Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
8 серпня, 2011   ▪   Євген Цибуленко   ▪   Версія для друку

Грузинська війна: право і правда

Сьогодні, через три роки після того, як маленька демократична країна Грузія стала жертвою жорстокої агресії з боку РФ, уже можна дати правові оцінки. Найвідомішим документом, у якому розглядається це питання, є доповідь спеціальної комісії ЄС по Грузії
Грузинська війна: право і правда
Фотогалерея: Війна в Грузії 08.08.2008 року (зображень: 29)

Важлива вона ще й тому, що її результати було передано ЄС, ОБСЄ, ООН і сторонам конфлікту, які на цій основі озвучували свої висновки.

Автори доповіді намагалися бути об’єктивними, тому в ній міститься безліч фактів і безсторонніх оцінок. У результаті кожна сторона намагалася цитувати вигідні тільки їй частини. Як наслідок – думка багатьох ґрунтується лише на висмикнутих із контексту цитатах російської преси, а в деяких випадках і на прямій дезінформації. Зокрема, чимало людей щиро вважають, що згідно з доповіддю «вина за початок тієї війни цілковито покладається на грузинську сторону» або «агресором визнано Тбілісі». Такі хибні оцінки лунають і в пресі.

Саме тому я вирішив почати статтю з висновків, які зробила комісія ЄС насправді. Про що ж ішлося в доповіді по суті питання? Зрозуміло, ні про яку агресію з боку Грузії там нічого не сказано. Понад те, цього не могло там бути в принципі. Точне визначення цього поняття дано в резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 (XXIX): агресія може бути здійснена тільки щодо незалежної держави. Південна Осетія такою на момент початку конфлікту не була (втім, і зараз вважати її незалежною можуть тільки дуже заангажовані політики). Агресія проти частини своєї території – це юридичний нонсенс. До такого могли додуматися тільки в «Міністерстві правди» РФ. При цьому вторгнення російських військ до Чечні вони «чомусь» агресією не називають.

У доповіді сказано лише, що Грузія розпочала масштабні бойові дії, але при цьому уточнено, що це було зроблено у відповідь на постійні численні провокації з боку Південної Осетії, включаючи артилерійські обстріли 6–7 серпня грузинських сіл. А також що масова видача російських паспортів на території Грузії без згоди її уряду суперечила принципам добросусідства, була відвертим викликом суверенітету держави і втручанням у її внутрішні справи.

Інакше кажучи, вести мову про те, що вина «цілковито покладається на грузинську сторону», не можна. У доповіді є й багато інших цікавих моментів, про які в російській пресі воліють не згадувати. Наприклад, що дії Збройних сил РФ були непропорційними, що кількість загиблих і постраждалих від південноосетинської сторони виявилася значно меншою, ніж стверджували спочатку. Російські представники говорили про приблизно 2 тис. загиблих мирних жителів Південної Осетії, але в кінцевому підсумку цифра (причому це були переважно озброєні особи) зменшилася до 162. До речі, міф про 2 тис. загиблих досі повторюють навіть такі авторитетні канали, як Euronews. Крім того, акти насильства щодо етнічних грузинів у Південній Осетії і за її межами мали характер етнічних чисток і були порушенням міжнародного гуманітарного права й прав людини.

Комісія також вважає, що аналіз причин конфлікту не можна зводити до подій серпня 2008 року. Додам від себе: ми маємо чітко розуміти, що Південна Осетія, Абхазія і Придністровська Молдовська Республіка були створені Росією для дестабілізації нових незалежних країн на початку 1990-х. Те саме вона намагалася зробити в Криму, але, на щастя, безуспішно. Ці керовані мафіозними структурами самопроголошені держави від самого початку створювали осередки насильства і нестабільності в регіоні. На їхніх територіях процвітає контрабанда зброї і наркотиків. Безумовно, вони можуть існувати тільки за підтримки Росії.

А що світова спільнота? На жаль, історія, як і раніше, нічого нас не вчить. Не так багато років минуло з часу закінчення Другої світової війни, після якої шокованому людству здавалося, що воно більше ніколи не гратиме з гітлерами в «політику умиротворення». Складалося враження, ніби Мюнхенська змова раз і назавжди засвідчила, що їх не можна умиротворити – апетити з кожною новою перемогою лише зростатимуть.

«Ми зазнали повної й нищівної поразки.., ви побачите, що протягом кількох років, а може й місяців, вся Грузія впаде перед путінським режимом. Ми є свідками нещастя першої величини.., ми зазнали поразки без війни, наслідки якої супроводжуватимуть нас на шляху.., ми перебороли жахливу віху в нашій історії, коли вся європейська рівновага була порушена. І не треба думати, що цим усе скінчиться. Це тільки початок. Це тільки перший ковток, перше передчуття гіркої чаші, яку нам пропонуватимуть рік за роком... Ви вибирали між ганьбою й війною, ви обрали ганьбу, але й війну ви теж одержите», - це написав не я. Це уривок із промови Вінстона Черчилля, яку він виголосив у Палаті громад, даючи свою оцінку Мюнхенській змові 1938 року. Я лише поставив у текст Грузію замість Чехословаччини і путінський режим замість нацистського. Навіщо писати заново те, що вже давно сказано й написано? Подальший розвиток подій, своєю чергою, довів, що мав рацію саме Черчилль, цитату якого я вам навів, а не Чемберлен, який обіцяв після Мюнхена «мир нашому поколінню».

Уявіть, що на вашому сходовому майданчику живе дуже агресивний сусід. Він щоразу принагідно гучно заявляє, що навколо самі вороги, а ще одного сусіда, вашого доброго знайомого, навіть поранив ножем. Тепер ви продаєте йому пістолет і кажете: «Ми не бажаємо бути в’язнями минулого», на що той радісно заявляє: «Чудово, якби в мене був цей пістолет раніше, недорізаний сусід точно не вижив би». Театр абсурду чи не так?

Тепер міняємо дійових осіб. У новій Воєнній доктрині РФ, ухваленій у лютому 2010 року, чітко визначені воєнні загрози й небезпеки Росії. На першому місці стоїть «прагнення наділити силовий потенціал Організації Північноатлантичного договору (НАТО) глобальними функціями, реалізованими в порушенні норм міжнародного права, наблизити військову інфраструктуру країн – членів НАТО до кордонів Російської Федерації, зокрема шляхом розширення блоку». Кажучи нормальною людською мовою, РФ офіційно заявила: «НАТО – наш ворог». Навіть зазвичай стриманий генеральний секретар Альянсу Андерс Фог Расмуссен прямо заявив агентству Reuters: «Я маю сказати, що нова Воєнна доктрина РФ не відображає реального світу… НАТО не ворог Росії. Ця доктрина явно суперечить усім нашим спробам поліпшити відносини між НАТО й РФ». Торік стало відомо, що Росія має намір розмістити новітні ракетні комплекси «Іскандер» у Ленінградській області, тобто неподалік Естонії. Цей факт ще раз підтверджує тези статті.

На тлі всього цього член НАТО Франція дала принципову згоду на продаж РФ вертольотоносця класу «Містраль» і навіть будівництво на основі ліцензії на російських верфях ще кількох таких кораблів.

Уперше Росія висловила інтерес до цього корабля саме після війни з Грузією, яка виявила величезні прогалини в оснащенні її армії. Головнокомандувач ВМФ РФ адмірал Владімір Висоцкій прямо заявив, що такий корабель дав би Чорноморському флоту змогу виконати своє завдання в Грузії за 40 хвилин замість 26 годин, які потрібні були, щоб висадити на берег війська. Владімір Путін, своєю чергою, зазначив, що «коли купимо корабель, то використовуватимемо, де захочемо».

Найстрашніше в цій ситуації те, що Росія починає вірити у свою цілковиту безкарність. На всіх тамтешніх телеканалах рефреном проходить думка: а що вони нам можуть зробити? І Європа своїми неадекватними діями дає росіянам підстави вважати, що так воно і є. Де реальні економічні санкції?

Кого нині турбує той факт, що операція грузинських військ була спровокована постійними вилазками осетинських бандформувань, а Росія тільки й чекала моменту – всі військові приготування на її території було здійснено заздалегідь? Чи що кількість жертв в Осетії було в багато разів перебільшено, і це підтверджують звіти авторитетних міжнародних організацій? Деякі навіть намагаються виправдати РФ.

Сміховинні й побоювання Заходу, що остання перекриє трубу. Ніколи вона на таке не піде з тієї причини, що це означатиме цілковитий і безумовний колапс російської економіки. А навіть якщо й так, усім нам треба думати про майбутнє, а не тільки про комфортне життя.  

Про автора: професор права, директор центру з прав людини Інституту права Талліннського технічного університету


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • «Це не популізм», — заявив Алессандро ді Баттіста з «Руху 5 зірок» (M5S), коли 5 червня з’явилися результати першого туру місцевих виборів в Італії. «Це не протест. Це хороша політика». Кандидат на посаду мера Рима від M5S Вірджинія Раджі набрала 35% голосів. Це найбільший прорив M5S після загальних виборів 2013-го, коли рух здобув чверть голосів.
    25 червня, The Economist
  • У розмові з Тижнем заступник генерального директора Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків з наукової роботи, мистецтвознавець Олена Живкова розповіла про тонку справу музейної атрибуції, яка розкриває секрети експонатів, про музейний аудит та особливості інвентаризації.
    25 червня, Ганна Трегуб
  • Як реформували правоохоронні органи в Польщі
    25 червня, Віталій Рибак
  • На початку війни я не мала жодних чітких уявлень, що буде і як. Колеги активно готували «запасні аеродроми» — місця, де перебудуть час страшних подій.
    25 червня, Яна Вікторова
  • Німецьке суспільство шоковане наслідками британського референдуму. Хтось оцінює збитки, хтось шукає нові можливості у хаосі.
    24 червня, Віталій Рибак
  • Франція спантеличена результатами британського референдуму. Попри недобрі прогнози, Париж відчайдушно сподівався на диво, якого не сталося. Прихильники ЄС закликають до найшвидшого пошуку нової моделі функціонування європейської спільноти, опоненти святкують перемогу.
    24 червня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено