Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
15 вересня, 2011   ▪   Віктор Каспрук   ▪   Версія для друку

Єгипет проти Ізраїлю: що далі?

Розвиток події в регіоні залежить від того, який шлях обере єгипетська революція
Єгипет проти Ізраїлю: що далі?

Штурм ізраїльського посольства в Каїрі 9 вересня і терміновий виїзд з єгипетської території посла Ізраїлю в Єгипті провокують нову добу у відносинах цих двох держав – добу відвертого протистояння. Військовий єгипетський режим опинився за крок від перегляду партнерських взаємин з Ізраїлем, котрі тривали протягом останніх 30 років.

У Каїрі 11 вересня розпочався суд, на якому адвокат просить єгипетський уряд вислати ізраїльського посла в Каїрі за вбивство єгипетських поліцейських на єгипетсько-ізраїльському кордоні, а судова влада планує подати проти Ізраїлю позов на $5 млрд як компенсацію за цей інцидент. Власне, цей суд був потрібен для легітимізації заднім числом вигнання ізраїльського посла і нападу на амбасаду Ізраїлю.

«Молодіжний рух 6 квітня», який був одним із організаторів акцій протесту, заявив, що припинив мітинги, відправивши своє послання «сіоністському ворогу». «Єгиптяни хотіли довести, що громадськість може нав’язувати свою волю правителям», – йдеться в заяві цієї групи.

«Молодіжний рух 6 квітня» висунув у цій заяві п’ять вимог до Ізраїлю. А саме: мають надійти ізраїльські вибачення, проведене спільне розслідування інциденту, видворений ізраїльський посол, відкликаний єгипетський посол з Тель-Авіва і внесені зміни до Кемп-Девідської угоди 1979 року з Ізраїлем.

Між тим, спікер ізраїльського Кнесету Реувен Рівлін наголосив, що будь-які спроби внести зміни до мирної угоди 1979 року повинні бути схвалені Кнесетом. Так, Рівлін прокоментував визнання кабінетом міністрів Ізраїлю потреби в розгортанні додаткових військ Єгипту з метою підвищення безпеки на Сінайському півострові. Єгипетські військові, які взяли владу після повалення режиму Хосні Мубарака в лютому 2011-го, раніше заявляли, що дотримуватимуться цього договору.

Небезпека таких, здавалося б, незначних змін до угоди полягає в тому, що до неї вже розпочали вносити зміни. Спочатку ніби і незначні, такі, що мають виключно процедурний характер. Але цим закладаються підвалини для прецеденту того, що Кемп-Девідську угоду взагалі можна переглядати. Отже, наступним переглядом на догоду політичній ситуації цілком можуть бути вже серйозніші зміни, котрі вже стосуватимуться підвалин єгипетсько-ізраїльських домовленостей.

Ситуація погіршується ще й тим, що за сім місяців військового режиму є мало чим відзвітувати перед єгипетським народом. Позитивних зрушень явно не відбувається, тому цілком імовірно, що військові правителі, щоби відвернути увагу від того, що коїться в Єгипті, змушені будуть негласно ініціювати нову єгипетську революцію – антиізраїльську.

Такий варіант розвитку подій не варто виключати, адже це підтверджують висловлювання деяких єгипетських експертів, котрі нині відверто заявляють: «Молоді єгиптяни довели світові, що незалежно від того, як наполегливо Захід захищає своїх ізраїльських клієнтів від ісламських народів, вони ніколи не погодяться на існування сіоністського утворення. І угоди, укладені колись зрадницькими правителями, тепер є виключно на папері, який не захистить Ізраїль від справедливого гніву мусульман».

Процес, запущений нападом на ізраїльське посольство в Каїрі, виглядає як намагання повернути близькосхідне напруження до свого апогею більш ніж 30-літньої давнини. Ісламістська пропаганда, котра підбурює до запалення вогню заколоту, дуже нагадує намагання ловити рибу в каламутній воді. За цими всіма руйнівними подіями відверто проглядається тінь Ірану, дії якого націлені на знищення результатів успішних і мирних революцій в арабських країнах у цілому та в Єгипті зокрема.

Здається, військове керівництво Єгипту мало б усвідомити, що найбільшою перешкодою зовнішній політиці їхньої країни у відповідальний після революції час, – це намагання зовнішніх і внутрішніх сил у той чи інший спосіб змусити єгиптян переформулювати свої відносини з Ізраїлем. Адже в такому разі цінність Кемп-Девідської угоди справді стає не більшою, ніж цінність паперу, на якому вона надрукована.

Але це не все. Зовнішні сили, спираючись на залишки колись потужної правлячої в часи президента Хосні Мубарака Народно-демократичної партії, намагаються, використавши конфліктну ситуацію на єгипетсько-ізраїльському кордоні, заблокувати здобутки єгипетської революції. Адже диктаторські правлячі режими в арабських державах і такі потужні країни, котрі претендують на лідерство в близькосхідному регіоні, як Саудівська Аравія й Іран, дуже зацікавлені в невдачі єгипетської революції. Вони бояться поширення революційної ситуації на свою територію.

Тим часом Ізраїль має зрозуміти, що після революцій 2011 року мусульманський світ змінився і наростання конфліктів з Єгиптом і Туреччиною може стати лише прелюдією до протистояння, яке за потреби неважко перевести у військове. Кемп-Девідські угоди забезпечили ізраїльтянам понад 30 років перепочинку, який, схоже, вже закінчується. І це у Тель-Авіві мають усвідомити.

Але у відході від принципів Кемп-Девіда зачаїлася небезпека і для самого Єгипту. Кемп-Девідські угоди не лише після їхнього укладення зробили Єгипет домінуючою арабською державою в близькосхідному регіоні. Після їхнього підписання Єгипет став стратегічним союзником Сполучених Штатів на Близькому Сході. І цим єгипетське військове керівництво не мало б легковажити. Адже після відмови від мирних принципів, закладених у Кемп-Девіді, єгиптяни можуть втратити свою позицію лідера в арабському світі і підтримку Штатів. Разом із майже $2 млрд американської допомоги, котра регулярно надходить від 1979 року.

Варто нагадати, що після заснування ісламу араби завоювали берберів, коптів, курдів, Судан, а тепер прагнуть покласти край Ізраїльській державі. Адже те, що євреям вдалося відвоювати в арабів частину своєї території, з погляду ісламістських ортодоксів є поганим прикладом для тих африканських країн, де араби насадили іслам в ХХ столітті і в яких продовжують свою мусульманську колонізацію. 21 держава із 22-х арабських країн за століття арабської колонізації втратила свою самобутність, культуру і мови. І наступним, за задумом мусульманських радикалів, під арабським тиском має впасти Ізраїль.

Схоже, наразі в Каїрі було проведено репетицію цього, і під тиском натовпу, котрий пішов на штурм, впало ізраїльське посольство. Цим фактично було порушено не лише недоторканність дипломатичних установ, територія яких за міжнародним правом є територією тієї країни, якій належить амбасада. До того ж єгиптяни порушили неписані на Близькому Сході правила поваги до гостя, обов’язком стосовно якого є піклування про його безпеку.

Втім, можна нині говорити про два варіанти майбутнього Єгипту. Або він піде шляхом демократії і після нових президентських виборів розвиватиме добросусідські відносини і налагоджуватиме взаєморозуміння із сусідами, підніматиме національну економіку і покращуватиме добробут єгиптян. Або ж, якщо після революції в Єгипті переможуть реакційні політичні сили, які спотворять здобутки єгипетської революції і підбиватимуть народ на штурми посольств, можна буде говорити про утворення на єгипетській території нового Сектору Газа, де проживатимуть 80 млн осіб. І вони згадуватимуть часи правління диктатора Хосні Мубарака як золотий вік.

Якими будуть відносини між Єгиптом і Ізраїлем у майбутньому, залежить великою мірою від того, як розвиватиметься внутрішня ситуація в Єгипті. Особливо це стосується набуття легітимності центральної влади в очах єгипетського народу і достатньої поінформованості суспільства про дії і наміри тих, за ким залишається останнє слово у визначенні стратегії міжнародної політики Єгипту. Можливо, мирний договір 1979 року потребує деякої корекції та доповнень, котрі б відповідали нинішнім вимогам. Проте в жодному разі він не має переглядатися, оскільки це може призвести до катастрофічних наслідків, як для Ізраїлю, так і для Єгипту.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
  • Тривала епопея з призначенням очільника Державного бюро розслідувань добігає свого кінця. Конкурсна комісія, яка понад рік проводила відбір кандидатів на посади голови Держбюро і його заступників, нарешті визначилася із прізвищами.
    17 листопада, Станіслав Козлюк
  • Чому реалізація невеликих регіональних проектів із європейськими країнами може бути ефективнішою, ніж стратегічне «тупцювання на місці»
    17 листопада, Юрій Лапаєв
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.