Світ

  ▪   Юрій Райхель

Популісти поставили Угорщину на межу фінансової кризи

Валютних і фінансових проблем у Європейського Союзу побільшало. Нестримний популізм прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана спричинив прикрі наслідки

Ситуація в країні аж ніяк не краща за грецьку чи італійську. Про Угорщину менше писали та й згадували рідше. Проте з 1 січня 2012 року вона головує в ЄС, тому й про проблеми Будапешта, що накопичуються шаленими темпами, завели мову.

Про серйозність ситуації свідчить девальвація національної валюти, що набрала швидших темпів у перші дні нового року, та котирування угорських державних облігацій, що почали стрімко падати. Один євро в січні коштує 324 форинти, тоді як улітку 2011-го курс становив 265 форинтів за євро, а у кризовому 2008-му – лише 230 форинтів. Водночас дохідність за п’яти- і десятирічними борговими зобов’язаннями зросла приблизно до 10,5%. Така висока процентна ставка свідчить про явне небажання міжнародних інвесторів позичати гроші державі, кредитний рейтинг якої агентства Moody'sі Standard& Poor'sу листопаді та грудні того року оцінили як вкрай низький.

Коли восени 2008 року ЄС і МВФ виділяли Угорщині €20 млрд екстреної допомоги, у Будапешті правила коаліція соціалістів і лібералів. Однак на виборах, що відбулися навесні 2010-го, тріумфально перемогли націоналістичні сили, а очолювана партією ФІДЕС (Fidesz– MagyarPolgariSzovetseg– Угорський громадянський союз) коаліція з Християнсько-демократичною народною партією отримала дві третини місць у парламенті, тобто 263 із 386.

Невдовзі після приходу до влади, влітку 2010-го, угорський прем’єр Віктор Орбан демонстративно розірвав відносини з МВФ. Під популістським лозунгом «незалежності» він відмовився виконувати вимоги фонду зі скорочення бюджетних видатків та ввів додатковий податок на банківський сектор. В цьому проявився не так популізм, як гострий конфлікт із потенційними кредиторами, що має принциповий, навіть ідеологічний характер. Віктор Орбан хотів довести, що, маючи в руках контрольований парламент, він може діяти на власний розсуд. Так само, як комуністи в минулому, котрих нині так клянуть в Угорщині.

Державні видатки зростають, а заразом і економічні проблеми. Одна із найгостріших – дуже низький рівень зайнятості, менш ніж 55% працездатного населення. Такого рівня безробіття немає в жодній країні Євросоюзу. Практично лише 1,9 млн платників податків у приватному секторі та 800 тис. у державному забезпечують соціальні програми для 10 млн населення.

У другому кварталі 2011 року обсяг державного боргу Угорщини сягнув 75% ВВП, у третьому кварталі він зріс до 82%. Така динаміка налякає кого завгодно, тим більш міжнародних інвесторів. Як результат, угорське Міністерство фінансів уже двічі не змогло розмістити на ринку свіжі держоблігації. Удар на собі відчув і середній клас, котрий брав кредити в іноземній валюті, жахнувся від падіння курсу форинта та від перспектив національної валюти.

За таких фінансових та економічних показників від так званої незалежності від МВФ довелося забути та запропонувати фонду відновити переговори. Однак неформальний діалог був безрезультатним. Каменем спотикання стала конституційна реформа, яку проводила правляча коаліція, а фактично партія ФІДЕС. В рамках цієї реформи було змінено законодавство, пов’язане з Центральним банком. У МВФ та особливо в ЄС ці зміни розглядають як спробу парламенту Орбана позбавити його тієї незалежності, котра закріплена в основоположних угодах про Європейський Союз. Однак у Будапешті набрав чинності 1 січня 2012 року закон про Центральний банк і тим самим спричинив новий виток фінансової кризи.

Перелік законодавчих змін, пов’язаних не лише з економікою та фінансами, а й із політичним ладом країни, вражаючий, і починається він із Конституції. У її тексті наявна ревізія угорської історії, є чимало відсилань до середньовічного угорського королівства. Замість Республіки Угорщина країна в Основному Законі називається просто Угорщина.

Утім, набагато важливіше, що нова Конституція різко обмежує у правах Конституційний Суд, який фактично позбавляють права ухвалювати рішення з питань, пов’язаних із бюджетом, митною політикою й оподаткуванням. До його складу відтепер входитиме більша кількість членів, що дасть змогу правлячій партії посилити свій вплив на нього. Крім того, Конституція обмежує незалежність судової влади, створюючи новий орган, котрий стежитиме за діяльністю судів.

Прем’єр-міністр Віктор Орбан потурбувався і про збереження свого політичного впливу в разі, якщо він програє парламентські вибори. Для цього влада, наприклад, скликала спеціальну раду з бюджету, повноваження якої триватимуть дев’ять років. Цей орган отримав право накладати вето на проекти бюджетів влади і тим самим блокувати неугодні націоналістам ініціативи, що може призвести до проведення дострокових виборів.

Прем’єр призначив своїх людей і на важливі державні посади на термін від дев’яти до дванадцяти років, приміром, голову Верховного суду та генерального прокурора, надавши їм додаткові повноваження. Угорський дослідний інститут Eotvosробить висновок, що такі дії у випадку зміни влади можуть спричинити кризу в керуванні державою.

Доволі гостру критику з боку опозиції та ЄС отримав новий закон про релігію, котрий визнає лише 14 релігійних конфесій, залишаючи інших поза законом, та обмежує можливість появи в країні нових конфесій. У Брюсселі також різко критикують закон про захист приватної інформації.

Однак найзапальніші суперечки в країні спричинив новий закон про ЗМІ, за яким органи влади можуть посилити контроль та штрафувати засоби масової інформації за «незбалансовані» чи «аморальні», на їхню думку, публікації. Обурений цим законодавчим актом Угорський союз громадянських свобод заявив, що «це дає можливість вільно трактувати закон і, як наслідок, влада отримує додаткові важелі впливу для обмеження свободи слова». Журналісти, які не дуже зрозуміли, як саме влада трактуватиме розпливчасті формулювання, наявні в документі, почали страйкувати. Кілька угорських газет і інтернет-видань 2 січня вийшли з пустими першими шпальтами та оголошеннями протесту.

До критики долучилися Німеччина, Велика Британія, Франція та Люксембург, котрі вважають, що угорський закон несумісний із європейськими положеннями про свободу преси. Голова МВС Люксембургу у грудні навіть порушив питання про можливе головування Угорщини в ЄС. Голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу заявив, що чекає на «роз’яснення ситуації і, якщо можливо, зняття сумнівів».

Спочатку угорська влада намірів поступатися не мала та заявила, що діє за прикладами Європи. Міністр закордонних справ Угорщини Янош Мартоньї жорстко відповів критикам: «Замість того щоб вдаватися до гнилих словечок, нашим критикам не завадило заглянути б до свого законодавства, і тоді вони знайдуть дуже дивні збіги між положеннями, які вони так завзято критикують, і тим, що написано у законах їхніх же країн».

Але після того, як над будівлею угорського парламенту з’явився прапор Євросоюзу, позиція влади стала більш лояльною, і прем’єр-міністр країни Віктор Орбан заявив про готовність переглянути закон про ЗМІ.

Тим не менш, угорська опозиція не здається. В Будапешті близько 30 тис. демонстрантів 2 січня вийшли на вулиці, щоб вимагати відставки парламенту Віктора Орбана та виразити свій протест проти набрання чинності новою Конституцією, котра, на їхню думку, згортає демократичні свободи. Мітингувальники зібралися біля будівлі будапештської опери, де партія ФІДЕС святкувала набрання чинності новим Основним Законом. Один із лідерів опозиційного руху «Солідарність Шандор Секей в інтерв’ю Reutersзаявив, що нова Конституція знищує демократичні механізми, створені в Угорщині після повалення комунізму 1989 року.

Зважаючи на все, популісти-націоналісти, що правлять в Угорщині, намагатимуться, як каже угорське прислів’я, схопити двох сорок за хвоста. І гроші від ЄС та МВФ отримати, і продовжити свій нищівний для країни курс. Однак навряд чи у них вийде. Навчений Грецією та іншими країнами Південної Європи Брюссель дотримуватиметься жорсткої позиції. Зокрема, і щодо європейських принципів свободи. Тож цей рік має бути гарячим…