутися того самого дня до Афін, де голосує чоловік. Катаріна підтримала Екологічну партію, яка не пройшла в парламент. Насправді подружжю було байдуже, за яку із 32 партій віддати свій голос – головне не за тих, хто був біля керма останні 40 років, чи неонацистів.

Їй – 34, йому – 36. Вони виняток серед своїх однолітків, адже обоє мають роботу. Дружина – перекладачка. Чоловік – технічний працівник на місцевому громадському телебаченні. Йоргос недолюблює журналістів, котрі, за його словами, впродовж десятиліть толерували все, що робив уряд, і стали частиною номенклатури, а найгірше – привчили населення до того, що держава все зробить за людей.

«Так і напиши: ці кляті вибори нічого не означають, – зі скепсисом каже Йоргос. – Важливіше, хто переможе у Франції. Греція – маленька країна на околиці Європи. Все вирішується в Берліні, Брюсселі чи Парижі. Красиві розмови про коаліцію, які триватимуть місяцями, – порожні балачки. Така сама нісенітниця, як і нав’язана західними медіа думка, ніби всі греки жили не по кишені, не платили податків. Бюрократи справді мали семигодинний робочий день. А я не один рік, наче кріпак, працював у приватному секторі 12 годин на добу, щоб заробити €820. Щодо податків, то ось цей будинок належить батькам Катаріни, але вони щомісяця мають платити €300 державі, якщо здаватимуть його туристам».

Йоргос обіцяє: тільки-но почнуться заворушення, піде з дружиною на мітинги, але на громадську активність не сподівається: «Наші медіа вміють відволікати громадян. Скоро в Афінах відбудеться церемонія запалення Олімпійського вогню, потім починається літній спортивний сезон – Чемпіонат Європи з футболу, Олімпіада, а там уже й час відпусток».

Читайте також: Інша грецька криза

НЕЛЕГАЛЬНА ОДІССЕЯ

У часи економічної скрути в Греції побільшало випадків пограбувань і навіть убивств, скоєних мігрантами, яким офіційно заборонено працювати. Популістська риторика про «нелегалів-кримінальників, які крадуть дорогоцінні робочі місця», приводить до влади крайніх правих по всій Європі. Ось і в Греції питання про міграцію стало одним із ключових під час цієї кампанії. За обмеження такої тенденції виступала і правляча «Нова демократія», і ще консервативніші «Незалежні греки». Найбільшим, хоча й очікуваним шоком став прихід у парламент відверто неонацистської партії «Золотий світанок», яка здобула 7% (0,29% у 2009 році). Її активістів звинувачують у фізичній нарузі над іноземцями, їхнє лого подібне до свастики, а члени політсили не заперечують своїх симпатій до Гітлера. Це не заважає грецьким правим екстремістам вимагати від німецького канцлера Анґели Меркель компенсації за окупацію під час Другої світової.

БИТВА ПОКОЛІНЬ

Софія, хоч і любить рідні краї, повернулася до Ітаки не з власної волі. В Італії вивчала італійську, німецьку й англійську, однак, повернувшись на батьківщину, роботи за фахом в Афінах не знайшла. Нині дівчина доглядає за будинком, який батьки влітку здають туристам.

«Річ не лише в безробітті, а й у корупції. Мусимо зізнатися, ми самі винні в тому, що, наприклад, привчили хірургів отримувати додаткову винагороду («подяку») за кожну операцію. Для нас нормально, якщо батьки, котрі мають гроші і зв’язки, намагаються влаштувати дітей на роботу насамперед у державний сектор», – розповідає двоюрідна сестра Софії, Деметра. Вона обрала прагматичну професію – харчового технолога, але так само вже понад два роки по закінченні університету не може влаштуватися на роботу й мешкає з батьками.

Західні медіа іронічно називають греків нацією підлітків, адже чимало з них і після університетів живуть з батьками й нерідко за їхній рахунок. Джорджії не до жартів. Їй 46. Утрьох, з 11-річною донькою, живуть на €450 – пенсію, котру отримує 67-річна мати жінки. Два роки тому Джорджія вступила до Комуністичної партії, яка, за її словами, «єдина захищає права робітників», а в день виборів погодилася бути спостерігачем.

Ще 10–15 років тому узбережжя Ітаки, де лише 3 тис. жителів, лишалося незайманим. Сьогодні в селищах повно розкішних маєтків, чимало з яких стоять напівпорожні. «Це пам’ятники грецькій корупції, – переконує мене Космас, член молодої консервативної партії «Незалежні греки», яка виступає проти підписання угоди з ЄС. Студент-історик приїхав з Афін, щоб стати спостерігачем. – Дві партії, які весь час перебували при владі, заохочували людей брати величезні кредити й споруджувати ось такі вілли. Та дозволяли собі це лише наближені до політиків. Вони могли задекларували, що зводять маєтки не для себе, а для розвитку туризму, отримати частину грошей із Європейського фонду збереження культурної спадщини та ще й сплачувати менший податок. Тепер через кризу ці люди не здатні повернути й половини позиченого. Саме для того, щоб такі ось громадяни погасили свої борги перед великими європейськими банками, Євросоюз і дасть гроші для Греції. А мені від траншу не перепаде нічого».

Космас – молодий консерватор, але його аргументи мало чим відрізняються від риторики лівих. Юнак категорично заперечує, що греки мало працювали, а в усіх національних бідах звинувачує іноземний капітал та економічну політику Євросоюзу. Його 46-річний брат був менеджером в одній із великих міжнародних компаній, яка виготовляла газовану воду. Три роки тому його скоротили, а виробництво перевели до Македонії, бо там дешевша робоча сила.

«Якщо чесно, мене мало турбує доля євро. Я їду вчитися до Лондона. На батьківщині мені робити нічого. Ми втрачене покоління. Дотації під час вступу ЄС, про які так багато говорять, нам не дісталися. Їх проїли наші батьки чи діди. Коли я вступав до університету, з дипломом магістра можна було сподіватися на зарплату €800–900. Сьогодні це €300–400. Менше, ніж урядова пенсія. Ось подивися, скільки тут на дільниці старих. Їм байдуже, їм нічого не треба. Їхньої пенсії не відберуть. І вони приходять і голосують за тих, за кого звикли голосувати останні 40 років», – нарікає Космас.

Останні 40 років вибори у Греції нагадували футбольний матч – хто кого: ПАСОК «Нових демократів» чи навпаки. Уперше до цієї боротьби долучилися нові учасники, ось тільки незрозуміло, за якими правилами грати далі. Саме ці нові правила греки сьогодні галасливо обговорюють у задимлених барах. Греція – прабатьківщина «демократії», але й поняття «олігархія», «корупція», «непотизм», «анархія» теж родом із цих країв.

Читайте також: Вічний цикл грецьких боргів і дефолтів


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
  • Як імперські палаци прийшли на зміну маєткам козацької старшини
    24 вересня, Ольга Ковалевська
  • Якщо ви хочете дізнатися середню ціну на новий гаджет, то знайдете сайт, який робить вибірку з усіх пропозицій. Якщо цікавитеся відгуками на нову стрічку, котра тільки-но вийшла в кінотеатрах, — шукатимете їх там-таки, у мережі. Але якщо вам потрібно дістати середнє арифметичне від мови й політики в Україні, ви зобов’язані поїхати на Полтавщину.
    24 вересня, Олекса Коба
  • Думаю, найдосвідченішими розвідниками могли б стати таксисти. Ба навіть уже стали, з єдиною поправкою: всю зібрану інформацію вони перетравлюють самі та згодовують колегам. Від їхньої інфи, що здобута на шляхах війни, жодної користі — лише змарнований настрій та трохи гумору, якщо сам «розвідник» має таке почуття.
    24 вересня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено