Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
4 жовтня, 2011   ▪   Олесь Торговець   ▪   Версія для друку

ЄС підтримає відродження ГУАМ?

Реалістичною альтернативою «новим відносинам» з Росією є активізація співпраці у рамках ГУАМ з використанням ресурсів Східного партнерства
ЄС підтримає відродження ГУАМ?

Під час нещодавнього візиту в Україну президента Вірменії було досягнуто домовленості про зняття усіх обмежень у двосторонній торгівлі протягом 2011–2012 року. Дещо раніше низку перспективних угод було укладено з Азербайджаном. Грузинська сторона вустами свого посла в Києві Грігола Катамадзе взагалі заявляє, що «вітає агресивність української бізнес-еліти щодо Грузії». Усе це відбувалося на тлі неухильного ускладнення відносин з Москвою, яка вперто не бажала сприймати навіть цілком лояльні пропозиції офіційного Києва та робила ставку на його «переламування через коліно».

Оскільки приносити в жертву відносинам з РФ членство в СОТ та перспективу створення ЗВТ з ЄС влада в Києві не готові,логічноактивізувати торгово-економічну співпрацю із тими країнами колишнього СРСР, які уже є членами СОТ, зорієнтовані на інтеграцію до європейського ринку та не виявляють інтересу до примусово створюваних російськоцентричних утворень на кшталт Митного союзу.

Тим більше, що здебільшого ці країни є членами уже наявних інтеграційних ініціатив, де Україна не просто присутня, а й може і має відігравати провідну роль – ГУАМ і програма Східного партнерства з ЄС.

Подолання романтизму

Обіцяючи відмовитися від «євроромантизму» попередника, Віктор Янукович та його команда змушені були ще швидше розчаруватися у власному романтизмі щодо відносин із Росією. Адже заклинання про «нові відносини» з Росією як панацею для економічного відродження України вже неможливо сприймати без глибокої іронії у світлі цьогорічної газової та митної воєн.

Водночас, якщо напередодні другого туру президентських виборів Віктор Янукович заявляв, що ГУАМ «неактуальний», а під час «медового місяця» з Мєдвєдєвим (щоправда, дуже однобокого) 27 квітня 2010 року оголосив про свій намір поставити запитання «про доцільність членства України у цій організації», то останнім часом йому довелося змінити думку. Так, 28 квітня вже 2011-го під час візиту до Азербайджану Віктор Федорович почав розхвалювати альтернативний Росії та осьовий для ГУАМ проект Євроазійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК), в основі якого лежить нафтогін «Одеса – Броди» як такий, що «зміцнює енергетичну безпеку регіону і Європи».

Маленькі, але перспективні

В основі Організації за демократію та економічний розвиток (ОДЕР; більш відома широкому загалу за першими буквами держав учасниць – ГУАМ) від початку її формування в 1997 році було покладено спільність позицій Грузії, України, Азербайджану та Молдови щодо європейської та євроатлантичної інтеграції та емансипації від тотальної економічної (насамперед енергетичної) і політичної залежності від Росії.

Окремої уваги заслуговує роль наших партнерів із ГУАМ у зміцненні енергетичної незалежності України і створенні «кавказького коридору» для незалежних від настрою Кремля торговельних контактів із країнами Середньої Азії. Проте цими напрямами співпраці потенціал країн ГУАМ для України не обмежується, зокрема, й у економічній площині.

Навіть нинішній обсяг українського експорту до країн ГУАМ більший, аніж до вдвічі більшої за кількістю жителів (не кажучи вже про розмір економіки) Польщі чи навіть Німеччини, у півтора раза більшим порівняно із Китаєм та у 2,5 рази – порівняно зі США. Структура поставок, хоч і змінюється з року в рік, загалом аналогічна загальній структурі українського експорту: продукція металургії, продовольчі товари, машини і хімтовари.

Посилення уваги Києва до держав ГУАМ і Східного партнерства вимагає сама логіка структурування СНД. Адже тренд на формування на теренах Співдружності двох різноорієнтованих груп держав тривав усі 20 років її існування. І принципово не змінювався після рокіровок у владі окремих пострадянських країн, хоч би якими вони були. Країни ГУАМ увесь цей час належали до спрямованих на європейську і, у своїй більшості, євроатлантичну інтеграцію. Білорусь, Казахстан, Киргизія і Таджикистан – на російськоцентричні «євразійські» структури. Узбекистан і Туркменистан, із об’єктивних причин не маючи європейських перспектив і залишаючись в орбіті впливу Росії, що переважав, прагнули до ізоляції та балансування між різними центрами геополітичного та геоекономічного впливу, досить давно дистанціювавшись навіть від формальної участі у заходах СНД.

Природний лідер серед «проєвропейських» країн СНД

Україна була і залишатиметься не лише найбільшою, а й ключовою у багатьох аспектах країною «проєвропейської» групи пострадянських держав. Зокрема, без активної участі України неможливе втілення більшості інфраструктурних проектів, які б пов'язали держави ГУАМ із ЄС. Україна є фактично єдиною «пов'язувальною» ланкою, яка відіграє вагому роль у економічній співпраці між країнами групи, оскільки, маючи з нами досить високий рівень торгово-економічної співпраці, вони водночас мають невисоку інтенсивність контактів одна з одною.

Зрештою, активізація співпраці ГУАМ може надати сенсу іншому міжнародному проекту – Східному партнерству. Ця ініціатива була висунута Польщею за підтримки Швеції у травні 2008 року на Раді ЄС (окрім держав ГУАМ, поширюється також на Білорусь і Вірменію). Чимало експертів вважають її «компенсацією за невключення до ЄС». Понад те, проект фактично заморожений. У разі відродження ГУАМ кошти, передбачені на підтримку Східного партнерства (€600 млн до 2013 року), могли б іти не на абстрактну демократизацію, а на підтримку конкретних проектів регіональної співпраці (на посилення коштів самих учасників та інших донорів). У рамках регіональної взаємодії також зростає вірогідність вирішення спільних задач країн у відносинах з ЄС на нинішній час: створення ЗВТ, укладання угоди про асоціацію, лібералізація візового режиму, зміцнення енергетичної безпеки.

Попри ілюзії частини проросійського електорату, навіть нинішня владна команда в Києві змушена виходити із логіки життя та виявити твердість у питанні про пріоритет європейської інтеграції над російською. Тепер варто бути послідовними і в питанні про архітектуру пострадянського простору на тлі завершення процесу відмирання СНД, спрямувавши зовнішньополітичні й економічні ініціативи на формування спільноти, здатної допомогти в реалізації національних інтересів України і держав, які бачать у ній союзника. 


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня,
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено