Світ

  ▪   The Economist

The Economist: Під прицілом Китай

Як гарантувати національну безпеку, не відлякуючи інвесторів
Матеріал друкованого видання
№ 33 (561)
від 16 серпня

Це ніби «продати Маунт-Вернон червоним мундирам» (Маунт-Вернон — маєток першого президента США Джорджа Вашинґтона; червоні мундири — прізвисько британців у часи війни за незалежність США. — Ред.). Таке обурення можна було почути, коли японський технологічний гігант Fujitsu запропонував дружнє поглинання каліфорнійської компанії Fairfield, одного з найперших виробників напівпровідників, 1986 року. На думку критиків цієї угоди, на кону стояли могутність Америки, її військова безпека і технологічна конкурентоспроможність. Так почалася перша спроба перевіряти прямі іноземні інвестиції (ПІІ) у США на предмет національної безпеки. Відтоді ситуація незмірно ускладнилася.
Нині найбільший хижак — Китай. Здобич — найрізноманітніші технології і дані, причому деякі можуть використовуватися як у цивільних, так і у військових галузях. Проблема безпеки і стеження стала глобальною. На столі президента Дональда Трампа чекає на підпис законопроект, схвалений нещодавно обома партіями в Конгресі, який передбачає розширення повноважень Комітету з іноземних інвестицій у Сполучених Штатах (CFIUS) — міжвідомчого органу, спроможного блокувати угоди, які загрожують національній безпеці. Цього тижня уряд Німеччини натякнув, що збільшить свої повноваження блокувати ПІІ — вже вдруге за трохи більш як рік. Щось схоже робить і Британія, а Європейський Союз розробляє загальні рамки перевірки для країн-членів. У 2017-му посилили увагу до ПІІ і Японія з Австралією. Сам Китай каже, що застосовуватиме жорсткіший контроль до іноземних інвесторів.


У принципі такі заходи безпеки цілком виправдані. У системах озброєнь використовуються ще передовіші технології, зокрема й штучний інтелект (ШІ). Економіки великих світових держав тісно переплетені між собою, чого не було за часів холодної війни. Для даних немає кордонів, а лінія розмежу­вання «свій — чужий» не завжди чітка. Крім того, Китай відомий прецедентами крадіжок інтелектуальної власності, хоча й блокує іноземні інвестиції, коли хоче.

 

Читайте також: Die Welt: Через Трампа Пекін цензурує генеральний план


Але велике значення мають деталі. Неминуче зростатиме тиск лобістів на уряди з вимогою застосовувати свої розширені повноваження не просто для збереження національної безпеки, а й для досягнення економічної переваги. Саме тоді обачність перетворюється на протекціонізм.

 

Шпигунські ігри з ПІІ


Поки що багато нових законодавчих стримувальних заходів можна назвати обережними, і це, мабуть, навіть дивно з огляду на торговельні скандали нинішнього року. У США проект закону про модернізацію аналізу ризиків від іноземних інвестицій (Foreign Investment Risk Review and Modernisation Act), який передбачає наймасштабніше оновлення повноважень CFIUS за останній десяток років, має вельми стриманий характер. Якщо він набере чинності, то повноваження Комітету збільшаться й передбачатимуть аналіз не лише іноземних придбань, а й активів міноритарних власників, які дають інвесторам доступ до критичної інфраструктури, технологій чи конфіденційних особистих даних або вплив на них. Визначення технологій, передбачених цим документом, буде ширшим, але увага принаймні збережеться на перевагах, які вони надають для оборони, розвідки та інших сфер національної безпеки. Запропоновані Євросоюзом правила наголошують на необхідності зрівноважити відкритість до ПІІ й захист «безпеки або громадського порядку» (поки що лише 12 країн-членів контролюють цей аспект). І США, і ЄС також звертають увагу на те, хто стоїть за іноземними інвесторами. Якщо це Китай, то такий вплив особ­ливо непокоїть.


Проте в цьому непростому світі раз у раз виникають непорозуміння. Трамп створив негативний прецедент, використавши національну безпеку як привід для запровадження тарифів на імпорт сталі та алюмінію.

 

Читайте також: Як програти Китаю


Німеччина хоче поширити свої обмеження на «критичну інфраструктуру», включивши туди, зок­рема, і водовідведення, через що виникає ризик збільшення можливостей для втручання. Тамтешні парламентарії вимагають захисту для середнього класу, до якого належить переважна частина спеціалізованих підприємств. Міністри європейських держав, обурені випадками недопущення іноземних компаній на китайський ринок, вважають таку перевірку способом зрівняти умови для учасників.


Рефлекторні реакції на Піднебесну загрожують обмежити не тільки співпрацю, а й конкуренцію. Блокування ПІІ на підставі захисту національної безпеки має бути останнім заходом, а не першою лінією оборони. Існують способи мінімізації зловживань у процесі перевірки. Цілком розумно було б звернути увагу на технології, як-от ШІ та робототехніка, що можуть мати застосування в цивільних і військових сферах. Але складати довгий список галузей (куди, на думку деяких американців, повинні входити й кінотеатри), які можуть стати жертвами іноземної маніпуляції, — це вже занадто.

 

Читайте також: Трір — Пекін


Натомість інвестиції потрібно ретельно перевіряти в кожному конкретному випадку, а рішення щодо них мають залишатися відкритими для судового перегляду. Така політика не повинна обмежу­ватися якоюсь конкретною країною. Те, що сьогодні робить КНР, завтра може робити Росія. Слід шукати можливості вирішити питання за допомогою технологій. Британія тепер менше непокоїться через китайську технологічну компанію Huawei, бо все обладнання й програмне забезпечення для телефонних мереж, яке постачають китайці, проходить перевірку й оцінюється в спеціальному центрі. Нинішнього року центр попросив дещо змінити. І ця політика має застосовуватися тільки для захисту національної безпеки, а не бути засобом торгової дипломатії. Перейшовши до глухої оборони, не можна переконати Китай відкритися. Для боротьби з поширеними крадіжками інтелектуальної власності й для заохочення взаємності є інші способи, як-от контроль за експортом і двосторонні угоди про інвестиції.


Лише гарантії безпеки не можуть зберегти технологічну перевагу за Заходом. Піднебесна вже витрачає на наукові дослідження більше, ніж ЄС. Федеральна американська агенція Національний науковий фонд вважає, що до кінця року Китай може випередити США.


Заходу слід шукати стимулів для тривалої дослідницької роботи й забезпечити сприятливішу візову політику. Можливо, варто запозичити й ідею інноваційної стратегії. Ось чого можна повчитися в Китаю.

 

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com