Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
1 серпня, 2011   ▪   Віктор Каспрук   ▪   Версія для друку

Янкі повертаються?

США можуть змінити свою стратегію в Афганістані
Матеріал друкованого видання
№ 30 (195)
від 20 липня, 2011
Янкі повертаються?
Фотогалерея: Військові сили США в Афганістані (зображень: 8)

Убивство Ахмеда Валі Карзая, зведеного брата президента Афганістану, не лише поглиблює кризу в цій країні, завдаючи серйозного удару по американській стратегії в ключовій південній провінції Кандагар, а й може змінити лінію поведінки Сполучених Штатів.

В оточенні Хаміда Карзая не видно паніки, однак сам він, вочевидь, усвідомлює, які серйозні наслідки смерть його родича здатна принести в майбутньому. Крім того, що глава держави муситиме вести переговори з талібами, маючи куди гіршу позицію, в перспективі ослаблення президентської влади на якомусь із етапів може обернутися її втратою взагалі.

Це зухвале вбивство ставить під сумнів спроможність президента Афганістану гарантувати безпеку керівникам країни, не кажучи вже про звичайних афганців. Це для нього стратегічний і психологічний удар. Громадяни тепер можуть себе запитати: якщо нинішній уряд не міг захистити брата глави держави в його будинку, який охороняли в Кандагарі як фортецю, то про яку взагалі безпеку в країні може бути мова?

Загибель молодшого Карзая здатна спровокувати безвладдя в пуштунському південному регіоні, значно посиливши боротьбу за контроль над ним. Один із афганських експертів наголосив: «Убивство Ахмеда Валі Карзая – удар по хребту президента. Це початок катастрофи в Афганістані». Нинішній афганський уряд навряд чи впорається одноосібно з надскладною ситуацією в державі.

НЕЕФЕКТИВНА БАЗОВА СТРАТЕГІЯ

Ця подія також укотре унаочнює дилему, з якою стикаються адміністрація президента США Барака Обами та американські військові, готуючись до виведення 33 тис. особового складу до кінця 2012 року. І хоча ще майже 70 тис. їхніх вояків залишатимуться на території Афганістану, план виведення ґрунтується на тому, що місцеві сили безпеки й уряд у перспективі візьмуть на себе відповідальність за стабільність у країні і придушення опору ісламістів.

Ситуація швидше за все спонукатиме адміністрацію президента США Барака Обами змінити свою стратегію в Афганістані, хоч на це залишається не так і багато часу. Очевидно, що базові принципи, котрі полягали в боротьбі з повстанцями, показали свою неефективність. До того ж країна є настільки неоднорідною, що для порозуміння з різними етнічними й соціальними групами необхідне глибоке знання їхнього складу й цілей.

Прийшовши до Білого дому, Обама дещо змінив у афганській доктрині порівняно з настановами часів Джорджа Буша-молодшого. Стратегічні погляди лідера Сполучених Штатів втілились у комбінування мілітарного тиску з інтегрованими військово-цивільними підходами боротьби проти повстанців. Причому контртероризм, як важливий параметр протистояння талібам, зберіг своє значення.

Стратегія часів Барака Обами становила собою суміш цивільних та армійських зусиль, спрямованих на стримування ісламістів. Водночас вона була націлена на боротьбу із причинами їхнього повстання. Утім, якщо спробувати її проаналізувати, то саме другий блок («боротьба із причинами») виявився, вочевидь, замало опрацьованим.

Адже, як свідчить теорія, регулювання суспільства та його ефективне управління прямо залежні від функціонування правової системи та позитивного економічного розвитку, який робить уряд легітимним в очах народу. Знищення ісламських екстремістів в Афганістані на практиці явно не дає бажаних результатів. На їхнє місце оперативно вербують нових, а уряд, котрий прийшов до влади після масових фальсифікацій та корупції, далеко не всі в цій країні сприймають як законний.

Можливо, після смерті Карзая-молодшого американські аналітичні центри, що консультують адміністрацію Обами, запропонують нову стратегію США стосовно Афганістану. В нинішній явно бракує важливих передумов, вона занадто вузько націлена на військовий успіх, її автори замало приділили уваги політичним умовам та комплексному підходові у боротьбі з ісламістами.

Під цим підходом насамперед слід розуміти контртероризм, який охоплює використання всіх ресурсів – військових, цивільних, політичних, економічних та пропагандистських. Причому він швидше за все має враховувати великі компроміси. Адже без них американці просто не можуть вивести свої війська з Афганістану, наперед знаючи, що режим Хаміда Карзая не має жодних шансів утриматися.

Ісламістам будь-що потрібне було усунення Карзая-молодшого – аби ще дужче послабити позицію Сполучених Штатів і президента Афганістану на переговорах із талібами. Можна спрогнозувати: максимум, на що гіпотетично здатні погодитися останні, – це формування тимчасового уряду, де їм припаде щонайменше половини місць. Відверто сподіваючись на те, що згодом вони взагалі усунуть Хаміда Карзая від влади.

РОЗДОРІЖЖЯ ОБАМИ

Білий дім опинився на роздоріжжі. Політична доцільність диктує швидке виведення збройних сил США з Афганістану – це посилить підтримку Обами електоратом. Водночас геополітична логіка підказує, що поспішний демарш здатен звести нанівець усі попередні зусилля й досягнення американців за останнє десятиліття.

Дилема вельми драматична, адже на кін поставлено ключові інтереси Америки в цьому регіоні. І цивільні підходи в боротьбі з ісламістами може бути пересунуто на перший план лише за умови, що бойовики не диктуватимуть силою афганському народові своєї волі. Водночас різке зменшення військової присутності США тільки призведе до посилення стратегічних позицій ісламістів. Своєю чергою, більший збройний тиск на «Талібан» після вбивства Ахмеда Валі Карзая може зробити керівництво цього угруповання поступливішим і показати йому, що без надійних гарантій стабільності в Афганістані американці не полишать тамтешніх теренів.

Підхід Білого дому там іще «кульгає» через недостатньо позитивну репутацію центрального уряду та інших офіційних установ серед звичайних афганців. А основним чинником, через який громадськість цієї країни не довіряє уряду в Кабулі, є значна корумпованість режиму Хаміда Карзая. Тож усунення корупції стає на сьогодні одним із головних чинників стабілізації становища в Афганістані, що відкриває шлях до подальшої передачі контролю в галузі безпеки центральному урядові республіки.

Військова стратегія має бути націленою на дальшу перспективу політичного врегулювання як ключову умову успіху Сполучених Штатів в афганській кампанії. Якщо навіть вдасться запобігти поверненню туди «Аль-Каїди» і якимсь чином домовитися з талібами, то вже можна буде сказати, що стратегія США в цій країні спрацювала. Бо в такому діапазоні політичної американської схеми це вже буде певним проміжним успіхом.

Видавши вбивство Ахмеда Валі Карзая за своє безперечне досягнення в боротьбі з «невірними», «Талібан» спробує перегрупувати сили й домогтися збільшення підтримки серед простих афганців. Для талібів важливо не дати американцям устигнути змінити стратегію. Зміна концепції США в боротьбі з ісламістами може бути розрахована лише на довгострокову перспективу. А це вимагає часу й терплячості.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    4 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено