Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
16 березня, 2012   ▪   Майкл Бініон   ▪   Велика Британія   ▪   Версія для друку

Під знаком взаємної втоми: провал операції в Афганістані може піддати сумніву існування НАТО

У травні Барак Обама планує провести саміт НАТО в Чикаго. Там він збирався оприлюднити чіткий план виведення союзних військ із Афганістану, а також подробиці політичних дискусій щодо того, як цій країні перейти до контролю над власною безпекою
Матеріал друкованого видання
№ 11 (228)
від 15 березня, 2012
Під знаком взаємної втоми: провал операції в Афганістані може піддати сумніву існування НАТО

Війну в Афганістані програно? Невже сотні бійців НАТО загинули абсолютно даремно? У розпал підготовки Альянсу до виведення звідтіля своїх військ ці запитання звучать дедалі докірливіше й наполегливіше з вуст що день, то більшої кількості високопосадовців у його країнах. Наростає обурення: якщо операція закінчиться провалом, унаслідок різкого засудження найбільшої нерегіональної військової кампанії НАТО існування 63-річного Альянсу виявиться недоцільним і він розпадеться.

Читайте також НАТО і ЄС: відцентрові сили і фрагментація

Рідко коли впродовж кільканадцяти років відтоді, як США й союзницькі війська вторглися до Афганістану, аби очистити його від «Аль-Каїди», ставлення там до західних сил було гіршим, а то й більш ворожим, ніж тепер. За останній місяць сталися чотири події, що тільки посилили напруження: відео, де вояки зі Сполучених Штатів справляють малу нужду на мертві тіла афганців, спровокувало масовий гнів і різку відразу серед місцевого населення. Невдовзі після цього американці спалили (навмисно чи ні – вже не вельми важливо, як показали подальші події) десятки примірників Корану разом із речами інших військовополонених. Це мало катастрофічні наслідки. Під час антиамериканських виступів, що прокотилися країною, загинули десятки осіб. Щоденні демонстрації тільки підкреслили тенденцію посилення ненависті до іноземних військових, а особливо американців. Неодноразові вибачення й визнання помилок адміністрацією Обами ще більше загострили увагу на незграбності та нерозумінні менталітету й умов Афганістану Пентагоном і тими чиновниками, які принаймні дотепер мали б навчитися тактовного ставлення до того, чим переймається місцеве населення.

Третім ударом, особливо для британців, стала загибель від вибуху на початку березня шести вояків зі Сполученого Королівства, коли таліби напали на їхнє авто. Ця атака стала найбільшою за кількістю жертв серед британців, відколи Лондон відправив до Афганістану понад 9 тис. своїх армійців. Британський уряд зіткнувся з потужним тиском із боку власного ж таки населення, котре зажадало пришвидшити виведення військ, заплановане на 2014-й. І хоча головнокомандувач збройних сил Великої Британії закликав своїх співвітчизників до терплячості й витримки, вони дедалі більше нарікають, що і сама операція, і тактика в Афганістані безнадійно неефективні. Вбивство чотирьох французьких солдатів невдоволеним афганським вояком у січні викликало схожу реакцію у Франції. Відтак, усі її військовослужбовці залишать республіку ще до 2014 року.

А останній інцидент – убивство 16 афганців, зокрема жінок і дітей, американським солдатом, який відкрив вогонь по селянах у їхніх домівках, – обернувся неабияким напруженням у взаєминах між Вашингтоном і Кабулом. Порівнюваний із масовим убивством у в’єтнамському Сонгмі, випадок показує, яку ціну – емоційну й моральну – сплатили за цей конфлікт солдати США.

Водночас дуже важко примиритися з урядом Хаміда Карзая, який у Вашингтоні вважають безнадійно корумпованим. Шанси на проведення переговорів щодо майбутнього перемир’я за участю «Талібану» в такій ситуації зменшуються: останній натомість може на хвилі антиамериканських настроїв просто зачекати до виведення військ НАТО й повернутися до влади.

Читайте також: Коран обпалює афганців

Усе це неабияк лякає Альянс. Операція в Афганістані вже зібрала чималу данину. Впродовж останнього десятиліття серед країн – членів НАТО точилися суперечки через розподіл її тягаря. Ті, кому випав основний, а саме Америка, Велика Британія і Франція, звинувачували інших, зокрема Німеччину та Італію, в пошуку м’яких мирних рішень, а коли мова про Італію, то й узагалі в підкупі «Талібану» задля убезпечення себе від його нападів. Тепер північноатлантичні держави самі вирішують, коли виводити свої сили. Канада, яка є однією з найпринциповіших, розлючена, бо ж залишилася на самоті на передовій поблизу Кандагару в Південному Афганістані й зазнала значних утрат у 2006–2008 роках. Тепер вона згорнула місію, скоротивши свою присутність від 2500 військових у розпал операції до близько 950 нині. Контингенти деяких інших держав альянсу вже виведено.

У травні Барак Обама планує провести саміт НАТО в Чикаго. Там він збирався оприлюднити чіткий план виведення союзних військ із Афганістану, а також подробиці політичних дискусій щодо того, як цій країні перейти до контролю над власною безпекою. Однак тепер усе відбувається якось хаотично. Американці втратили довіру до Карзая, а громадська думка на Заході не вважає його уряд вартим підтримки Альянсу. Домовленість із ним про забезпечення перебування частини американських військових у Афганістані і після 2014 року, якої досягли нещодавно, може бути розірвана з огляду на останні події.

За іронією, єдина зовнішня підтримка операції НАТО йде від Росії, що тривалий час зображувала Альянс як постійну загрозу своїй безпеці. Росіяни бояться виникнення вакууму влади в республіці й особливо переймаються тим, що таліби можуть повернутися до влади, а відтак серйозніше посприяти ісламістським екстремістам у Чечні та деінде на Північному Кавказі. Росія досі публічно засуджує НАТО, але тихцем допомагає йому з постачанням життєво необхідних запасів до Афганістану з півночі, а це важливо, якщо Пакистан і далі блокуватиме південний маршрут.

Однак громадська думка на Заході нині різко повернулася проти операції НАТО. Альянсу вдалося ненадовго відновити довіру до себе як військової організації під час кампанії в Лівії, коли він перебрав від Великої Британії та Франції контроль над упровадженням зони, забороненої для польотів. Однак Америка не втручалася помітним чином у лівійську операцію, споглядаючи її радше як європейську, ніж трансатлантичну. Нездатність НАТО погодитися сьогодні на будь-яку із західних військових стратегій задля припинення вбивств у Сирії посилює нарікання, мовляв, воно більше не може відігравати вирішальну роль в кампаніях за кордонами своїх країн-учасниць.

Певний час Вашингтон закидав європейським союзникам таке: вони не роблять власного внеску до НАТО й покладаються на те, що Альянс залишатиметься ефективним завдяки американському військовому та фінансовому сприянню. Ці аргументи дістали продовження за Барака Обами. Адміністрація попереднього президента щораз активніше вирішувала в обхід НАТО створити «коаліцію охочих» під кожну операцію, яку планувала провести. Тепер у Вашингтоні чуються схожі розмови про майбутнє. Без радянської загрози, яка спонукала Альянс до згуртованості, й за постійного виведення американських вояків із Європи США дедалі менше зацікавлені в НАТО. А що, як операція в Афганістані стане останнім ударом по надіях на перспективу існування об’єднаної і дієвої трансатлантичної військової потуги?

Читайте також: США змінюють свою стратегію в Афганістані


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено