Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
7 лютого, 2012   ▪   Олександр Заклецький   ▪   Версія для друку

Звідки родом кремль-тролі Путіна?

Під час чергової хвилі протестів у Росії з’явився компромат на блогерів, котрі отримують чимале фінансування від кремлівського проекту «Наши». Для когось ця новина, можливо, стала сенсацією, хоча пропаганда та нав’язування ідей і поглядів інтернет-спільноті триває вже не менш як років із десять
Звідки родом кремль-тролі Путіна?

Почнемо, як-то кажуть Ab ovo, тобто з витоків. Витоки первинної субкультури сягають ще off-line мережі FIDOnet, яка отримала своє поширення теренами ще СРСР. Окрім ділових та інформаційних ехоконференцій зі своїми жорсткими правилами, були також і розважальні заходи. На більшості конференцій FIDO діяла достатньо жорстка система правил, за порушення яких винуватця піддавали екскомунікації – відключали від ехоконференції. Особливо дратувала багатьох ехоконференція OBEC.PACTET, де збиралися різні поети, часто-густо достатньо бездарні, про що неможливо було сказати у той спосіб, який тобі заманеться. Тому забанені діячі створили альтернативну конференцію, яка де взагалі не було цензури і можна було, вживаючи навіть обсценну лексику, рецензувати інших авторів і писати свої твори. Ця ехоконференція називалася OBEC.CACET. Саме там уперше з’явився «Аццкий Сотона» в одному з віршів Павла Сколоти.

Окрім цієї конференції, варто згадати іншу – SU.KASHENKO.LOCAL, яка була майданчиком для гумору, і де, власне кажучи, зародився російськомовний тролінг як такий. Петро Петрович Кащенко – відомий російський психіатр, на честь якого було названо психіатричну лікарню в Москві та Санкт-Петербурзі (майже аналог психіатричної лікарні імені Павлова в Києві). Конференція – це був такий собі жартівливий консиліум медбратів і лікарів, які обговорювали лікування «поциентов» на інших ехоконференціях. Власне кажучи, під лікуванням слід мати на увазі дуже інтелігентну розмову, під час якої «медбрат», або ж «кащеніт» починав ставити різні, доволі непрості, а часто-густо абсурдні запитання, щоб роздратувати. Якщо люди мали почуття гумору, то такий діалог перетворювався на веселі пустощі, якщо ж ні – на істерію «поциента». Особливим шиком вважалося вести діалог єврейсько-одеським діалектом і у розпал перепалки запитати «Ві такі антісеміт?» Метою такого тролінгу було знищення авторитетів за допомогою виявлення дефектів логіки та банальної дурості чи косності піддослідного.

Другою рисою «кащенітів» була схильність до чорного гумору та відкидання аури святості з будь-якої теми, у поєднанні з єврейською темою це дало дві фрази, які потім часто почали з’влятися в коментарях різних інтернет-порталів «в топку!» та «в газенваген!». Особливим попитом на «травлю» у кащенітів користувалися «русские поцриоты» та «бытовые антисемиты», так, наприклад, дісталося на горіхи Сергію Лук’яненку, якого «кащеніти» обізвали «пейсателем».

Нарешті окрему позицію посідала конференція TYT.BCE.HACPEM, в якій модерації не було принципово, де можна було матюкатися, посилати один одного під три чорти і куди подалі і порушувати будь-які теми. Філіями цих конференцій були RU.PUNKROCK та BOCHAROFF.SUXX.

Здебільшого люди на цих конференціях були молодими прищавими нігілістами з високим рівнем IQ та свободою мислення та творення.

У 1996 році ця весела когорта нігілістів зробила вилазку в інтернет, де з’явився сайт з характерною назвою fuck.ru, саме він став плацдармом нігілістів-матерщинніків в мережі. Окрім статей на різні теми з ненормативною лексикою, почали розміщуватися «фотожаби» – колажі, зроблені за допомогою програми Adobe Photoshop. Головним принципом сайта став протест проти державної системи як осередка подвійної моралі, здоровий цинізм замість прихованого державного неоцинізму, нові творчі підходи у створенні літературних і графічних форм, еротоманія, та легалайз. Також одним із лейтмотивів сайта стала гомофобія.

Серед відвідувачів та дописувачів ресурсу були такі діячи культури, як Віктор Пєлєвін, Марат Гельман, .владімір Сорокін, Алєксєй Андрєєв, деякі підозрюють, що й Артемій Лєбєдєв з Олєґом Куваєвим теж були активними користувачами цього нового мас-медіа. Саме там було проголошено «манифезд антиграмотности», який став фундаментом для «падонкаффского йезыга».

Самі користувачи ресурсу почали називати себе «подонками», а з часом – «падонками» на знак своєї ворожості до прогнилих суспільних норм і договорів. Етимологія цієї назви походить від ранніх виступів Владіміра Вольфовіча Жиріновского, який усіх опонентів називав «падонки, адназначна!»

Ресурс набирав дедалі більшої популярності і після приходу Владіміра Путіна до влади був закритий 2001 року. Але ефект дістали зворотний – креативні падонки, як мухи з розбитої банки, розлетілися по всьому рунету, створивши купу нових ресурсів:  down.ru, www.padonki.org, www.dirty.ru та http://www.udaff.com/ блогів і спільнот. Так, наприклад, ЖЖ-юзер apache, який вів ще активну діяльність на SU.KASHENKO.LOCAL першим послав «ф Бабруйск» якогось докучливо коментатора свого ЖЖ.

Ідеї падонківської естетики почали ширитися. В результаті чого замість того, щоб боротися з рухом, путінська команда вирішила його очолити. Значно частіше на різних форумах та блогах почали з’являтися персонажі, які, вживаючи нарочито грубу та неграмотну поверхнево схожу падонківську лексику, почали просувати ідеї шовінізму, «русского мира» та критикувати всіх інших. Причому ці персонажі залюбки вступали у перепалки, в яких їх миттєво підтримували ще кілька таких самих тролів. Тролів було багато, вони були зухвалі та дурні, але взагалі непробивні.

Основними ознаками таких кремль-тролів є: ненависть до всіх розвинених країн із навішуванням їм певних ярликів США – «пендостан чи пендосія», Німмечина – «фріци», Франція – «жабники», Прибалтика – «лабуси». Особливо зневажали вони Україну та українців, яких називали «какли». Поливати брудом будь-які новини, пов’язані з іншими країнами, було головним завданням кремль-троля, до того ж він мав переконати всіх інших користувачів у тому, що їх з усіх боків оточують вороги.

В Росії, якщо поглянути з позиції кремль-троля, проблем взагалі не виникає жодних, в разі ж якщо проблему проігнорувати і не визнати не виходило, він звинувачував у ній зовнішніх або (іноді) внутрішніх ворогів Росії. Знову ж таки дуже вибірковим було ставлення до джерел, одні ігнорувалися принципово, за винятком тих випадків, коли вони мали потрібну тролеві інформацію, натомість інші використовувалися постійно, хоча джерела були відверто прокремлівські.

Найцікавіше, що такі тролі набігали цілими гуртами і просто виживали з форумів адекватну публіку, пропагуючи грубість і невігластво, при цьому часто-густо ховаючись за падонкафской естетикою. Внаслідок чого адекватні люди просто вийшли падонківського руху, а отже, залишилися в ньому переважно самі кремль-тролі, птушники та «школота», яка взагалі не усвідомлювала внутрішньої суті, побачивши лише форму – ура-патріотизм, невігластво, безграмотність як крутість та причетність до крутої культової тусівки. Зрештою, в процесі успішного інтернет-експерименту був виведений новий вид гомункулюса – безкоштовного та дурнуватого кремль-троля, якого ще називають «ура-патріотом», або «істінно русскім чєловєком».

 Падонківський рух дуже швидко тріснув, хоча певні анклави є і досі, і в них трапляються цікаві твори.

Реакцією на неграмотну «школоту», невігласів-птушників та кремль-тролів став рух Grammar-Nazi, що нічого спільного з нацизмом не має. Його основною ідеєю є абсолютно грамотна письмова мова, тих же, хто нею не володію, піддавали остракізму.

Також реакіцією на російських тролів-шовіністів стала спільнота «Храм Святої Фофудьї», де за допомогою методів українського студентського руху кінця 1980-х «Проміні Чучхе» була до абсурду доведена ідея «русского міра». Саме з позиції абсурдної гіперболізації фофудьєносці тролять проросійських шовіністів.

Окрім тупих кремль-тролів, серед яких, як можна припустити, є чимало членів молодшого складу ФСБ та інших державних установ та прокремлівських громадських організацій, є ще доволі цінні персонажі – прокремлівські блогери. Таких шовіністично налаштованих російських «активістів» спочатку взялися підгодовувати, а відтак – замовляти їм тексти на певні теми. Поруч із такими блогерами зазвичай крутяться платні та безкоштовні кремль-тролі.

Фейсбук вже перетворився на основний блогосферний майданчик, де старі анонімні хамські методи вже не проходять. В результаті роль і вплив кремль-тролів на інтернет-спільноту суттєво знизився.

Найцікавіше, що в той час, як культурна парадигма інтернет-соціуму вже неодноразово зазнавала кардинальних змін, концепція кремль-тролінгу так і залишилася на рівні початку 2000-х років. Нині інтернет-троля дуже швидко можна визначити за стилем коментарів до постів.

Найкращий спосіб боротьби проти тролів – не звертати на них уваги. Та, звісно, як каже скандинавська легенда, троля можна знешкодити, сказавши вголос його справжнє ім’я.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено