Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
17 квітня, 2012   ▪   Віктор Каспрук   ▪   Версія для друку

Роб Кріллі: наразі зарано розчаровуватися в цивільному уряді в Пакистані

Роб Кріллі – кореспондент британської газети The Daily Telegraph у Пакистані розповів Тижню про політичне сьогодення цієї країни: демократичні процеси і вплив армії, а також її Ісламабада з Афганістаном і Індією
Роб Кріллі: наразі зарано розчаровуватися в цивільному уряді в Пакистані

У. Т.: Пане Кріллі, Пакистан потребує політичного лідера, здатного об’єднати країну. Але чи є сьогодні такі лідери у країні?

– Пакистан завжди з усіх сил намагався знайти лідерів, які можуть об’єднати країну. Нинішній час не є винятком. Система в цій країні заснована на моделі регіонального впливу і патронажу. І президент Асіф Алі Зардарі черпає більшу частину своїх сил із провінції Сінд, а головний лідер опозиції Наваз Шаріф популярний у Пенджабі. Колишній капітан команди Пакистану з крикету Імран Хан може запропонувати щось інше і звернутися за підтримкою до більшої кількості провінцій. Проте навіть він намагається створити загальнонаціональний рух.

У. Т.: Чи призвело сприйняття армією самої себе як гаранта національної безпеки до зловживання нею своїм положенням?

– Військові в Пакистані завжди становили вагому базу влади у країні, яка визначає себе значною мірою як противника Індії, свого потужного регіонального конкурента. Наразі Пакистан та Індія нездатні покращити відносини, які багато в чому залежать від волі випадку. Нині роль військових перебуває під пильною увагою судів, зокрема вивчається роль Пакистанської міжвідомчої розвідки (Inter-Services Intelligence Аgency – основний орган зовнішньої розвідки і контррозвідки. – Авт.), яку обвинувачують у незаконному затриманні тисяч людей. Цивільний уряд і суди, обидва намагалися змусити військових підкорятися, але це стало величезним викликом.

У. Т.: Сила армії формує пакистанську зовнішню політику?

– Армію сприймають як інструмент для того, щоб тримати під контролем зовнішню політику, особливо щодо Афганістану і Кашміру. Часом це дає підстави стверджувати, що цивільний уряд не спроможний навіть спробувати покращити відносини з Індією. Адже поліпшення взаємин із Індією означало б зменшення впливу військових, який ґрунтується на загрозі спалаху війни Пакистану зі своїм сусідом.

У. Т.: Армія Пакистану тримає націю під своїм контролем і стала занадто сильною, щоб виконавча і судова влада та політичні діячі могли мати справу з нею на рівних?

– Ми є свідками затятої боротьби за владу в Пакистані. Суди почали кидати виклики і цивільному уряду, і військовим. Точно так само нещодавно прем’єр-міністр здійснив спробу здійснити низку наступів на військових, і так звана справа Memogate (йдеться політичний скандал, коли президента Асіфа Алі Зардарі звинувачують у таємних спробах заручитися підтримкою Адміністрації США з тим, щоб повністю замінити вище армійське командування і керівництво спецслужб на лояльних йому проамериканськи налаштованих призначенців. – Авт.) є намаганням протидіяти обмеженню влади генералів. Військові сприйняли секретний рейд, проведений Сполученими Штатами для ліквідації Усами бен Ладена, як ушкодження своєї репутації. Цього рейду вони, здається, не в силах були виявити. Тож військові залишаються потужною силою, але опинилися під перехресний вогонь із кількох сторін.

У. Т.: Люди в Пакистані починають втомлюватись і занепокоєні нездатністю цивільного уряду стабілізувати ситуацію в країні. Військові ж з їхніми можливостями і величезним впливом починають розміщати необхідні їм матеріали на пакистанському телебаченні й в інтернеті, сподіваючись дістати вигоду від цього незадоволення?

– Не знаю про це. Хоча в мережі завжди розміщувалися проармійські матеріали.

У. Т.: Внутрішня корупція, релігійні й етнічні сутички все ще є чумою для Пакистану?

– Пакистан стикається з численними проблемами, не в останню чергу через корупцією, міжрелігійну ворожнечу й етнічні сутички. Терористичні угруповання намагалися загострити ці відмінності, що є складовою їхньої змови. Метою якої, зокрема, є повалення уряду. Вони навіть вдавалися до нападів на шиїтські релігійні святині та процесії чи меншини Ахмаді (Ахмадіська течія, відома також як «Ахмадія і Кадіані», виникла в Пенджабі наприкінці XIX століття, за часів Британської Індії. Засновник громади – Мірза Гулам Ахмад – намагався створити синкретичне вчення і звертався з проповіддю не лише до мусульман, а й до представників інших релігій. Точних даних про чисельність Ахмаді в Пакистані немає. За деякими оцінками, членів цієї громади в 170-мільйонному Пакистані може налічуватися до чотирьох мільйонів. – Авт.). Карачі ж стало регулярним місцем бандитських убивств із потужним етнічним відтінком.

У. Т.: Пакистан грає у подвійну гру в Афганістані, де «Талібан» одразу визначений як ворог (тому що він є ворогом пакистанського союзника – Америки) і пакистанський друг (позаяк таліби є ворогами пакистанського ворога – Індії)…

– Відносини Пакистану з Афганістаном є складними і багатогранними. Історично це спрацьовувало в боротьбі ісламістського ополчення проти радянської окупації, і зв'язок із талібами триває й донині. Пакистан побоюється індійського впливу, що дедалі зростає, на Заході, і, щоби не потрапити в пастку, зберігає зв'язок з повстанськими групами, щоб зберегти для себе деякі важелі під час будь-якого політичного врегулювання в Афганістані. Водночас пакистанська влада усвідомлює, що надання нею негласно повноважень діяти іншим особам, котрі він раніше використовував, вийшли з-під контролю та певною мірою сприяють запуску терактів у Пакистані і загрожують стабільності в країні. І хоча він визнає всю небезпеку, яку становить такий історичний підхід, неясно, чи Пакистан розробив нову стратегію з цього питання.

У. Т.: Чи правда, що бути налаштованим проти військових у Пакистані часто означає бути визнаним непатріотом чи запроданцем?

– Є нечисельна ліберальна еліта, яка не боїться критикувати військових. Тим не менш, вона стикається з неодноразовою критикою з приводу того, що така позиція є непатріотичною.

У. Т: Чи може стати відповіддю на проблеми Пакистану повернення до військового правління?

– Відповіддю на ці проблеми Пакистану є стабільна і демократична влада. Повернення до військового правління здатне забезпечити деякий короткотерміновий успіх, однак у довготерміновій перспективі Пакистану такого не було б. Ця країна має коротку історію, і минули лише чотири роки відтоді, як військовий правитель Первез Мушарраф відмовився від влади. Тому наразі зарано розчаровуватися в цивільному уряді.

Довідка Тижня

Роб Кріллі – кореспондент британської газети The Daily Telegraph у Пакистані. До цього він протягом п’яти років писав про Африку зі своєї бази в Найробі до провідних світових видань, зокрема до таких, як: The Times, The Irish Times, The Daily Mail, The Scotsman і The Christian Science Monitor. Також його статті публікувались у The Scotsman, USA Today, News of the World, The Sunday Times and The Sunday Telegraph.

Книжка Роба Кріллі «Спасаючи Дарфур: Улюблена африканська спільна війна» (Saving Darfur: Everyone's Favourite African War), заснована на чотирьох роках його повідомлень про Судан і численних подорожах по всьому регіону, вийшла друком в лютому 2010-го.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Кількість українських бранців на території Росії та окупованого Криму зростає, однак досі не налагоджено механізму переговорів про їх визволення
    28 березня, Станіслав Козлюк
  • Картина білої американської художниці, яка зображує загиблого чорношкірого підлітка, спровокувала бурхливу суперечку щодо того, чи має хтось право говорити про чужий травматичний досвід, а також вкотре спростувала філософську тезу, згідно з якою «автор помер».
    28 березня, Олена Кухар
  • Як комп’ютерні віруси зменшують боєздатність і чиє засоби убезпечитись від них
    28 березня, Юрій Лапаєв
  • Моє свідоме життя почалося на проспекті Миру, у панельній дев’ятиповерхівці під номером 54, де з балкона на шостому поверсі було видно чи не всеньке місто, бо тоді ще свічки новобудов не затуляли ані острівця на Південному Бузі, ані дальніх околиць Ракового, де жила моя бабуся та які можна було розгледіти в дитячий бінокль.
    28 березня, Юрій Даценко
  • Франція досить боязко ставиться до надання безвізового режиму для України через проблеми власної внутрішньої політики.
    27 березня, Алла Лазарева
  • Перший заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко розповів Тижню про нещодавні переговори, що відбулися в Парижі в рамках “нормандського формату”, на які несподівано не приїхали представники РФ.
    27 березня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено