Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
22 липня, 2011   ▪   Спілкувався: Ігор Звіробій   ▪   Версія для друку

Анджей Почобут: "Як і всіх диктаторів, Лукашенку зрадять найближчі соратники …"

На початку липня суд білоруського міста Гродно звільнив прямо в залі засідань з-під варти журналіста польської Gazeta Wyborcza, відомого блогера й керівника Спілки поляків Білорусі Анджея Почобута. Суд засудив його до трьох років ув’язнення з можливістю відкласти виконання вироку на два роки
Анджей Почобут: "Як і всіх диктаторів, Лукашенку зрадять найближчі соратники …"

Основні звинувачення проти журналіста – наклеп і образи президента Білорусі Олександра Лукашенка у публікаціях. На підтримку Почобута виступили глава МЗС Польщі Радослав Сікорський, глава Європарламенту Єжи Бузек й інші верховні представники ЄС. Почобут не був акредитований у МЗС Білорусі як кореспондент закордонного ЗМІ, оскільки білоруське МЗС позбавило його акредитації в 2009-му й з тих пір відмовляло в її поновленні. Робота іноземного кореспондента без акредитації заборонена білоруськими законами. Тиждень розпитав журналіста про його досвід та бачення ситуації в країні.

У.Т.: Як це — бути за гратами політичному в’язневі у білоруській тюрмі?

Я сидів у тюрмі з 6 квітня по 5 липня. Думаю, якість утримання в тюрмах на пострадянському просторі усюди схожа, і приємного тут мало. Коли людина потрапляє туди, то важно до цього звикнути як фізично, так і психологічно. Пострадянська людина, яка потрапила за ґрати, втрачає всі права, і мусить за все воювати. Свій тюремний щоденник я опублікував у GazetaWyborcza.

У.Т.: Чи відчували якісь погрози, тиск, тортури?

Я готувався до цього, але нічого такого не було. Справа в тому, що я описував те, що відбувалося з білоруськими політв’язнями в ізоляторах КДБ після виборів 19 листопада 2010-го, тому добре знав,куди потрапляю… Я описував, як люди в масках принижували і залякували колишніх кандидатів у президенти. На щастя, мене такі люди не зустріли. Якщо б не було резонансу навколо моєї персони, то мене могли спокійно посадити в ізолятор чи щось подібне вчинити. Тому дякую за підтримку політиків Польщі, ЄС і простих поляків та білорусів... Певний час мене ізолювали від інформації про те, чи є хоча б якась реакція на моє затримання. До моменту, коли прийшов прокурор і запропонував мені покаятися перед Лукашенком, був повний інформаційний вакуум. 

У.Т.: Ви відчуваєте, що вас використали в грі між Мінськом і Варшавою?

Польську нацменшину Лукашенко віддавна використовує як заручників, шантажуючи ними Польщу – мовляв, якщо що, то ми помстимось на ваших співвітчизниках. Мене посадили за те, що називав Лукашенку диктатором, а вибори в Білорусі сфальсифікованими. Але я називав його диктатором з 2006-го. І тоді мене не посадили, а навпаки — навіть акредитацію дали... Нічого вибухового в моїх публікаціях у 2010-2011-ому не було. Думаю, причина, чому це сталося саме зараз – відносини з ЄС та позиція Польщі після подій 19 грудня. Цей процес був шантажем. Радий, що Лукашенці не вдалося нічого за мене виторгувати у Варшави. Своє звільнення пов’язую з санкціями ЄС щодо Білорусі у момент тяжкої кризи в країні. Якщо б мене засудили на реальний термін, то ці економічні санкції могли б бути ще суворішими.

У.Т.: Наскільки незворотні зміни відбулися в Білорусі за останні півроку?

Зараз ні в кого немає сумнівів, що цей режим не спирається на підтримку більшості населення, а тримається на страхові і вірних спецслужбах. Лукашенко боїться аналогу Помаранчевої революції в своїй країні. Після подій в Україні 2004-го режим успішно вжив всіх можливих заходів, аби запобігти подібному в нас у 2006-му. Зараз ситуація докорінно інша. Та модель, яка називалася «білоруським економічним дивом» і будувалася на дешевих російських енергоресурсах, завалилася. Період, коли Лукашенка обмінював дешеві нафту і газ на поцілунки, закінчився. Чудо розсипалося, мов картковий будинок. Раніше був соціальний контракт між суспільством і владою. Але він обірвався, коли стандарти життя раптом обвалилися.

Лукашенка розуміє, що настали його сутінки як популярного політика. Проте у нього є  цілий ряд спецслужб – КДБ, Служба безпеки президента, Оперативно-аналітичний центр при президентові (створив син Віктор Лукашенко, який курує всіма силовими відомствами), МВС… Білорусь наскрізь пронизана цими силовими відомствами, які часто воюють між собою. Час від часу хтось з КДБ арештовує когось з МВС, потім навпаки… Структури контролюють одна одну. Від цієї системи противаг Лукашенка й виграє — вона запобігає бунтам зсередини. День Лукашенки починається з перечитування спеціальних звітів цих відомств. Це параноїдальна система, в котрій всі за всіма стежать, і всі всіх бояться.

У.Т.: Типовий авторитарний режим...

У нас зараз класична диктатура, що опирається на силові структури. Поки що в суспільстві не видно впевненості в собі та бажання вступити в боротьбу з режимом… Але хочу нагадати, що в лютому 1917-го в Російській імперії були дві такі самі групи, які були дуже здивовані тим, що сталася революція, – політична поліція і самі революціонери. У нестабільний час, після раптового краху режиму, ніхто не може спрогнозувати ситуації. Режим Лукашенки, який тримається на страхові, теж стає нестабільним. Зараз те, коли стануться зміни, багато в чому залежить від економічної ситуації. Якщо Лукашенці вдасться знайти чудесний вихід із ситуації, то він втримає владу.

У.Т.: Який найвірогіднішимй варіант виходу?

Якщо Лукашенка не вигадає якогось хитрого виходу з ситуації, а почне приватизовувати державну власність, то це буде тимчасове рішення, яке викличе бродіння всередині системи. Коли критична кількість осіб у системі зрозуміє, що Лукашенка – відіграна карта, яка не в стані забезпечити функціонування системи, то його дні будуть пораховані. Навіть у тюрмі я чув невдоволення падінням рівня життя. Як і всіх диктаторів, Лукашенку зрадять найближчі соратники, і він зостанеться сам. Якихось хунвейбінів, які готові за нього помирати, точно немає. У системі ідейних особистостей немає.

У.Т.: Якщо відбудеться падіння режиму, то не без допомоги братнього народу?

Лукашенка побудував модернізовану радянську систему, базовану на російських дотаціях. До моменту, коли Боріс Єльцин пішов у відставку, він серйозно розраховував, що має шанси стати керівником Росії як об’єднаної з Білоруссю держави. Зараз це виглядає смішно, але, коли згадати 1990-ті, як Лукашенко тріумфально їздив російськими регіонами, де його зустрічали губернатори на червоних доріжках, то це не виглядало такою вже й казкою. У регіонах РФ, в яких традиційно тоді голосували за комуністів, його зустрічали з великим захопленням. І російський так званий патріотичний електорат, який мав ностальгію по СРСР, теж міг піти на сторону Лукашенки. Він розраховував на цей комуністичний електорат і центристів, аби перемогти. Для нього відставка Єльцина і ставка на Путіна були трагедією. Тоді вперше, на новий 2000-ий рік, він згадав, що Білорусь – незалежна країна. З цього часу почалося згортання проекту Союзної держави, а між ним та Путіним виникла особиста неприязнь. Путін поставив відносини на нові рейки, дружба дружбою, а тютюнець – нарізно... Тобто слід платити за газ за ринковими цінами і так далі. Якщо б Білорусь платила за енергоресурсами за ринковими цінами, як Литва, то це одразу б спричинило тотальний обвал економіки. Росія грає з Білоруссю в цікаву гру – з одного боку вони притискають Лукашенку, з іншого бояться надто притиснути, бо це може призвести до неконтрольованої ситуації, і на хвилі протестів у Мінську може прийти до влади якийсь прозахідний лідер.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
  • Чи варто змінювати Конституцію, порушуючи її, і чому нинішні інновації не доведуть до добра? Колишній генпрокурор, суддя КСУ у відставці Віктор Шишкін на прохання Тижня проаналізував новітній конституційний процес в Україні
    28 червня, Роман Малко
  • Чимало проблем, пов’язаних з українським Основним Законом, стали результатом спроб вибудувати його на ґрунті радянської конституційної спадщини, яка не відповідає новим реаліям
    27 червня, Олександр Крамар
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено