Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
30 травня, 2011   ▪   Юрій Райхель   ▪   Версія для друку

Чому Грузії вдалося

Економічні реформи та подолання корупції створюють владі у Тбілісі запаси міцності
Чому Грузії вдалося

За радянських часів був такий анекдот. Заходить грузин до магазину і кладе свою валізу на прилавок. На прохання продавця прибрати його звідти відповідає: «Це не валіза, а гаманець». Так народна творчість відобразила нестримну корупцію та хабарництво в цій сонячній на той час радянській республіці. Хоча заради об’єктивності варто зазначити, що Грузія не відрізнялася в цьому сенсі як від своїх сусідів по Південному Кавказу, так і всієї країни, де «вільно дихала людина». Після здобуття незалежності в Грузії сталося мало змін. За Шеварднадзе бурхливе зростання корупції не лише не припинилося, а навпаки навіть посилилося.

Зміни можливі

З приходом до влади Януковича відносини з Грузією стали холодно офіційними. Наше телебачення та газети відомого спрямування з упертістю, що варта іншого застосування, повторюють московську жуйку про «антидемократичний режим Саакашвілі», який пригнічує свободу слова й розганяє мітинги опозиції водометами, гумовими дубинками та сльозогінним газом. Й навіть не вбачають нічого дивного в тому, що про демократію та свободи піклується російський режим, за якого давно забули, що таке телеефіри наживо, та й убивства журналістів стали прикметою часу.

На тлі ретрансляції російської пропаганди якось побіжно подається інформація, що наші парламентарії їдуть до Тбілісі для того, щоб ознайомитися з процесом втілення успішних (!) економічних реформ. Віце-прем’єр Сергій Тігіпко також поїхав туди по досвід. Отже, є що вивчати, тож і Саакашвілі та його команда досягли вже певних результатів. Однак про все це згадують якось мимохіть і знехотя.

Знайомий журналіст, який нещодавно повернувся з Грузії, шокований тамтешнім порядком. Його, затятого автолюбителя, понад усе вразило те, що поліцейські на автошляхах не беруть хабарів, поборами не промишляють і намагаються не штрафувати, а запобігти порушенням. Реєстрація нового авта займає 20 хвилин, за встановленого для цієї процедури нормативу в 30 хвилин, а отримання тобою ж обраного номера машини – 15 хвилин (норматив – 20). За порушення встановленої норми посадовця штрафують. Оплата здійснюється на місці в касі. Жодних довідок не треба. Все, що потрібно, установа збирає без вашої участі. Паспорт, як закордонний, так і внутрішній, можна замовити або через інтернет, або особисто. Час оформлення – це всього-на-всього 20 хвилин, отримання заздалегідь замовленого – 5 хвилин.

Якби ж то все. За індексом економічної свободи 2009 року Грузія посідала 32-ге місце, за рівнем корупції зі 148-ї країна піднялася на 11-ту сходинку. Ще є над чим працювати. За індексом зручності податкової системи держава перебуває на 75-му місці. Це при тому, що Росія та Україна за цими показниками десь аж надто далеко за сотнею та продовжують упевнено скочуватися нижче і нижче.

«Продається все, крім совісті»

З таким словами бізнесмен Каха Бендукідзе зійшов 1 червня 2004 року з трапа літака у тбіліському аеропорту. Президент Грузії Міхаіл Саакашвілі переконав власника «Об’єднаних машинобудівних заводів» повернутися з Москви на батьківщину для того, щоб проводити економічні реформи.

Скільки у нас зламано списів, вже скільки святого гніву звергали комуністи на приватизації та продаж «всенародної» власності. А скільки проклять було накладено на тих, хто пропонував ліберальні реформи в економіці? Однак Грузія пішла саме цим шляхом. Тому що давно відомо, що держава – доволі неефективний власник. Та зовсім незначна частка підприємств, що перебувають у власності держави, працює погано, якість продукції низька, купувати її особливого бажання ніхто не має.

Наприклад, вугільна промисловість Англії було збитковою, допоки Маргарет Тетчер не провела її реприватизацію. Деякі шахти довелося закрити, але ті, що лишилися, у приватних руках приносять прибутки. Те саме відбулося і з залізницею. Про державні підприємства Білорусі і вести мову не випадає на тлі тієї кризи, що охопила країну.

Але головне – не лише продати. Ми та Грузія через це вже проходили, коли цінне майно за безцінь переходило «потрібним людям». Найважливіше – продати ефективному господарю, який не лише вкладе гроші, а й спроможний домогтися прибуткової роботи. І для цього є перевірений спосіб – відкритий аукціон без якихось відсікань конкурентів. Для порівняння згадаємо нещодавній продаж Укртелекому.

Одним із перших об’єктів, які підготували до продажу, був готель «Інтурист» у Батумі. Свого часу це було місцем відпочинку номенклатури. Автор проекту – відомий радянський архітектор Алєксєй Щусєв (знаний за проектами мавзолею Лєніна та готелю «Москва» в радянській столиці). Готель виставили на аукціон. Найбагатша в країні людина Бадрі Патаркацишвілі запропонував продати «Інтуриста» йому, заявивши ціну, що в 40 разів була меншою, ніж стартова, проте його пропозицію відхилили. Зрештою готель продали за $3 млн, що значно перевищувало початкову. Така сама ситуація складалася довкола більшості об’єктів, які залишилися без власника або руйнувалися від часу, чи просто працювали збитково.

Бюджет Грузії, який сягав при Шеварднадзе $300, за три роки збільшився у п’ять разів. Скасування ліцензій та більшості дозвільних документів спричинила справжній будівельний бум. Ломка корупційних схем сприяла стрімкому зростанню обсягів закордонних інвестицій. І це при тому, що вартість газу, який туди постачали лише з Росії, збільшилася у чотири рази, відповідно підвищувалася вартість електроенергії.

Торговельна війна, оголошена Росією, призвела до майже повної зупинки грузинського сільськогосподарського експорту, зокрема, вин. Москва явно хотіла економічно придушити Грузію. Але сталося навпаки. Економічне зростання, попри блокаду, сягнуло у 2005–2009 роках більш ніж 7% на рік. І це, не враховуючи своєї нафти та газу, практично без будь-яких корисних копалин. І навіть у кризовий період, коли економіка Росії та України впали на 15%, економіка Грузії зростала на 1,7–2%.

Реформували соціальну галузь та галузь охорони здоров’я. Якщо бізнесмену виділяли ділянку під забудову з лікарнею, то він мусив в іншому місці збудувати нову, обладнану за сучасними вимогами. В країні ситуація з лікарнями та об’єктами охорони здоров’я була просто жахлива, однак вона поступово покращується. При цьому держава бере частину видатків на себе. Зокрема, на облаштування медичних закладів.

Репутація – найкращий кредит

Все це потребувало кадрової революції, яка була б неможлива без політичної волі влади. Скляний куб будівлі МВС Грузії перетворився на символ відкритості та прозорості влади. Корумпованих та непрофесійних посадовців звільнили. А багато в кому з огляду на спрощення та скасування дозвільних процедур зникла потреба. Це і є справжня адміністративна реформа: спочатку спрощуються функції, а потім звільняють людей, які їх виконували. У такий природний спосіб відбувається скорочення чиновницького апарату. Але в жодному разі не навпаки. Тому така, вибачте на слові, реформа в Україні перетворилася на її імітацію та профанацію. І це не випадково, оскільки проводили цю реформу у нас з метою пропаганди, а не для досягнення результату.

Певна річ, ображених та позбавлених хлібних місць у Грузії чимало. Саме вони виходять на вулиці та площі Тбілісі з протестами і саме тому все закінчується нічим. Позаяк сьогоднішні опозиціонери – вчорашні корупціонери, й усім в Грузії це відомо. Тому їх ніхто не підтримує.

Й знову ж таки про кадри. В одного грузинського міністра запитали, чому він не бере хабарів. Він, випускник двох престижних університетів, одного в Америці, другого – в Англії, відповів дуже просто: «Я хочу зробити щось для своєї країни, підняти та вивести її на рівень європейських держав. Моєї зарплати на життя вистачає, моя родина не голодує. Тому якщо я зможу цього досягнути, то після того, як я залишу держслужбу, влаштуватися на роботу до якоїсь західної фінансової компанії з високою зарплатою не важко буде. Оскільки я матиму чималий досвід керування країною. Водночас ніхто не зможе сказати, що я корупціонер. В іншому разі вхід до пристойного суспільства буде зачинено». Як каже американська приказка: «добра репутація – найкращий кредит».


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
  • Французький політолог розповів Тижню про майбутнє переговорів щодо війни в Україні та перспективи геополітичних змін упродовж наступного року, а також поділився спогадами про власну поїздку на лінію фронту.
    26 вересня, Алла Лазарева
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
  • Як імперські палаци прийшли на зміну маєткам козацької старшини
    24 вересня, Ольга Ковалевська
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено