Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
12 березня, 2012   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

Вибори в Росії завершились, але агітація не вщухає

Пропаганду старої-нової влади ведуть і центральні канали, й популярні друковані ЗМІ. А також несподівані реінкарнації давніх агіток, про які, мабуть, і не чули в Україні: такі, як газета «Не дай Бог!». 10 років потому
Вибори в Росії завершились, але агітація не вщухає

Безплатний тижневик «Не дай Бог!» побачив світ напередодні виборів президента Росії 1996 року. Наклад не дріб’язковий: 10 млн примірників. Тут виходили негативні матеріали про Ґеннадія Зюґанова – головного суперника Боріса Єльцина. Політтехнологи «найдемократичнішого російського лідера» залякували читачів імовірністю спалаху громадянської війни, масових розстрілів, арештів і тотального голоду.

Беручи участь у теледебатах напередодні нещодавніх парламентських перегонів, Зюґанов повідомив про нове відродження газети «Не дай Бог». Знову ж таки з колосальними накладами, але вже від іншої політичної команди. На відміну від Єльцина Путін вирішив не зупинятися та продовжити застосовувати специфічний ресурс й у мирні часи. Тижню потрапило до рук число видання від 6 березня 2012 року.

Їхніх голосів не чути

На першій шпальті впадає в око звернення Патріарха Кірілла. «Православні люди не виходять на демонстрації, – зауважує Святійший. – Їхніх голосів не чути. Вони моляться у тиші монастирів, у будинках».

«Біснуватий може бути людиною респектабельною, освіченою, вихованою, – пояснює керівник РПЦ поведінку тих, хто протестує на вулицях. – Але якщо його розум захоплений силою бісівською, то все, що він робить і каже, несе погибель».

«Ну»

Перегорнувши сторінку, дізнаємося, що не поважають вуличні протести й військові. «Колишні офіцери не можуть бути нелояльними до влади, – переконує читача майор ракетно-космічних військ Герман Кліменко. – Ми лояльні, тому що розуміємо складнощі організації процесів».

Майор докладно пояснює, чому жити стало краще, жити стало веселіше?

«Сьогодні я виїжджаю з Москви у будь-якому напрямку, знаючи, що зможу купити все необхідне по дорозі. Отже, порівняно з 1990-ми, у нас уже сформувався клас людей, які можуть організувати процеси, наймати працівників, побудувати бізнес, самостійно ухвалювати рішення». Як писали за Брєжнєва: «Спасібо партії за ето!»

Молодь у Росії геть не має розуму, – впевнений пан Кліменко. Не уявляє, наприклад, звідки беруться чавун, метал, хліб. «Моя мати розповідала, що лише в 23 роки, будучи майстром спорту з шахів міжнародного класу, дізналась, що горобці – це не діти голубів, – зізнається російський офіцер. – А тут люди, які так само наївні в наші дні, претендують на зміну долі батьківщини!»

Сина свого пан Кліменко (і не перевелися ж слухняні українці в російській армії!) переконав голосувати за «Единую Россию».

«Я сказав: «Юро, ось ти навчаєшся у Вищій школі економіки? – Ну. – Безкоштовно вступив? – Ну. – А коли ти п’ять років провчишся – тебе до армії не візьмуть? – Ну – І на три роки не відправлять відробляти? – Ну так. – А хто все це зробив? Владімір Владіміровіч Путін і «Единая Россия». Вперед голосувати!». Син пішов і щиро віддав свій голос».

Проти будь-якої влади

На третій шпальті – пристрасна стаття про те, чому вибори неможливо було сфальсифікувати: «Практично на кожній виборчій дільниці в Росії є по дві камери з можливістю запису відео й аудіо», урни для голосування прозорі...

Поряд – карикатурні типажі російських виборців. Бачимо «спецконтингент», тобто тих, хто голосує на місці роботи: оленярі та космонавти, «найулюбленіші виборці телевізійників». Ось «молодий неофіт» «прийшов на вибори вперше, соромиться». Політик «приходить не голосувати, а потрапити на очі ЗМІ». Та, певна річ, опозиціонер. Він «голосує проти будь-якої влади, причому байдуже за кого». Не вміє, одним словом, думати.

Привертає увагу порівняльна таблиця: «Як не перетворити березень 2012 на лютий 1917». Для тих, хто довго читати не любить, – заспокійливі підсумки: «Миколая II залякали, він відмовився від престолу», – сказано під портретом останнього коронованого царя. «Нинішня влада не з лякливих!», – написано під портретом царя новопроголошеного.

На останній шпальті – комікс під рубрикою «Діафільм». «Чужой земли мы не хотим ни пяди, но и своей вершка не отдадим» чомусь називається.

Історія на семи малюночках проста. «Це майор Смірнов. Він служить на авіабазі у Калузькій області. Це зараз все добре! А раніше було цілком навпаки: про пілотів наче забули. Родина юрмилася в гуртожитку. Грошей майору майже не платили. Так, наші «Су» й «МІГи» – найкращі у світі. Але у 1990-х вони стояли на землі. Обліку нормогодин не дотримувалися. Бойових стрільб не проводили. Але нині все налагоджується. Майору дали квартиру. Платять пристойні гроші. І найголовніше – він знову літає! З повним бойовим комплектом! Іноді майор думає, що могло бути інакше. «Не дай Бог!..» Але тепер інакше вже не вийде. Тепер все буде так, як годиться».

Важко сказати, на що сподіваються адепти таких прямолінійних комунікаційних технологій. Але якщо зірки запалюють, а газети друкують і розповсюджують, ще й задарма, – це напевно комусь треба? Чи, може, стара-нова влада почувається так, ніби вибори тривають?


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено