Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
11 липня, 2011   ▪   Дмитро Калинчук   ▪   Версія для друку

Продумана Дума

Для впевненої перемоги правлячої партії Кремль змушений вдаватися до різних ступенів креативу
Матеріал друкованого видання
№ 27 (192)
від 30 червня, 2011
Продумана Дума

Позачерговий з’їзд російської партії «Правое дело», яка донедавна виставляла себе як опозиційну, обрав її лідером Міхаіла Прохорова – третього в рейтингу найбагатших людей країни (за версією журналу Forbes); його статки оцінюють у $18 млрд. Підприємець нещодавно зненацька заявив про готовність влитися в опозицію – взяти під своє крило «Правое дело». Тож з’їзд політсили мав лише легалізувати це рішення партійним «одобрямс».

Після розправи Кремля над Міхаілом Ходорковскім здавалося нереальним, щоб бізнесмен першої величини очолював політичний проект, альтернативний владі. Тим більше дивний цей факт на тлі рішення Міністерства юстиції Росії відмовити в реєстрації політичній силі ПАРНАС, що об’єднала таких давніх супротивників правлячого режиму, як Боріс Нємцов, Владімір Рижков, Міхаіл Касьянов та Владімір Мілов.

А БАБА-ЯГА – ПРОТИ ВСІХ!

4 грудня в РФ обиратимуть депутатів Державної думи. Результати мало хто піддає сумніву – переможницею стане партія «Единая Россия», керована нинішнім прем’єр-міністром Владіміром Путіним. Однак правлячій політсилі є від чого непокоїтися.

За підсумками останньої електоральної кампанії до законодавчих зборів 12 федеральних регіонів, найбільше голосів набрав кандидат «проти всіх». Такої графи в тамтешніх бюлетенях насправді немає, тож громадяни, яким не до смаку жоден кандидат, просто зігнорували волевиявлення. Масштаби «противсіхства» вражають. Явка виборців у регіонах становила від 33% (Тверська область) до 47% (Оренбурзька). Винятком був хіба що Дагестан, де цифра сягнула 65% (утім, на минулих виборах було 80%).

Із 12 регіонів, де відбувалися вибори, в семи партія влади набрала від 37% (Кіровська область) до 45% (Курська). Середній показник за всіма територіями становив 50,4%, що, з огляду на незначну активність населення, засвідчило вкрай малу підтримку «Единой России».

Утім, на політичному полі вона все одно не має конкурентів. Один-однісінький виняток – лиховісний кандидат «проти всіх», котрий явно набирає ваги в суспільстві. Опитування громадської думки, проведене Аналітичним центром Юрія Левади, показало: у грудні до виборчих дільниць мають намір завітати лише 53% респондентів. За «Единую Россию» готові проголосувати 36%, за комуністів – 11%, за ЛДПР – 7,1%. Більше, за прогнозом, до Держдуми РФ не втрапляє ніхто.

Менш песимістичний прогноз видав владі Всеросійський центр дослідження громадської думки (рос. ВЦИОМ). Згідно з ним, явка на виборах до Нижньої палати парламенту становитиме 52%. Проголосувати за «Единую Россию» мають 30,5% опитаних; 7,1% – за комуністів; 5,1% – за «Справедливую Россию»; 4,7% – за політсилу відомого шоумена Владіміра Жиріновского.

Однак, за підсумками обох досліджень, переможцем виходить кандидат «проти всіх» із результатом від 42% до 48%. Цього показника він досягає в умовах, коли вся країна з легкої руки блогера Алєксєя Навального величає свою «керівну й спрямовуючу» «Партией жуликов и воров».

УСІ ПІШЛИ НА ФРОНТ

Отже, перед Кремлем – непросте завдання: максимально підняти рейтинг «Единой России». Тож і вдалися там до давніх знайомих заходів – запевнень у «покращенні життя вже сьогодні». заробітки медиків та вчителів збільшили на третину, а військовим пообіцяли від 1 січня подвоїти платню. Політологи дивуються: влада ще ніколи не роздавала таких щедрих обіцянок. Економісти б’ють на сполох: за таких додаткових витрат бюджет РФ наступного року вдасться збалансувати тільки за ціни нафти $147 за барель, тоді як нині у світі вона стрімко дешевшає. $100 – не межа, як прогнозують експерти.

У Кремлі всі ці ризики відчувають, тож тамтешні креативники знаходять нові способи дезорієнтувати електорат. На міжрегіональній конференції «Единой России» її лідер, нинішній прем’єр-міністр Владімір Путін, запропонував створити нову організацію – Загальноросійський народний фронт. До участі в ньому було запрошено всі партії, громадські та молодіжні спілки з «єдиним прагненням зміцнювати нашу країну, ідеєю пошуку найбільш оптимальних варіантів вирішення проблем, що стоять перед нами», як наголосив очільник уряду.

Заклик його був почутий. Уже наступного дня в засіданні координаційної ради фронту взяли участь лідери різноманітних об’єднань – від прокремлівської «Молодой гвардии» до Спілки жінок Росії. А загалом на 1 червня 2011 року до Фронту ввійшли 450 громадських організацій і ще 173 чекають на свою чергу. Голова виконкому правлячої партії Андрєй Ісаєв виступив із заявою, що фракція «Единой России» в парламенті на третину оновить свій склад якраз кадрами звідтіля.

Щоправда, російське законодавство не передбачає участі у виборах політичних блоків – тільки партій. Тож голосувати на перегонах члени Фронту зможуть хіба що за «Єдиную Россию». Проте громадські організації раді навіть цьому, бо в сучасній РФ вони позбавлені будь-якого впливу. Отже, давши найактивнішим «фронтовикам» місце у виборчому списку, а менш активним – трошки грошей, «Единая Россия» прихопить голоси всіх виборців, які розчаровані у владі, але є членами якихось громадських спілок. Їхнє волевиявлення задарма не пропаде.

ОПОЗИЦІЯ МИЛІСТЮ ПУТІНА

Інше завдання, яке, вочевидь, стоїть перед Кремлем, – максимально послабити супротивників. Ідеться, зрозуміло, не про придворні КПРФ та ЛДПР – ці партії мають свого стабільного виборця і вже багато років виконують роль «конструктивної опозиції».

Керманичі адміністрації, схоже, всерйоз побоюються, що «проти всіх» може згодом перетворитися на того, хто голосує «проти влади». Людей, які категорично не кинуть бюлетеня за жодну із прохідних партій, але залишаються небайдужі до майбутнього країни, треба негайно захопити бодай якимось альтернативним проектом.

Здається, заволодіти увагою таких громадян покликана партія «Правое дело», що з’явилась у лютому 2009 року. Подейкували, що нова політсила має стати ґрунтом для висування на другий термін президента РФ Дмітрія Мєдвєдєва. «Нам потрібен головнокомандувач та обоз із харчами… Дмітрій Мєдвєдєв вирішить, кого зі своїх соратників нам делегувати», – заявив член політради ПД Боріс Надєждін. Із «соратниками», щоправда, вийшла накладка. Спочатку очолити партію відмовився міністр фінансів РФ Алєксєй Кудрін. Його приклад наслідував заступник керівника уряду Іґорь Шувалов. Висування саме цих осіб у провідники нової партії відразу ж поховало тезу, що «Правое дело» створюють «під Мєдвєдєва»: обидва чиновники – давні соратники прем’єра Путіна.

Але раптом очолити політсилу зголосився мільярдер Міхаіл Прохоров, власник «Группы ОНЭКСИМ» та медіа-групи РБК. Він запам’ятався продажем 25% акцій «Норникеля» на пікові ціни, що дало йому змогу благополучно пережити кризу. Ще один проект мільярдера – гібридний «Ё-мобиль», який російська преса вже охрестила новим «народним авто». В мінусах у мільярдера – скандал на французькому курорті Куршавель, де поліція заарештувала його в компанії 15 веселих дівчат, що дало підставу запідозрити бізнесмена в сутенерстві.

Своїми виборцями новий російський політик бачить людей успішних та амбіційних, тобто середній клас. На з’їзді Міхаіл Прохоров суворо розкритикував нинішній суспільно-політичний устрій Росії. Серед заявлених ним цілей – повернення в Держдуму депутатів-одномандатників, розширення повноважень губернаторів, виборність голів поліції та судів, повернення виборів мера Москви й Санкт-Петербурга тощо. Та водночас цей діяч закликав однопартійців виключити зі свого лексикону слово... «опозиція». До того ж його політичне сходження підкріплене потужною піар-підтримкою (і  самого олігарха, й партії) з боку провладних ЗМІ, які ніколи не жаліли опозиціонерів. Прохорова нині непристойно багато на російських телеекранах і шпальтах газет та журналів. Усе це свідчить, що він і «Правое дело» – черговий проект Кремля.

Політичні розробки, що їх запропонувала останнім часом російська влада, розраховані на некритичність виборця, який сліпо йтиме за підсунутими «фішками». Наскільки ці сподівання виправдані, покажуть вибори в Думу. Утім, перемога партії влади, хоч і прогнозована, вже не гарантує їй спокою та лояльності російського суспільства.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чому і як між собою пов’язані питання існування й легалізації приватних музейних колекцій та міжнародна репутація України
    28 серпня, Ганна Трегуб
  • Присутність американських солдатів на чужій землі стає дедалі контроверсійнішою
    28 серпня, The Economist
  • Заповітне право на свободу пересування по ЄС не таке надійне, як здається
    28 серпня, The Economist
  • Можливо, люди в мікрокраїнах Європи поводяться неідеально, але те ж саме можна сказати і про більших сусідів
    27 серпня, The Economist
  • Чим цікаві мислителі Кримського ханства сьогодні
    27 серпня, Михайло Якубович
  • Понад рік тому друзі написали: «Ми придумали, як допомогти! Від нас до вас жінка возить гуманітарку. Брати адресні пакети вона відмовляється, але ми включили тебе в загальний список отримувачів, головне прийти вчасно».
    27 серпня, Яна Вікторова
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено