Світ

  ▪   The Economist

The Economist: Ціна прохолоди

Кондиціонери повітря дуже потрібні, але довкілля потерпає від них
Матеріал друкованого видання
№ 35 (563)
від 30 серпня

«Кондиціювання повітря не може тішитися величезним успіхом на [американському] Півдні з тієї причини, що справжні південці вважають природну літню спеку бажаним союзником, адже завдяки їй удома чи в офісі неможливо всидіти». В анналах несправджених передбачень це, зроблене 1935 року письменником з Алабами Кларенсом Кейсоном, автором «90° у тіні», заслужило на почесну згадку. Фактично кондиціювання повітря невдовзі поширилося скрізь на південь від лінії Мейсона — Діксона (межа між північними й південними штатами США), перетворило американський Південь на двигун процвітання й навіть змінило його політичний ландшафт, заманюючи мігрантів-республіканців до регіону, що був колись твердинею демократів.

 

Спекотне літо 2018 року в північній півкулі стало золотим сезоном для кондиціонерів повітря й нагадуванням про те, як вони змінили світ. Продажі у Франції за перші три тижні липня піднялися на 192% проти аналогічного періоду 2017-го. У Японії влада сприяє школам оснащувати приміщення кондиціонерами. У Техасі за наказом судді влада штату обладнує їх у в’язницях.

 

Згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), яке консультує національні уряди, за нинішніх темпів зростання протягом наступного десятиліття у світі буде встановлено 1 млрд кондиціонерів повітря. Це збільшить всесвітній «парк» цих приладів (1,6 млрд станом на 2016 рік) на дві третини. Якщо включити сюди холодильники й холодильні установки для продуктів, вакцин і даних, то через десяток років їхня загальна кількість сягне 6 млрд одиниць. Зростання індустрії охолодження рятуватиме життя, покращуватиме освіту й створюватиме багатство в найспекотніших країнах світу. Але воно несе із собою величезні ризики для довкілля і, даруючи прохолоду людям, нагріває планету.

 

Перший прем’єр-міністр Сінгапуру Лі Куан Ю вважав, що кондиціювання повітря «змінило природу цивілізації, уможлививши розвиток у тропіках... Перше, що я зробив на посаді прем’єр-міністра, установив кондиціонери в приміщеннях, де працювали держслужбовці. Це стало ключем до ефективної роботи державних органів».

Коли в Китаї повіяло прохолодою

 

У 1990 році дуже мало китайських родин мали кондиціонери. Через 20 років у країні майже кожне домогосподарство мало цей прилад. Нині на Піднебесну припадає 35% усіх кондиціонерів у світі. Для порівняння, на США — 23%. Темпи зростання забезпеченості цими установками в Індії та Індонезії нагадують Китай 1990-х. Населення 800-кілометрового західного узбережжя Перської затоки зросло з 500 тис. у 1950 році до нинішніх 20 млн завдяки кондиційованим багатоповерховим палацам. З теперішнім темпами 2030-го Саудівська Аравія витрачатиме більше енергії на роботу кондиціонерів, ніж зараз експортує у якості нафти.

 

Наразі лише 8% із трьох млрд людей у тропічних регіонах користуються кондиціонерами. Для порівняння, у США і Японії їх мають 90% домогосподарств. Але з часом вони стануть майже повсюдними, тому що за їх розповсюдженням стоїть дуже багато чинників: старіння (адже літні особи вразливіші до теплового удару), урбанізація (адже не можна встановити кондиціонери на полях, а от в офісах і цехах — необхідно), зростання економіки (адже наступну річ після мобільного телефону, яку хоче отримати представник середнього класу з країни, що розвивається, — це кондиціонер). Навіть поява й поширення хмарочосів у мегаполісах таких країн заохочує придбання кондиціонерів. Позаяк висотні споруди мають різницю тиску повітря на нижньому й верхньому поверхах, то вони зазвичай повинні бути герметичні й охолоджуватися влітку. Торгові центри, величезні офісні приміщення з відкритим плануванням і центри обробки даних не можна уявити без кондиціювання повітря.

 

Читайте також: Глобальне потепління і Україна

 

Усе це лякає борців за чисте довкілля. Стаття у Washington Post каменя на камені не залишила від «брехливого світу кондиційованого повітря». Інша, у New York Times, обурювалася холодними приміщеннями, в яких улітку «можна зберігати трупи». Але кондиційоване повітря робить людей — буквально — здоровішими, багатшими й розумнішими. Дослідження професора Австралійського національного університету Торда Келстрома виявило, що в країнах Південно-Східної Азії люди не можуть працювати без охолодження впродовж 15–20% робочого часу через нестерпну спеку. Професор Каліфорнійського університету в Берклі Соломон Шян підрахував, що в країнах Центральної Америки й Карибського басейну ВВП знижується на 1% із кожним градусом вище 26°C. У тропіках охолоджене повітря різко підвищує продуктивність праці.

 

Це ж саме стосується навчання. У нещодавньому дослідженні, опублікованому в спеціалізованому тижневику PLOS Medicine, доктор Хосе Ґільєрмо Седньйо (Гарвардський університет) улітку 2016 року спостерігав за двома групами бостонських студентів. Ті, які мешкали в кімнатах із кондиціонерами, значно краще виконували різноманітні інтелектуальні тести, ніж їхні товариші, чиє житло не мало охолодження. Дослідження в Данії показали, що кондиціювання в школах покращувало здатність дітей вивчати математику й мови.

 

І найголовніше: охолодження ще й рятує життя. Західна Європа 2003 року пережила період жахливої спеки. Нею пояснили збільшення звичайного рівня смертності у Франції на 11–17 тис. випадків, головно від серцево-судинних хвороб. Через обурення громадськості уряд запровадив низку реформ, у тому числі обов’язкове обладнання кондиціонерами будинків для престарілих. Цього року у Франції було ще спекотніше, ніж 2003-го, але зростання рівня смертності поки що набагато менше: недавно міністр охорони здоров’я сказав, що кількість госпіталізацій цього літа лише трішки перевищила звичайну. Схоже, Європа вчиться давати собі раду. В Іспанії, за даними ад’юнкт-професора Барселонського інституту глобальної охорони здоров’я Хуана Бальєстера, смертність від серцевих хвороб знизилася з 1980 по 2015 рік, хоча середні літні температури зросли майже на 1°C і населення постаріло. На південному заході Німеччини, за словами Штефана Мутерса з німецької служби погоди, два літа видалися найтеплішими за останні 50 років: 2003 і 2015-го. 2003 року померло 1700 осіб, а от 2015-го смертність виявилася майже на 20% нижчою.

 

Спекотні періоди забирають ще більше жертв у бідних країнах, нездатних захиститися самостійно. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) прогнозує, що без адаптації (яка, звісно, вже відбувається) підвищення температур до 2050 року може викликати збільшення смертності на понад чверть мільйона. Це майже дорівнює нинішній статистиці смертності при пологах.

 

Якщо розширити визначення кондиціювання повітря й включити до нього ланцюжки охолодження для харчових продуктів, виробничих процесів чи вакцин, то загальний ринок зросте, як і позитивний ефект. На думку професора Бірмінгемського університету (Британія) Тобі Пітерса, охолодження в промисловості, для зберігання харчових продуктів або даних споживає майже стільки енергії, як і кондиціювання повітря. Недалеко відстав і рефрижераторний транспорт. Усі вони мають не менше переваг, ніж охолодження приміщень.

 

Читайте також: Глобальне потепління і сільське господарство

 

Між ланом і столом

 

У багатьох країнах, що розвиваються, половина сільськогосподарського врожаю втрачається через псування гризунами й комахами вже після збирання. Зниження таких утрат шляхом охолодження продуктів під час зберігання чи транспортування може більше зробити для вирішення продовольчої проблеми, ніж нова «зелена революція». У процесі заодно буде обмежено викиди парникових газів від псування сільськогосподарської продукції. За даними ВООЗ, щороку 600 млн людей хворіють (і понад 400 тис. помирають) від споживання заражених продуктів. Чверть рідких вакцин псується через неналежне охолодження. Згідно з інформацією ВООЗ, смертність від хвороб, запобігти яким можна було завдяки щепленням, становить 1,5 млн випадків на рік — це більше, ніж від ДТП. Якісніше охолодження знизило б негативні наслідки усіх цих проблем.

 

Утім, те, що американський філософ Гомер Сімпсон сказав про алкоголь, так само стосується й кондиційованого повітря: це причина й вирішення багатьох проблем життя. У виданій 2010 року книжці «Losing Our Cool» учений-агроном Стен Кокс назвав деякі з негативних його ефектів: «Викиди парникових газів... хімікати, що руйнують озоновий шар і можливості відкривати екологічно вразливі райони для необдуманого зростання». Кокс навіть звинуватив кондиціонери в тому, що вони є причиною ожиріння через (за його словами) тривале сидіння у штучно охолоджених сховках. У недавно опублікованій у PLOS Medicine статті Девіда Ейбела і його колег з Університету Вісконсин-Медісон прогнозується зростання у східній частині США до 2050 року смертності на 17 тис. випадків, викликаної збільшенням концентрації в атмосфері озону й дрібнодисперсних завислих часток діаметром до 2,5 мікрона. На думку авторів дослідження, майже до тисячі з цих смертей призведе кондиціюванням повітря.

 

Ці пристрої продукують парникові гази у два способи.

 

По-перше, вони «відповідальні» за частку CO2, яку виробляють електростанції, забезпечуючи їх струмом. Нині, за даними МЕА, для роботи всіх холодильних установок у світі протягом року потрібно близько 2000 терават-годин (ТВт-год) електроенергії. При цьому виробляється 4 млрд тонн CO2 — 12% від загального обсягу. Без радикального вдосконалення ефективності кондиціонерів, за підрахунками МЕА, до 2050 року вони споживатимуть до 6000 ТВт-год.

 

У спекотний день в Ер-Ріяді на кондиціонери припадає 70% споживання струму в пікові години, зазвичай під вечір. Ці години мають значення, тому що країни повинні будувати достатньо електростанцій, щоб задовольнити максимальний попит на енергію. Але більшість часу вони не працюють на повну потужність, тобто компанії нічого на них не заробляють. Тож енергетичні компанії нарощують пікову потужність у якомога дешевший спосіб, часто використовуючи вугілля чи дизель. Тож попит на кондиціювання повітря спонукає країни будувати не просто більше електростанцій, а більше брудних електростанцій.

 

По-друге, в кондиціонерах як холодоагент використовуються так звані F-гази (як-от гідрофторвуглеводні або ж HFC). Коли (як це нерідко трапляється) машини протікають під час експлуатації чи утилізації, ці гази виділяються в атмосферу й завдають довкіллю великої шкоди. Гідрофторвуглеводні затримують тепло в 1000–9000 разів ефективніше, ніж аналогічний об’єм CO2, тобто вони є значно більшою причиною глобального потепління. На підставі цього еколог і підприємець Пол Гокен з аналітичної організації Project Download підрахував, що вдосконалення кондиціонерів може більше, ніж будь-що інше, допомогти зменшити викиди парникових газів.

 

Дивіться також: Гренландія в умовах глобального потепління

 

На вентилятор

 

Виконавчий директор МЕА Фатіх Бірол називає ненаситний попит кондиціювальних установок на енергію «однією з найважливіших білих плям у сьогоднішній енергетичній дискусії». Мало-помалу ця біла пляма звужується. 2017 року вчені з Національної лабораторії імені Лоуренса в Берклі (Каліфорнія) підрахували, на скільки можна зменшити обсяг викидів вуглецю завдяки вдосконаленню кондиціонерів. Якщо поступово відмовитися від гідрофторвуглеводнів і підняти якість усіх холодильних установок до рівня найкращих, то до 2030-го світ міг би обійтися без приблизно 1000 електростанцій середньої потужності (500 МВт). Кондиціонерів повітря було б значно більше, але кожен із них споживав би енергію економніше. В Індії це зменшило б викиди вуглецю втричі більше, ніж заявлено в широко розрекламованому плані прем’єр-міністра щодо встановлення сонячних генераторів на 100 ГВт до 2022 року. У Китаї — стільки само, скільки дає змогу зменшити ГЕС «Три ущелини» (найбільша гребля у світі).

 

Такі досягнення дадуться нелегко. Зазвичай ефективність в енергетиці покращується шляхом запровадження мінімальних її стандартів або кодів енергоефективності для будівель. Однак вони різняться залежно від країни (наприклад, у Японії та Європі ці стандарти суворіші, ніж у США). А найбідніші країни зі спекотним кліматом їх навіть узагалі не мають.

 

Можливість позбавитися шкідливих газів-холодоагентів також залежить від міждержавного регулювання, цього разу — від міжнародної угоди під назвою «поправка Кіґалі» (на честь столиці Руанди, де її було прийнято). Цей документ визначає графік поступової відмови від використання шкідливих газів. Однак проблема в тому, що для уможливлення підтримки угоди країнами тропічного поясу їм дозволено розтягнути процес зменшення використання цих газів на понад 10 років. Позаяк кондиціонери повітря мають експлуатаційний період теж понад десятиліття, то поправка Кііґалі повністю може набути чинності аж 2038 року. Тож доведеться чекати дуже довго, а попит на охолодження зростає так швидко! Виконавчий директор філантропічної програми Kigali Cooling-Efficiency Programme Ден Гамза-Ґудейкер переконаний, що в рамках цієї угоди кондиціонери повітря можуть забезпечити краще здоров’я, вищу продуктивність і нарощення виробництва харчових продуктів та, водночас, обмежити зростання глобальних температур. А без неї людство не зможе отримати всіх цих переваг без шкоди для довкілля.

 

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com