Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
1 листопада, 2011   ▪   Андрій Дуда   ▪   Версія для друку

Патріарха Кірілла не пускають в Cередню Азію

Влада Узбекистану зірвала «пастирський» візит патріарха Російської православної церкви Кірілла (Гундяєва) з нагоди 140-річчя заснування середньоазійської єпархії РПЦ
Патріарха Кірілла не пускають в Cередню Азію

Узбецька влада, попри входження цієї країни до проросійських організацій ЄврАзЕС та ОДКБ досить жорстко відреагувала на зміни в управлінні громадою російської православної церкви. 27 липня цього року в Києві рішенням Синоду Російської православної церкви на базі Ташкентської і Середньоазіатської єпархій було створено Середньоазіатський митрополичий округ на чолі з митрополитомТашкентським і Узбекистанським Вікентієм (Мораром). Юрисдикція митрополита, відповідно до внутрішньоцерковного положення РПЦ, поширюється на Киргизію, Таджикистан, Туркменистан і Узбекистан. Але ця юрисдикція чинна лише в РПЦ. Оскільки Вікентію досі не вдалося зареєструвати новий статус як митрополичий округ.

В Узбекистані після ухвалення нової редакції Закону «Про свободу совісті і релігійні організації» 1998 року встановлено низку додаткових вимог до функціонування релігійних організацій на території Узбекистану. Писались ці положення, звичайно, з метою запобігти поширенню ісламського фундаменталізму, але вдарили по фундаменталістах з РПЦ.

Релігійні організації в Узбекистані можуть провадити свою діяльність лише після набуття статусу юридичної особи. Згідно зі статтею 8 цього документа релігійні організації набувають статус юрособи після їх реєстрації у Мін’юсті або його органах. Відповідно створений митрополичий округ РПЦ має бути зареєстрований як нова релігійна організація в Міністерстві юстиції Узбекистану.

Згадана стаття 8 цього закону також висуває вимоги до керівників релігійних організацій: ними можуть бути громадяни Республіки Узбекистан, які мають відповідну релігійну освіту. У випадку, якщо кандидат у керівники релігійної організації не є громадянином Узбекистану, його кандидатура узгоджується з Комітетом у справах релігій при Кабінеті міністрів цієї країни. Закон дуже чітко прописує – при призначенні ієрарха церкви процедура узгодження з органами влади Узбекистану розпочинається ще на етапі, коли особа є «кандидатом» у керівники організації.

Вікентій (Морар) – етнічний молдованин, народився у Молдові, перед призначенням митрополитом був архієпископомЄкатеринбурзьким і Верхотурським у Росії. Тобто громадянства Узбекистану в нього немає. Тому, очевидно, що безвідносно до оцінки норми закону з релігійного боку перед призначенням Вікентія митрополитом Ташкентським і Узбекистанським РПЦ мусила узгодити його кандидатуру з відповідними органами влади.

Але, як виявилося, про зміни у статусі РПЦ на території Узбекистану та призначення нового ієрарха церкви влада Узбекистану дізналася лише постфактум, мало не з повідомлень ЗМІ. Тобто питання не лише в недотриманні закону, а й у порушенні «куртуазності поведінки» з боку патріарха РПЦ Кірілла. Особливо, якщо зважити, що перед тим, як стати патріархом РПЦ, Кірілл (Гундяєв) 20 років очолював відділ зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату і добре обізнаний з порядком діяльності церкви за кордоном. Тим більше православної церкви в країні, де 90% становлять мусульмани.

Варто також зазначити, що попередник Вікентія Владімір (Ікім), до речі, також молдованин, мав дуже високий авторитет у громад РПЦ в Середній Азії і був у прекрасних стосунках із керівництвом Узбекистану. Зокрема, з президентом Карімовим, політика якого, попри авторитаризм, ґрунтується на принципах світської влади (в Узбекистані нині частка православного населення сягає 6–7%).  

Судячи з повідомлень провладних ЗМІ, ігнорування узбецької влади дорого обійдеться патріарху Кіріллу. Зокрема, влада Узбекистану зробила все, щоб протягом трьох місяців не реєструвати митрополичого округу РПЦ у країні, не визнавати церковних повноважень митрополита Вікентія; зрештою, влада Узбекистану пішла на безпрецедентний крок – фактично під її впливом було зірвано запланований на 2–3 листопада 2011 року візит Кірілла до Узбекистану (передбачалося, що в рамках святкування 140-річчя Ташкентської та Середньоазійської єпархії патріарх Кірілл відвідає Узбекистан і Киргизію). До речі, з легалізацією новоствореного митрополичого округу є проблеми і з киргизькою владою – там також владу ніхто не повідомив про зміни в церковній організації РПЦ.

Цікаво, що Кремль проковтнув демарш влади Узбекистану дуже стоїчно. При тому, що конфлікт навколо нереєстрації митрополичого округу РПЦ в Узбекистані і блокування візиту Кірілла відбувався на тлі підготовки Узбекистану до візиту державного секретаря США Гілларі Клінтон, який відбувся 22 жовтня. Відчутно, що Росія не готова відкривати для себе «азійський» фронт, тому ні наступ на національні права росіян в Узбекистані, ні витіснення росіян з цієї країни, ні конфлікт навколо РПЦ не викликали жодної реакції.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    4 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено