Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 серпня, 2011   ▪   Віктор Каспрук   ▪   Версія для друку

Індія: демократія, яка не може побороти корупцію

Індія є унікальною державою. Будучи на сьогодні найбільшою демократією в світі, вона водночас ніяк не здатна подолати колосальну корупцію, яка, на думку індійських експертів, не лише блокує її економічне зростання, а й загрожує самому існуванню Індійської держави
Індія: демократія, яка не може побороти корупцію

Cучасним Махатмою Ганді антикорупційної дії в Індії намагається стати 74-річний Анна Хазаре, якому вдалося потрясти країну з більше, ніж мільярдним населенням. Арешт Хазаре, котрого влада кинула за ґрати за кілька годин до початку голодування разом з його прихильниками, став знаковим явищем у індійській політиці.

На перший погляд, Анна Хазаре, який нібито не має жодних політичних амбіцій, уособлює собою колективну совість нації, яка рушила в свій хрестовий похід проти корупції. Позиція Хазаре і його прихильників мотивована кризою довіри до правлячої верхівки і бюрократичного апарату.

Цей маленький чоловік з доброю посмішкою очолив рух проти корупції, аби очистити від неї індійське життя. Адже корупція настільки вкоренилась і заразила соціум, що значна кількість індійців вже навіть з нею змирилася, заспокоюючи себе тим, що без неї існувати неможливо. Ці люди переконані, що корупція є необхідним чинником «урівноваження» їхнього життя.

Саме очиститися від такого диявольського компромісу і закликає Анна Хазаре. Оскільки дозволивши корупції домінувати в суспільстві, важко розраховувати на те, що Індія в найближчий час здатна стати гарним місцем для проживання. Тому той факт, яким чином суспільство відреагувало на корупцію, є величезним моральним кроком вперед.

Можна сказати, що Анна Хазаре, схоже, не так вже й сильно перебільшує, коли називає боротьбу з корупцією «другою війною за незалежність». Корупція вразила всі прошарки індійського суспільства і влади, як пишуть відомі індійці у відкритому листі уряду, опублікованому в газеті Hindustan Times. Вона роз'їдає «тканину нації» і заважає успішній реалізації урядових програм допомоги бідним.

Надходження від корупції в Індії часто називають «чорними» грошима».  Анна Хазаре впевнений, що, якби повернути всі «чорні гроші», які хабарники найчастіше зберігають за кордоном, то в Індії не буде ні безробітних, ні неписьменних, ні голодних. Хазаре анітрохи не перебільшує, бо за конфіденційною інформацією за межами Індії знаходиться  майже 500 мільярдів доларів «чорних грошей».

Утім, справа не лише у тому, є корупція більшою чи меншою. Головне, що вона є, і з нею в Індії досі по-справжньому не боролися. Вона зачіпає не лише рівень міністрів, державних бюрократів або бізнесменів, а так само стосується і нижніх прошарків суспільства. Корупція є частиною діючої системи. І лише намаганням блокувати банківські рахунки корупціонерів усіх рівнів ситуацію покращити суттєво не вдасться.

Адже знищити корупцію в Індії можна лише ліквідувавши самі механізми, які її породжують. І тут постає закономірне питання – чи це взагалі можливо в Індії? На перший погляд видається, що початок всенародної боротьби з корупцією – це не що інше, як пригнічений суспільний гнів, котрий виривається назовні. А рух, що уособлює Анна Хазаре – це барабанний ритм індійської демократії.

Але це лише на перший погляд. Розхитати мільярдну країну дуже непросто. Але якщо це все ж трапиться, то це здатне призвести не до ще більшої демократії, а до анархії та ослаблення Індійської держави. Чого лише чекають постійні опоненти Індії – Китай і Пакистан.

Якщо ж спробувати стати на позицію песиміста, то початок нової ери в Індійській політиці через ненасильницькі протести, котрі відкривають Хазаре і його однодумці, в майбутньому не обов’язково може стати показником народної єдності. За їхнім порогом також ймовірний розкол індійської нації, оскільки «хазарести» не пропонують жодної конкретної програми подолання корупції, а їхні пропозиції не є прийнятними для діючої влади.

Крім того, якщо собі гіпотетично уявити, що цей антикорупційний закон таки буде в терміновому порядку прийнятий, то ніяким законом не можна усунути водночас корупцію, якщо її викорінювати будуть ті ж самі люди.

З позиції оптиміста все виглядає дещо інакше. Індійський соціум здатен об’єднатися на основі боротьби з корупцією. І такого підйому і об’єднання ще не було ніколи з часу проголошення незалежності Індії. Багато індійців нині стали вище кастовості, регіональності та гендерності, бо їх об’єднав історичний рух боротьби проти корупції. Проте потік неконтрольованих емоцій здатен зруйнувати дамбу мирної демократії і призвести до не прогнозованих наслідків.

Ненасильницькі протести в стилі Махатми Ганді здатні призвести до духовного очищення індійського суспільства. Адже корупція робить пересічного індуського громадянина незахищеним, беззбройним і безпорадним. І якщо за всім цим не стоять якісь треті сили, котрі нині важко визначити, то нинішні індійські події цілком здатні стати відповідником нещодавніх революцій, які тривають і далі в арабському світі.

Скинення диктатора Хосні Мубарака в Єгипті змусило громадян Індії задуматись над тим, що і в їхній країні можливі зміни. Виступ єгиптян проти всемогутнього правителя стимулював індійців також підняти свій прапор змін. Адже серед багатьох проблем Індії, принаймні чотири потребують якнайшвидшого оперативного розв’язання. Це: велика корупція, безробіття, неконтрольована інфляція і втручання поліції в повсякденне життя індійців.

Та, попри ці подібності, Індія помітно відмінна від Єгипту. В Індії функціонує парламент, котрий є механізмом законодавчої влади на всіх рівнях, наявне змагання політичних партій, діють непідконтрольні владі ЗМІ та незалежна судова система. Через ці інститути громадяни можуть донести свою думку і спробувати виправити ситуацію у своїй країні.

Гнів єгиптян проти тридцятирічного правління Хосні Мубарака і проголошеного надзвичайного стану дозволив позбутися диктатора всього за 18 днів. Народні протести розпочалися 25 січня, вже 11 лютого Мубарак оголосив про свою відставку з поста президента.

Звісно, в Індії немає диктатури і надзвичайного стану, проте індійському керівництву все ж варто було б засвоїти декілька уроків з єгипетського досвіду. І найважливішим із них є той, що влада мусить розпочати зміни, не чекаючи на народний вибух, не випробовуючи межі терпіння народу і не ігноруючи очікування людей.

Власне, ще рік тому про Анна Хазаре знало не так вже і багато індійців навіть у його рідному штаті  Махараштра. Але стрес від корупції і незадоволення урядом,  котрий не бажає з нею боротися, всього за шість місяців зробили його ім’я відомим всій Індії. Молоді, старі і середнього віку люди виступають сьогодні на підтримку Хазаре.

Уряд зробив помилку, коли вирішив ув’язнити Анна Хазаре. Урядові стратеги мабуть забули про те, що Індія є країною з найбільшою чисельністю молоді в світі. Нині в Індії проживає майже 240 мільйонів молодих людей віком від 10 до 19 років. А це покоління народилося з «розумним» мобільним телефоном в руці, тим більше, що влада в Індії впродовж останнього часу доклала чимало зусиль для поширення мобільного зв’язку та Інтернету. І не є секретом, що Хазаре і його колеги використовують новітні засоби масової інформації для того, щоб молодь і середній клас стали частиною їхнього руху.

Електронні засоби масової інформації випустили на волю «тигра популярності» Анна Хазаре і тепер головне, як він і його прихильники будуть здатними нею скористатися. І не дивлячись на те, що революційні події в Єгипті не зовсім стикуються з обставинами індійської демократії, але народний гнів проти режиму і в Індії цілком здатен привести до кардинальних змін в країні.

Адже в Індії боротьба з корупцією за певних обставин здатна підірвати демократичні процеси і інститути. Сьогодні Анна Хазаре на хвилі ентузіазму суспільства виглядає ледве не національним героєм. Але вуличні протести не можуть одноосібно змести корупцію з індійської реальності. Оскільки вони не здатні замінити собою інститути для захисту від корупції, котрі існують в рамках діючої конституції цієї країни.

Очевидно, що Індія гостро потребує трансформації діючих інститутів і процедур, котрі нині не є достатньо ефективними. Але прихильники Хазаре великою мірою мають донкіхотівську ілюзію – що одна людина або організація за помахом чарівної палички здатна перемогти корупцію в Індії. Замість того, щоб трансформувати існуючі інститути, вони хочуть створити інші.

Хоча зрозуміло, що на цьому етапі необхідно зробити існуючі інститути – парламент, державну бюрократію і судову систему – більш ефективними. Парадоксальність ситуації полягає у тому, що таким чином громадянське суспільство починає підривати державу, яка потребує підтримки громадянського суспільства для того, щоб підтримати існуючі в руках держави важелі для боротьби з корупцією.

Очевидно, що боротьба з корупцією є благородною метою. Але ця мета повинна бути досягнутою у межах демократичної практики. За сучасних умов простим повторенням дій Махатми Ганді неможливо досягти бажаного ефекту. Оскільки боротьба має вестися не з колоніальним режимом, а з корупційною практикою у власній незалежній державі.

Спадкоємець Махатми Ганді Джавахарлал Неру прагнув до встановлення демократії за формою і по суті, і цим самим зробив методи традиційного протесту певним анахронізмом. Тому зусилля для відновлення моральності в політиці не може відбуватися за рахунок того, що найбільше цінують в Індії – демократичних інститутів і практики. Адже в такому разі виглядає на те, що проект зі знищення демократії в Індії просувається людьми, котрі освячують його ім’ям Махатми Ганді.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Корупційні скандали не рідкість і для деяких країн-членів ЄС, особливо, для тих, хто приєднався до спільноти після тривалого перебування в орбіті СРСР.
    10 грудня, Ольга Ворожбит
  • Ліберали намагаються уникнути поразки, підтримуючи протекціонізм і посилення прикордонних режимів
    10 грудня, The Economist
  • Перший російський військовий, якого я побачила, був майже точною копією президента своєї держави. Невисокий, з типовою зовнішністю, усміхнений, але абсолютно холодний до всього, що не стосувалося безпосередньо його. Зовнішність прекрасно підійшла б для розвідника: типовий чоловік між 30 та 40 роками, швидше худорлявий, без виразних ознак ані в рисах обличчя, ані в мові.
    10 грудня, Вікторія Малишева
  • Чому влада зволікає з легалізацією видобутку бурштину
    10 грудня, Денис Казанський
  • Чи зможе Франсуа Фійон подолати Марін Ле Пен?
    9 грудня, The Economist
  • На яких засадах утворилася і функціонує «Воля народу»
    9 грудня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено