Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
16 грудня, 2011   ▪   Юрій Райхель   ▪   Версія для друку

Напередодні Снігової революції: Путін набрид росіянам

Політична сліпота правлячого в Росії режиму не лише в тому, що він проґавив явні ознаки наростання протестних настроїв чи проігнорував їх. Він проспав куди значніші, можна сказати, тектонічні зрушення в суспільстві.
Матеріал друкованого видання
№ 51 (216)
від 15 грудня, 2011
Напередодні Снігової революції: Путін набрид росіянам

Бунти й революції починаються завжди несподівано. Особливо для авторитарної влади. Ще вчора все було тихо й любо, аж раптом мітинги протесту в столиці й по всій величезній країні. Але ж ознаки інкубаційного періоду для різкого підняття температури в суспільстві були такі виразні, що тільки сліпий міг їх не зауважити. Адже обсвистали Путіна в комплексі «Олімпійський» не випадково й не зненацька. Та не такі в Росії правлячі діархи, щоб звертати увагу на всілякі, як їм видавалося, дрібниці.

Читайте також: Симулякр виборів: тоталітарний режим у Росії став фактом

Мітинг на Болотній площі в Москві й схожі зібрання протесту у 80 містах величезної країни, вірогідно, стали цілковитою несподіванкою для влади. У якийсь момент вона навіть розгубилася. Хто міг би подумати, що протест проти підтасовувань і фальсифікацій набуде такого масштабу. У крайньому разі покричали б діячі позасистемної опозиції, щось вичавили із себе комуністи та есери з партії «Справедливая Россия» і справа на тому скінчилася б. Так було завжди, але не цього разу.

Політична сліпота правлячого в Росії режиму не лише в тому, що він проґавив явні ознаки наростання протестних настроїв чи проігнорував їх. Він проспав куди значніші, можна сказати, тектонічні зрушення в суспільстві. До речі, їх свого часу не помітив і режим Леоніда Кучми, а тепер не бачить нова українська влада. Йдеться про формування середнього класу, який набирає сили. Саме він був рушієм відповідних революцій в Україні та Грузії, а ще раніше в Сербії. І це принципово відрізняє тодішні події й нинішні в Росії від того, що відбувалося в Тунісі та Єгипті, а тепер в Сирії.

Ці люди не прийшли на Болотну площу трощити й розбивати, їм цього не треба. Їх ображає і принижує брутальне ігнорування всього того, що є само собою зрозумілим у західних країнах. Фальсифікації на виборах не причина, а привід для виступів, свого роду постріл у Сараєві. Вибух обурення викликав рішення діархів провести рокіровку в короткий бік, повідомивши країну для проформи. До народу поставилися як до отари мовчазних баранів. Таке вже кілька разів російським правителям сходило з рук; та скільки мотузку не плети, кінець їй буде. Ось він і настав.

Білі стрічечки, мітинг у Москві без ексцесів, хоча в низці інших міст вони все-таки були, коректну поліцію, що дістала відповідний наказ, – усе це багато хто розцінив як початок Снігової революції. Може, вона станеться в далекій перспективі, але поки що лише точаться авангардні бої з незрозумілим результатом. Із кількох причин.

По-перше. Одна ластівка – то ще не весна. А тим більше один мітинг іще не потужний рух. Криза верхів наявна, але це не означає, ніби низи готові скидати режим. П’ять вимог, висунутих владі, мають не глобальний характер – у них просто викладено загальнодемократичні умови, як-то звільнити політичних в’язнів. Навіть серйозніший пункт – провести чесні й прозорі вибори – розхитує владу в разі виконання, але не означає її негайної зміни. Була б вона в Росії розумніша і гнучкіша, то легко могла б усе це обернути на свою користь. Це як вимога восьмигодинного робочого дня на початку попереднього століття. Власне, суто економічна й соціа­льна, але така, що стає політичною за певних ситуацій. У країнах Західної Європи вона так і залишилась елементом тред-юніонізму, у царській Росії перетворилася на одну з найважливіших політичних вимог. Знаючи погляди, які панують у московських коридорах влади, важко повірити, що там підуть на істотні поступки протестувальникам, та на початку процесу можливі будь-які сценарії його розвитку.

Читайте також: Хто насправді виграв від виборів у Росії?

По-друге. Означилося певне консолідування опозиції: створено організаційний комітет «За чесні вибори»,  а проте, відбувається воно на випадкових і кон’юнктурних засадах. Легко дружити проти когось, куди складніше порозумітися потім. Узагалі важко уявити, щó спільного в комуністів та есерів із лібералами навколо Нємцова, Касьянова й, можливо, Кудріна. Тим паче що ліберали не єдині, їх роздирають проблеми особистих амбіцій та відвертого вождизму.

По-третє. Яка ідеологія революції? Демократія – це не ідео­логія, а інструмент. Зазначені в п. 2 чинники є наслідком відсутності ідеологічної основи. За що боротися? За чесні вибори? Мета гідна, але хто на них буде переможцем? Велике питання. Чи думали борці з авторитаризмом на каїрській площі Тахрір, що ісламісти радикальні й помірковані стануть фіналістами вільних виборів?

По-четверте. На глобальний перегляд результатів парламентських і місцевих перегонах влада не може піти за визначенням. Не лише з політичних, а навіть із психологічних міркувань. Не такого виховання Путін і К°. Значить, залишаються вибори президентські. Але тут проти опозиціонерів грає найважливіший часовий чинник, а з ним і адміністративний.

Кандидатів у президенти можуть висувати парламентські партії, представлені в Державній думі. Для самовисування необхідно зібрати 2 млн підписів із низкою умов і досить складною системою реалізації. Варто також врахувати відкриту і приховану протидію влади, в руках якої потужні адміністративні та поліційні важелі. І все це треба зробити до 16 січня 2012 року, тобто за місяць. Не реально. На парламентську диванну опозицію сподіватися годі. Там такі самі, як і в Кремлі. Вони близнюки-брати. Якщо в результаті можливої Снігової революції станеться заміна шила на мило, то який сенс в усій цій катавасії?

По-п’яте. Продовження попереднього. Місяці й роки відлучення від ефіру лідерів позасистемної опозиції призвели до того, що обиватель про них нічого не знає, а якщо й знав, то міцно забув. Хоча федеральні канали в репортажах про мітинг на Болотній площі вперше за роки показали Касьянова, Нємцова, Рижкова, Чірікову, цілком упевнено можна сказати, що подібне не повторюватиметься у великих, придатних для пропаганди масштабах. Мільярдер Прохоров, невдалий лідер партії «Правое дело», заявив, що він бажає взяти участь у виборах президента і створив необхідну інфраструктуру для збору підписів. Якщо влада йому не заважатиме, то в очах опозиції він бачитиметься засланим козачком. Коли в нього почнуться прикрощі з фіскальними та іншими органами, реєстрації йому не бачити. Тож куди не кинь, а все наверх дірою. І станеться так із будь-яким можливим кандидатом від позасистемної опозиції.

Зрештою, не слід переоцінювати лібералізму російського суспільства, вихованого довгою історією на патерналістських засадах. У Росії завжди любили сильну владу й сильних вождів. Мислити самостійно, відповідати за себе, свою сім’ю, державу величезна кількість росіян не хоче, боїться цього, тож і сприймає таких людей з осторогою. До приватної власності завжди ставилися з ледь прихованою ненавистю, господар, приватник був об’єктом обструкції. Відняти й поділити – улюблене заняття. Владу не люблять, але й змінювати щось кардинально більшість просто не готова. Й очільники з такої найважливішої ментальної обставини обо­в’яз­ко­во скористають­­ся. Досвіду вони мають у цьому надміру.

Авангард не перемагає в генеральних битвах. Та й про успіх першої з них можна буде говорити тільки після 24 грудня, на яке призначено черговий мітинг. А потім два п’яні тижні січня й тяжкий для голови вихід із похмілля. Кремль сподівається, що народ заспокоїться, принаймні до березня. А там диви – й ряба вивезе. Водночас в Росії заведено довго запрягати, але вже потім мчати щодуху. Знати б іще, куди…

Читайте також: Революція від Навального


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • «Це не популізм», — заявив Алессандро ді Баттіста з «Руху 5 зірок» (M5S), коли 5 червня з’явилися результати першого туру місцевих виборів в Італії. «Це не протест. Це хороша політика». Кандидат на посаду мера Рима від M5S Вірджинія Раджі набрала 35% голосів. Це найбільший прорив M5S після загальних виборів 2013-го, коли рух здобув чверть голосів.
    25 червня, The Economist
  • У розмові з Тижнем заступник генерального директора Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків з наукової роботи, мистецтвознавець Олена Живкова розповіла про тонку справу музейної атрибуції, яка розкриває секрети експонатів, про музейний аудит та особливості інвентаризації.
    25 червня, Ганна Трегуб
  • Як реформували правоохоронні органи в Польщі
    25 червня, Віталій Рибак
  • На початку війни я не мала жодних чітких уявлень, що буде і як. Колеги активно готували «запасні аеродроми» — місця, де перебудуть час страшних подій.
    25 червня, Яна Вікторова
  • Німецьке суспільство шоковане наслідками британського референдуму. Хтось оцінює збитки, хтось шукає нові можливості у хаосі.
    24 червня, Віталій Рибак
  • Франція спантеличена результатами британського референдуму. Попри недобрі прогнози, Париж відчайдушно сподівався на диво, якого не сталося. Прихильники ЄС закликають до найшвидшого пошуку нової моделі функціонування європейської спільноти, опоненти святкують перемогу.
    24 червня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено