Світ

  ▪   Павєл Локшин ,   Die Welt
  ▪   2018 Axel Springer SE. Alle Rechte vorbehalten

Die Welt: Кінець вірності Путіну

Греція вийшла з програми допомоги ЄС. Напруженість у відносинах із Брюсселем ослабла, але почалася глибока криза в традиційно близьких відносинах із Росією. Причина — конфлікт щодо назви зі стратегічними наслідками
Матеріал друкованого видання
№ 35 (563)
від 30 серпня

Кілька місяців тому між Москвою та Афінами панувала майже братерська згода. Наприкінці лютого посол Росії в Греції Андрєй Маслов розводився про «вигідну соціальну та політичну ситуацію», у якій працювали посланці Кремля в Греції. Там люблять Росію та росіян, казав він. Передовсім греки симпатизують Владіміру Путіну: в опитуванні американського інституту вивчення громадської думки Pew, проведеному в усьому світі, 50% греків з усього політичного спектра вважають вчинки президента РФ на світовій політичній арені правильними. Їх частка вища, ніж будь-де в Європі.

З 2015-го при владі в Афінах Алексіс Ципрас — мабуть, найбільш проросійський лідер Греції за багато років. Щойно обраний прем’єром, він одразу виступив проти санкцій за анексію Криму. У процесі підготовки грецького референдуму щодо кризи державного боргу Ципрас під час свого візиту до Москви загравав із Путіним, говорячи про нову «весну» російсько-грецьких відносин. Хоч гроші з Росії й не надходили, це не завадило взаємній симпатії. Ще в березні цього року, коли 28 країн ЄС вислали російських дипломатів через отруєння подвійного агента Сєрґєя Скріпаля, Греція не приєдналася до акції.

Однак тим часом картина повністю змінилася. 20 серпня Афіни вийшли з програми допомоги ЄС — напруженість у відносинах із Брюсселем спала. Але Греція та Росія потрапили в безпрецедентну кризу із взаємною висилкою дипломатів і серйозними звинуваченнями. Що ж сталося?

Читайте також: Нещадна війна проти Константинополя

У червні, за кілька днів після саміту НАТО в Брюсселі, Греція та Македонія припинили давній конфлікт через назву Македонія: колишня Югославська республіка відтепер називатиметься Північною Македонією, а Греція більше не блокуватиме шлях свого північного сусіда до ЄС та НАТО. Проте Москва вже давно нервує через перспективу появи на Балканах ще однієї країни Альянсу. Тому російські дипломати намагалися підбурювати проти угоди між Грецією та її північним сусідом, серед іншого, і в прикордонному з Македонією регіоні. Йдеться про спроби підкупу церковних ієрархів та мерів, інфільтрацію в грецьку спецслужбу та армію. Усі закиди Кремль відкинув.

Читайте також: Нове покоління "соотєчєствєнніков"

Врешті-решт правляча коаліція Ципраса провела угоду в парламенті з перевагою у два голоси. Згодом відбулися громадські протести, оскільки грецьке суспільство все ще глибоко поділене щодо цього питання. Консервативна опозиція відхилила угоду й висловила Ципрасу недовіру. Неофашисти партії «Золотий світанок» казали про державну зраду й навіть закликали військових до путчу проти прем’єра. Саме така напружена ситуація змусила Афіни вдатися до незвичних реакцій, а також з огляду на ситуацію в Македонії, де ця угода теж викликала протести проти уряду. За ними, як свідчать дані дослідницького конгломерату OCCRP, стоїть народжений в СРСР грецький олігарх.

Читайте також: Анатомія словацького русофільства

МЗС Греції різко критикувало Росію. У заяві зазначається, що з часу, коли РФ перетворилася на брата по зброї для Туреччини, вона почала «відходити від дружби», яка характеризувала російсько-грецькі відносини протягом останніх 190 років. Дотеперішній результат дипломатичного скандалу: Греція вислала двох російських дипломатів, ще двом заборонила в’їзд. Російська церковна делегація, яка хотіла відвідати Чернечу Державу Афон, не отримала візи. Два роки тому під час державного візиту до Греції Путін ще був там почесним гостем. Росія вислала у відповідь двох грецьких дипломатів.

Раніше Афіни намагалися завжди поводитися з Москвою обережно. Звичайні греки вважають Путіна світовим політиком, який пишається своєю православною спадщиною. Відносини між Росією та Грецією мають дуже глибоке коріння, врешті, у Х столітті греки принесли християнство в Київську Русь, державу — попередницю сучасних Росії та України. У XIX столітті царі разом із Францією та Великою Британією підтримували своїх православних братів у війні за незалежність проти османів. Російсько-турецька війна 1828–1830 років призвела до капітуляції султана й забезпечила незалежність Греції. Після Другої світової війни багато греків вважали, що капіталізм їм накинув Захід, і симпатизували Радянському Союзу, пише колишній дипломат та експерт із Греції Алєксандр Баунов із Московського центру Карнеґі. Попередники Ципраса також засадничо симпатизували Росії — не зовсім безкорисливо, радше прагнучи вказати Заходу на межі. Як і вони, Ципрас хоче перетворити свою країну на південно-європейський вузол для природного газу зі Сходу.

Але Росія досі не може вирішити, де російсько-турецький трубопровід «Турецький потік», який саме будується, має досягти Європи. Сварка між Афінами та Москвою може означати, що РФ обере інший «православний братський народ» на Балканах — Болгарію.