Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
3 березня, 2012   ▪   Дмитро Калинчук   ▪   Версія для друку

В інтернеті опозиція перемогла Путіна

Якби президента Росії обирали лише користувачі рунету, Владімір Путін не дістав би жодного шансу на перемогу. Всі спроби Кремля контратакувати опозиційну інтернет-спільноту виявилися жалюгідними і ніякої реакції, крім саркастичного реготу, не здобули
В інтернеті опозиція перемогла Путіна

Вибори президента Росії відбуваються в умовах значної громадської активності. За фактичні 12 років перебування при влади нинішньої російської політичної команди у громадян накопичилося до неї чимало претензій. Вибори до Державної Думи Росії продемонстрували – владна партія «Единая Россия» неухильно втрачає позиції. Підбадьорені першими успіхами представники російської непарламентської опозиції продовжують політичну роботу в масах, спираючись насамперед на інтернет. Саме він став головним знаряддям поширення опозиційних ідей. І саме йому напевно доведеться стати вагомим аргументом впливу в майбутньому.

Прогрес наступає

Коли чинний російський прем’єр і кандидат у президенти Владімір Путін уперше обійняв посаду глави держави Росії, кількість користувачів інтернету в Росії становила менше 0,5% населення країни. Зараз інформацією зі світової мережі користуються кілька десятків мільйонів людей, а отже, інтернет перетворився на вагомий інструмент політичної боротьби.

Слід зважати на умови, в яких доводиться працювати російським опозиціонерам. Вільного доступу до телебачення вони не мають. В Росії немає не те що свого «5-го канала», а й навіть медіа, які просто надавали б опозиціонерам право висловитися. Святе місце вільним не буває. Вигнані з офіційних телеканалів російські опозиціонери перейшли в інтернет. Наслідком чого стало створення у мережі фактично паралельного інформаційного простору, який під час останніх виборів у Думу і президентської кампанії став серйозною альтернативою офіційній кремлівській пропаганді. Опозиційний інтернет видав на-гора не лише викривальні статті, а й окремі мистецькі проекти, спрямовані проти тандему і самого Путіна.

Не розхитуйте човна!

Не можна сказати, що російська влада ніяк не реагує на такий шквал критики та негативних відгуків в інтернеті. Російська влада добре пам’ятає, що саме інтернет став інформаційним простором для опонентів влади і під час Помаранчевої революції в Україні і в країнах Північної Африки під час Арабської весни. Понад те, Кремль, здається, всерйоз вірить, що через інтернет йому протистоять закордонні організації. Голова виборчого штабу кандидата в президенти Владіміра Путіна Станіслав Ґоворухін вразив суспільство заявою: «Інтернет. Там все брехня. Для мене це – смітник, адже, по-перше, все брехня!» І додав: «Це була б корисна штука, якщо б вона не перебувала в руках американського Держдепартаменту». Саме на антиамериканізмі побудована практично вся провладна агітація в російському інтернеті. Людям вкладається думка, що опозиція – то скупчення наймитів іноземних спецслужб і людей, ними ошуканих.

Якісно російські інтернет-прибічники кандидата Владіміра Путіна не показали у цій компанії практично нічого нового. Перелік організацій, чиї члени наполегливо агітували за Путіна, не змінився – це всі ті самі «Россия молодая», «Молодая гвардия», «Местные», «Сталь» і, звичайно ж, «НАШИ». Проте зміни в характері інтернет-війн відбулися суттєві.

Явно втрачає свою ефективність звичний усім інтернет-користувачам тролінг. Кількість коментаторів, які (особливо на порталах чи блогах, що співчувають опозиції) під будь-якою статтею залишають дратливі коментарі, приправлені брутальною лайкою не стала меншою. Проте з’явилося чимало коментаторів з боку прихильників опозиції. Тролям доводиться долучатися до дискусії, а далі все залежить від професійних здібностей конкретних коментаторів.

Ще однією особливістю цих виборів стало те, що провладні інтернет-агітатори не мають об’єкта для атаки. Найбільше проблем для влади створює непарламентська опозиція. Адже саме вона не має на цих перегонах свого кандидата, а кандидатів зареєстрованих цурається. Опозиції залишається закликати не голосувати за когось, а голосувати проти Путіна. Відповіддю на такі заклики стали поширені в інтернеті відеоролики, у яких ідеться про те, що Владіміра Владіміровіча на Росію обов’язково чекає економічний колапс, міжнаціональна ворожнеча і розпад держави. Ефект від таких роликів вкрай неоднозначний. У багатьох росіяни зразу ж постало запитання, як це Росія дожилася до часів, коли факт її існування напряму залежить від волі однієї людини?

Не маючи чіткого об’єкта, провладні агітатори всіляко демонізують лідерів непарламентської опозиції – Боріса Нємцова, Євґєнію Чірікову, Алєксєя Навального тощо. Тут вони не цураються нічого. Інтернетом вже були поширені записи телефонних розмов Боріса Нємцова, в яких він дає доволі грубі оцінки іншим опозиційним лідерам. Услід за ними з’явилися фотографії Нємцова на відпочинку з дівчиною, та інформація, що дівчина та – колишня працівниця ескортної агенції. Окремої уваги варті викладені в мережі переписка Алєксєя Навального та знімки, на яких Навальний зображений зі скандальним російським олігархом Борісом Бєрєзовскім. Останній випадок закінчився пшиком – на фотокартці дуже швидко викрили примітивний фотомонтаж, після чого інтернет заполонили численні фотожаби.

Ще одна доволі цікава владна технологія полягає у створенні своїх спостерігачів на виборах. 23січня 2012 року молодіжним крилом Асоціації юристів Росії було створено корпус наглядачів «За чисті вибори», який фактично має стати відповіддю на проект РосВибори Алєксєя Навального. Керівники вже заявили, що корпус нараховує 65 тис. членів. Журналісти «Новой газети» до цього додають, що кураторські посади в корпусі обіймають місцеві лідери «Молодой гвардии», а більшість волонтерів – активісти прокремлівських молодіжних рухів. Які «чисті вибори» вони забезпечать, здогадатися неважко.

Невиразність проурядової агітації виглядає дещо дивною на тлі заяв, що загальний бюджет кандидата Путіна на просування в інтернеті сягнув $1,5–2 млн. Треба визнати щось одне: або опір владі в мережі вже перевищив ресурси й можливості самої влади, або корупція в оточенні Путіна розрослася вже до таких меж, що бюджети виборів банально розкрадає його оточення.

І вже зовсім провальними та ганебними виявилися ролики про дівчину, яка боїться нібито втратити цноту, проголосувавши за Путіна «по любві», кліп таджицького гастарбайтера про великого ВВП чи переспів «Песни мамонтьонка» у виконанні погонича собак.

Всі на боротьбу з режимом!

Створити в інтернеті атмосферу суцільного панування провладних настроїв, як на попередніх виборах, прокремлівським організаціям цього разу не вдалося. Проти режиму виступило чимало осіб, дуже відомих в інтернет-аудиторії, таких як письменник Боріс Акунін, музичний критик Артємій Троіцкій, музикант Юрій Шевчук, актор Міхаіл Єфремов, телеведучий Лєонід Парфьонов і навіть скандальна телеведуча Ксєнія Собчак. Ці люди спроможні сформувати громадську думку професійно, і вони це непогано роблять. Інтернет вже заполонили численні відеоролики, в яких відомі люди глузують з безголосого президента Мєдвєдєва, сміються з методів агітації влади та закликають людей приходити на акції протесту та громадської непокори.

Зараз мало хто сумнівається в результатах виборів. Проте російській владі варто було всерйоз замислитися. Вибори минуть, проте люди, незадоволені чинною владою, не зникнуть. Їх ставатиме дедалі більше. Ксєнія Собчак в одному з інтерв’ю чесно визнала, що в суспільстві, зокрема, в заможній його частині, з’явився чималий попит на бунтарство та глузування з влади. Навряд чи він зникне після перегонів. Інтернет як засіб спілкування між людьми його лише посилюватиме. 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
  • Французький політолог розповів Тижню про майбутнє переговорів щодо війни в Україні та перспективи геополітичних змін упродовж наступного року, а також поділився спогадами про власну поїздку на лінію фронту.
    26 вересня, Алла Лазарева
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено