Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
24 грудня, 2011   ▪   Спілкувалися: Олександр Народецький ,   Олена Чекан   ▪   Версія для друку

Кулі проти власного народу

Казахстанський правозахисник Сєрґєй Дуванов про трагічні події в Жанаозені та реалії політичного життя в пострадянському султанаті
Матеріал друкованого видання
№ 52 (217)
від 22 грудня, 2011
Кулі проти власного народу

Сучасний Казахстан для більшості українців – Terra Incognita. З минулого знаємо про тамтешній Голодомор у 1930-ті роки, страшні табори радянського ГУЛАГу і випробування ядерної зброї в його степах. Дехто пам’ятає фанфарні звіти освоєння цілинних земель, коли вщент було зруйновано традиційне місцеве землекористування, та вакханалію запусків космічних ракет, що насправді працювали не на «мир у всьому світі», а на нову світову війну. Що відбувається в ці дні на казахській землі, розповів Тижню відомий публіцист і правозахисник Сєрґєй Дуванов, із яким нам вдалося зв’язатися.

Читайте також: Геноцид по-кремлівському: казахстанський варіант

У.Т.: Світові інформагентства й офіційні ЗМІ Казахстану подають суперечливу, а часом і взаємовиключну інформацію про трагічні події в Жанаозені. Що ви знаєте про це?

– Насправді важко сказати щось конкретне, тому що всі види зв’язку з Жанаозеном заблоковані. До того ж там не працює аеропорт, перекриті всі шляхи, у місто нікого не впускають. Одне слово, інформації вкрай мало. Наскільки можна робити висновки з тих уривчастих відомостей, які все ж таки надходять звідти, сталися сутички між нафтовиками-страйкарями та поліцією. 16 грудня, в День незалежності Казахстану, робітники вийшли мітингувати на центральну площу, де міська влада збиралася провести святкові заходи.

Незрозуміло, з чого почалися зіткнення. Як і те, що було раніше: протестувальники стали нищити встановлені на площі трибуни чи ще під час мирного мітингу поліція скерувала на них свою машину. Цілком імовірно, сутички були спровоковані, щоб виправдати силове придушення виступів. Відомо, що поліцейську машину робітники перевернули, а потім і підпалили їхній автобус. У відповідь правоохоронці відкрили вогонь по демонстрантах. Повторюю: хоча жодної точної інформації поки що немає, але, знаючи наші порядки, без дозволу центру ніхто не стрілятиме. Офіційно прокуратура визнала 14 загиблих і 86 поранених. За неперевіреними повідомленнями, які просочуються з місця подій, убито до 50 осіб, понад 600 поранено, багатьох затримано. У місті та на його околицях запроваджено надзвичайний стан, введено бронетехніку.

У.Т.: Чим був спричинений страйк нафтовиків?

– Уже сьомий місяць тривають протести робітників двох дочірніх компаній найбільшої нафтової корпорації Казахстану «КазМунайГаз». Почалися вони в Актау, нафтовики в Жанаозені їх підтримали. Страйкарі вимагають відповідності своєї заробітної плати міжнародним стандартам, поліпшення умов праці й організації незалежної профспілки. Але влада не пішла на компроміс: хвиля протестів призвела до масових звільнень, побиття й арештів профспілкових активістів. Є вже кілька вироків до тривалого ув’язнення.

Те, що сталося в Жанаозені, має соціально-економічні причини, не політичні. За деякими даними, страйкарі влаштували там погроми в кварталах, де живуть заможні, спалили акімат (мерію), офіс нафтової компанії, готель. Це протест проти убогості, безправ’я, проти тих нуворишів, які сьогодні привільно наживаються на нафтових багатствах, а ті, хто їх добуває, залишаються ні з чим. Влада поводиться доволі жорстко і підступно. Це і порожні, облудні обіцянки, і припинення всіх спроб змінити соціальну несправедливість. Я вже не раз у своїх інтерв’ю, відповідаючи на запитання, чи може керівництво Казахстану застосувати зброю проти свого народу, казав, що воно здатне саме на це. Ось це і сталося.

Відгук солідарності на події, нехай і невеликий, у країні все ж є. Мирна нечисленна демонстрація на підтримку Жанаозена відбулася в Актау. І це попри наявність інформації, що туди стягують поліцію з інших міст. В оточенні правоохоронних органів відбувся й мітинг в Алмати, на який зібралося до 100 осіб. На залізничній станції Шепте поліція відкрила вогонь по учасниках виступів на підтримку страйкарів у Жанаозені. Вони блокували залізничні колії, затримавши кілька пасажирських і вантажних поїздів. 12 людей поранено, один загиблий.

АЗІЙСЬКИЙ АВТОРИТАРИЗМ

У.Т.: На перших виборах президента Казахстану 1991 року Назарбаєв набрав 98,7%; далі – продовження повноважень;на других 1999-го – 79,78%; 2005-го – 91,15%; 2011-го – 95,5%. У демократичних державах Заходу вважають, що такі цифри свідчать про тоталітаризм у країні. Казахстан підпадає під це правило?

–Кондові захисники режиму Назарбаєва говорять, що в нас, мовляв, інша ментальність, тому й відсоток такий високий. Звісно, ви маєте рацію, що 90% і вища підтримка населенням лідера не лише підозріла, а й викликає подив. У будь-якому суспільстві, навіть найуспішнішому, є невдоволені люди, а в нашому їх і поготів більше ніж достатньо. Тому реальна цифра, якщо спиратися на дані соціологів, які відстежують популярність лідера, у межах 60–70%. Вона близька до ситуації, що є насправді.

У.Т.: Лідер нації, прижиттєвий музей, кілька документальних і художніх фільмів, фактично довічний президент. У Казахстані – культ особи Назарбаєва?

– Культ особи Назарбаєва формувався від самого початку його авторитарного правління, ще за СРСР. Це поступовий процес, але сьогодні ми можемо констатувати, що культ особи в класичному розумінні цього слова в Казахстані вже є. Інша річ, що він, звісно, у чомусь відрізняється від відомих в історії культів особи Сталіна, Мао Цзедуна чи Кім Чен Іра. Але то питання радше кількісне: більше портретів чи менше – тут можна порівнювати. А якісно це те саме: людина поза критикою, поза часом, поза відповідальністю. Тобто фактично особа, яка править країною і не контролюється ніким і нічим.

У.Т.: З літа 2010 року подібно до шекспірівського Річарда ІІІ Назарбаєв дозволив довго себе вмовляти, а потім на початку 2011-го погодився на всі поправки до Конституції, про які його «просив» народ. Навіщо йому ці ігри в нібито «демократію»?

– Ці інтриги потрібні для того, щоб зберегти той позитивний, як він вважає, імідж в очах і населення Казахстану, і світової спільноти. Тобто я не хотів, а народ просить, парламент наполягає – я змушений підкоритися. Періодично Назарбаєв навіть демонструє велику «демократичність», не пропускаючи якісь закони, котрі готують із його подачі підлеглі. Таким чином, на його думку, в очах оточення він набирає очки. Бажає видаватися кращим, ніж є насправді, тобто хороша міна при поганій грі. Вже давно і всередині країни, і за кордоном усі зрозуміли, ким є наш президент і його оточення з погляду щирості й правдивості в політичній волі йти демократичним шляхом.

Читайте також: На режим Назарбаєва очікують серйозні проблеми

«КИШЕНЬКОВА» ОПОЗИЦІЯ

У.Т.: У середині січня 2012 року в Казахстані позачергові парламентські вибори. Зараз Мажиліс контролює партія «Нур Отан», яку очолює Назарбаєв. Згідно з новим законом наступний парламент має бути сформований щонайменше з двох політичних сил. Чому призначено дочасні вибори і які партії окрім «Нур Отан» мають шанс увійти до Мажилісу?

– У багатьох країнах є порядок, за якого ті, хто перебуває при владі, можуть ініціювати дочасні вибори. Коли керівництво держави почувається впевнено, йому вигідно їх призначити. Але річ у тому, що в Казахстані інститут дострокових виборів став нормою. Я не пам’ятаю жодного випадку, щоб перегони відбувалися вчасно, вони завжди екстрені, їх ініціюють, спираючись на політичну кон’юнктуру. Можуть бути різні аспекти. Наприклад, коли насувається економічна криза, їх треба провести раніше, щоб не допустити протестного голосування всіх невдоволених економічним станом. Тобто тоді, коли народ ще не відчув тяжкості цієї кризи. І таким чином забезпечити спокійне проходження виборів. Є й інші моменти: припустімо, хвороба того самого лідера нації, острах, що це може вплинути якось на ситуацію в країні й зашкодити волевиявленню, відтак беруть і проводять дострокові перегони. Різні причини дають змогу казахській владі крутити законом і Конституцією, як їй заманеться.

Що стосується двох партій, то новий закон про парламент – це нібито рух від авторитаризму до демократії. До речі, в Мажилісі можуть виявитися і дві, і три, і, не виключаю, чотири політсили. А чому б і ні, адже це не змінить тієї ситуації, що склалася нині в Казахстані. Туди можуть потрапити і соціал-демократична «Ак жол», і демократична партія «Адилет», і «Руханіят». І чому б не пропустити дві-три людини від Комуністичної народної партії Косарева. Тобто появою такого багатопартійного парламенту і присутністю в ньому нібито опозиційних політсил Назарбаєв вирішує основне завдання збереження свого позитивного іміджу. Хоча насправді всі партії, які нині задіяні в нашому політичному житті, не є опозиційними.

У.Т.: Тобто в Казахстані немає справжньої політичної опозиції, а тільки підставні «кишенькові» організації?

– У нас справді є механізм «кишенькових» нібито опозиційних партій: контрольованих владою або таких, що перебувають у якійсь залежності від неї. Він, напевно, буде реально артикульований і продемонстрований на майбутніх виборах. Цей механізм дає Назарбаєву змогу маніпулювати цими організаціями, міняти лідерів, назви, політичну орієнтацію. Наприклад, порухом руки когось з Адміністрації президента зелені раптом перетворюються на націонал-патріотів і можуть зіграти задану роль у тому спектаклі, який у нас називається виборами. Окремо серед цих політсил стоїть ЗСДП – Загальнонаціональна соціал-демократична партія. Вона має послужний список як опозиційна. Не виступає проти глави держави, а критикує владу в особі уряду й часом апелює до Назарбаєва: ось погляньте, який він поганий, дайте нам покерувати, ми краще реалізовуватимемо всі ваші постанови. Такий підтекст, а прямо вони, звісно, ці слова не промовляють. Тобто опозиція, яка готова працювати в межах панівного режиму, допомагаючи йому пристосовуватися до дійсності. Радикальна опозиція є, але на майбутніх виборах представлена не буде.

У.Т.: У яких умовах відбувається передвиборча кампанія?

– Поки що жодного напруження передвиборної кампанії не відчувається. Думаю, мало хто з населення взагалі замислюється, що ж буде 15 січня. Конкретних осіб і конкретних політиків люди знатимуть, коли розвісять плакати з портретами, з’являться білборди, листівки тощо. Впродовж року після минулих президентських перегонів усі перебували в умовному анабіозі, тепер партії кинулися реєструвати документи, подавати заявки. Тобто передвиборча робота закрутилася, але вона непомітна для населення. Справжня кампанія почнеться перед самими перегонами, потім усі скаржитимуться, що їм забракло часу добре представити свою політичну платформу.

СПАДКОЄМЦІ ТРОНУ

У.Т.: Наскільки відчутна в політичному та економічному житті Казахстану кланова система жузів?

– Вона відчутна тільки на верхньому та середньому рівнях політичного Олімпу. Якщо говорити про народ, про маси, про суспільство, то майже ні. У людей своє життя. Хтось виживає, хтось збагачується, хтось просто виховує дітей. І політика для них – досада й непорозуміння, про неї можна у кращому разі поговорити з друзями за чаркою на кухні або в курильні. Згідно із соціологічними опитуваннями, більшість громадян – а це близько 80–85% – абсолютно не заглиблюються в те, що відбувається в країні. Решта – 20–15% – ті, хто так чи інакше цікавиться, дивиться телевізійні новини, читає газети, якось відстежує реальну ситуацію. І лише 3% з останнніх беруть активну участь у політичному житті. З 16,6 млн не така вже й велика кількість виходить: менш як 100 тис.

Що стосується жузів на президентських виборах, то це неважливо, тому що глава держави в нас завжди один, його ж не вибирають із трьох-чотирьох кандидатів. Назарбаєв – бронзовий пам’ятник, який повсякчас підкреслює, що він вищий за клановий поділ на жузи. Ідеологічно, соціально як верховний суддя він перебуває над сутичкою. Це нижче клани щось там ділять і з’ясовують між собою стосунки. Тобто на президентські перегони кланова система жузів не впливає, а ось на парламентських уже зовсім інша картина: можливо і напевно, впливатиме.

У.Т.: Нурсултанові Назарбаєву 71 рік. Чи визначився він зі спадкоємцем влади, чи може хтось із його доньок, які мають досить високе становище в казахському істеблішменті, стати президентом країни? 

– Можливо, але поки що не стане. Назарбаєв перебуватиме при владі до свого кінця. Зараз йому ніхто не натякне, що час іти, і в 80, і в 90, і в 100-річному віці він правитиме країною, якщо, звісно, доживе. Я впевнений, що ця людина ніколи не віддасть добровільно владу, яку реально має. Тільки смерть розлучить із нею. Питання про наступника може постати перед ним лише у випадку, якщо чутки про його хворобу, про підготовку до лікування і можливі операції справді мають під собою щось правдиве.

Мені важко зараз говорити про конкретну кандидатуру, але не виключаю, що його думка постійно змінюється і він тасує перед собою колоду. Процес цей досить сумбурний, але останнім часом його увага знову була прикута до своєї доньки Дариги. Напевно, тому її повернули в політику і вона знову стала з’являтися в політичному полі. Така рокіровка наштовхує на думку, що Назарбаєв укотре вирішив готувати її як один із запасних варіантів наступника. Але то версія, не більше. Вочевидь, це пов’язано з тим, що він відчуває велику недовіру до свого оточення, яке виховане поза моральними, як мені здається, цінностями, а тому може зрадити. Родинні стосунки в такій ситуації надійніші.

Читайте також: Митний союз виснажив Білорусь і Казахстан

ПУТІН – НАЗАРБАЄВ, БРАТИ-БЛИЗНЮКИ

У.Т.: Наскільки Назарбаєв залежить від Путіна і чи вдається йому тримати дистанцію гаранта суверенітету своєї країни?

– Назарбаєв чудово розуміє, що путінська Росія є для Казахстану надзвичайно важливим економічним, політичним, а останнім часом й ідеологічним партнером. Тому тримається руками і ногами за дружбу з Путіним. В особистісному ж плані не думаю, що останній домінує в їхніх стосунках. Назарбаєв почувається метром у великій політиці: він і за віком старший, і досвід має більший. Російський прем’єр – це нова хвиля, а очільник Казахстану ще з тієї епохи. Він не боїться йти на інтеграцію, розуміючи: навіть якщо економічна експансія РФ буде дуже серйозною і почнеться в певному сенсі підкорення Казахстану, то як особистість у цьому процесі все одно здаватиметься незалежним. Назарбаєв – гарант того, що держава, спираючись на його бронзовість і велич, залишатиметься суверенною. Інша річ, якщо його не буде, тоді процес може стати лавиноподібним і впродовж кількох років країна може навіть втратити свою незалежність.

У.Т.: Що принесла економіці Казахстану його участь у Митному союзі?

– Для мене це складне запитання. Я не економіст, тому відповім як журналіст. Економісти, тим більше провладні, кажуть, що деякі зрушення відбуваються через те, що не треба розмитнювати вантажі на митниці. Для тих, хто в нас займається бізнесом пов’язаним із перевезеннями з Росії, це, звісно, великий плюс. Що стосується населення, то, можливо, в перерахунку на якісь індекси хтось щось і виграє, але, зважаючи на загальне зростання цін і різке погіршення економічної ситуації в країні, більшість людей сприймають це негативно. Запитують, що ж це таке: Митний союз, а все так швидко дорожчає, цього не можна купити, того не можна. Тобто проблеми не зникли. На побутовому рівні поки що нічого хорошого ми не відчули.

У.Т.: Наскільки Назарбаєв готовий поступитися своєю владою і суверенітетом Казахстану для створення Євразійського союзу?

– Думаю, готовий. Він казав, що не боїться, перебуваючи при владі, віддавати якісь повноваження, бо почувається занадто великою, занадто сильною особистістю. Вочевидь, Путін це визнає і під час особистих зустрічей поводиться відповідно. Назарбаєв іде на це добровільно, хоча, звісно, розуміє, що Росія – занадто серйозний Молох, який може поглинути, перемолоти і п’ять, і десять казахстанів.  

Але то в майбутньому, а зараз треба щось робити, адже вже 20 років країна у вільному плаванні, проте за цей час економічно не просунулася. Як трималося все на продажу нафти, так і тримається, і більше нічого. У нас знайти продукт, де написано «Made in Kazakhstan», дуже складно. У країну завозять абсолютно все. Продаємо чорне золото і споживаємо те, що за вторговані гроші постачають з інших країн. Здебільшого з Китаю. Тому, гадаю, самому Назарбаєву в цьому бурхливому соціально-економічному вирі не вистояти. Притулитися до Росії – гарантія того, що сьогодні влада залишиться в його руках. А ще у світлі недавніх «оксамитових революцій» довкола йому вигідно бути поряд із РФ.

У.Т.: Договір між Партією регіонів України і правлячою партією Казахстану «Нур Отан» під час візиту Азарова до Астани – це підготовка до входження України до Євразійського союзу, це тиск на Україну?

– Не думаю. Це звичайний договір, який проблематично експонувати як момент підтягування України до Євразійського союзу. Казахстан підписав низку угод із Саакашвілі, хоча, вважаю, Назарбаєв ідеологічно є дуже великим противником і особисто цієї людини, і всього того, що той робить у Грузії. Угоди диктує економіка. Як СРСР укладав їх із західними країнами, торгував із капіталістами, тобто з ідеологічними супротивниками.

У.Т.: Кому найбільше потрібен/вигідний Євразійський союз?

– Безперечно, Росії. Вона хоче повернути собі те геополітичне становище, яке мав СРСР. Для Казахстану та Білорусі принциповіший економічний бік. Для РФ – політичний та ідеологічний: для неї надзвичайно важливо, щоб і Україна стала проросійською.

БІОГРАФІЧНА НОТА

Сєрґєй Дуванов, казахстанський журналіст і правозахисник.

Свого часу редактор інформаційного бюлетеня «Права людей в Казахстані та світі», автор знаменитої статті «Мовчання ягнят» про корупцію в найвищих ешелонах влади Казахстану. Тоді його звинуватили у «зневажанні честі й гідності президента Назарбаєва», він не раз був по-звірячому побитий невідомими. Дуванов часто повторював: «Якщо вже мені доведеться колись сісти, я сяду за Казахгейт». Але режим розправився з інакодумцем по-своєму. У 2002 році він мав летіти до Вашингтона, щоб виступити у Фонді Карнеґі та Комітеті захисту журналістів. Напередодні вильоту його арештували за сфальсифікованим спецслужбами Казахстану звинуваченням у зґвалтуванні неповнолітньої. На його захист виступили ОБСЄ, Європарламент і Держдеп США, але все ж кілька років він провів у в’язниці та на поселенні. Після звільнення і далі займається правозахисною діяльністю.

КОМЕНТАР

Пол Мерфі, депутат Європарламенту, Соціалістична партія Ірландії:

Згідно з тією інформацією, яку я маю, 16 грудня в Жанаозені вбито 70 протестувальників, 500 поранено. За даними Міжнародного комітету робітників, розстріл страйкарів почався об 11:40 ранку за місцевим часом. Робітники окупували частину будівель, деякі з них спалено. У місто введено 1,5 тис. морських піхотинців і танки. О 12:30 видобуток нафти в районі було припинено. Намагаюся домовитися про свою поїздку до Жанаозена. Тільки минулого тижня я розмовляв по скайпу з лідерами жанаозенського заворушення, але не знаю, чи живі вони зараз. Ці жахливі події мають якнайповніше бути висвітлені хоча б у зарубіжних ЗМІ, потрібно прорвати інформаційну блокаду казахстанської влади. 

Читайте також: Стрибок кочівника


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Французькі політики, котрі відразу після Помаранчевої революції позиціонували себе групою підтримки України, нині активно лобіюють інтереси Кремля.
    31 травня, Алла Лазарева
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено