Світ

  ▪   Анна Корбут

Політична криза в Іспанії: Слабкий і ще слабший уряд

Як корупційний скандал вилився у відставку консервативного уряду в Іспанії та чого чекати від соціалістів при владі

4 червня завершилася триденна поїздка Петра Порошенка до Іспанії -- це перший візит українського президента до країни за останні 22 роки. Він зустрівся з королем, прем’єром, головою Конгресу депутатів,  а також іспанськими бізнесменами і українською громадою. В результаті невдовзі планується підписання угод про соціальний захист українських громадян в Іспанії (діаспора там налічує близько 100 тис. осіб), співпраці в галузях сільського господарства, митної справи, юстиції та співпраці правоохоронних органів, а також про уникнення подвійного оподаткування.

 

Це станеться після призначення нового уряду в Іспанії. Власне, коли починалася підготовка візиту, український президент мав зустрічатися з одним прем’єр-міністром, а вчора зустрівся з іншим: буквально за останні кілька тижнів у країні встигла розгорітися політична криза, що призвела до зміни уряду.

 

 

 

 

Що відбулося?

 

1 червня парламент Іспанії висловив недовіру прем’єру та лідеру консервативної “Народної партії” (НП) Маріано Рахою.

 

Причиною такого кроку стали вироки, які 24 травня іспанський суд виніс стосовно учасників “справи Gürtel”, масштабного корупційного скандалу періоду 1999-2006 років, пов’язаного із державними замовленнями, виділеними конкретним підрядникам за «відкати». Обвинувачені були також задіяні в інших злочинах на кшталт ухиляння від сплати податків. До цих скандалів були причетні й колишні представники “Народної партії”.

 

Читайте також: У Іспанії парламент оголосив недовіру прем'єру Рахою

 

Головний фігурант справи -- бізнесмен, який очолював корупційну мережу, що працювала з чиновниками від НП -- отримав 51 рік ув’язнення. Загалом вироки отримали ще десятки людей. Серед обвинувачених є і колишній скарбник НП Луіс Барсенас. У 2013 році газети El Pais і El Mundo опублікувала копії “чорної каси” -- заповнених від руки списків, які виглядали як облік внесків на користь НП від приватного бізнесу і виплат високопоставленим членам партії, які ніяк не декларувалися і приховувалися від оподаткування. Згодом Барсенас зізнався, що записи дійсно робив він. Але і посадовці з НП, і він сам заперечували наявність у партії паралельної “чорної каси” чи отримання будь-яких виплат з неї. Тепер же суд постановив, що Барсенас отримував хабарі, відмивав гроші та ухилявся від сплати податків, і засудив його до 33 років ув’язнення та 44 млн євро штрафу. Його дружина за фінансові махінації проведе за ґратами 15 років.

 

Вироки отримали зокрема й кілька десятків високопоставлених членів НП, а сукупна тривалість усіх присуджених учасникам скандалу термінів ув’язнення становить 351 рік. Саму НП суд зобов’язав сплатити близько 240 тис. євро штрафу, визнавши її винною у отриманні вигод від тривалої схеми незаконних відкатів за державні замовлення.

 

Це спровокувало хвилю критики з боку інших політичних сил. Тиждень у країні розгорталося протистояння між опонентами консерваторів, які вимагали відставки Рахоя та перевиборів, та самим прем’єром і його партією, які заявляли, що це задавнена справа, а тим часом за їхнього правління країна повернулася до економічного зростання. Останнє -- правда: іспанська економіка була серед найбільш постраждалих у єврозоні під час світової фінансової кризи 2008-2009 років, але останні кілька років впевнено і стабільно зростає.

 

Читайте також: Прем’єр Каталонії виступив за незалежность регіону, але пропонує прем’єру Іспанії діалог

 

Врешті наприкінці минулого тижня лідер Іспанської соціалістичної робітничної партії Педро Санчес подав до парламенту пропозицію про вотум недовіри уряду і прем’єр-міністру. Відповідно до Конституції, партія, яка збирає достатню підтримку для такого голосування, бере на себе обов’язки уряду після його відставки. До 31 травня стало відомо, що соціалісти матимуть достатньо голосів. Для цього вони пообіцяли, зокрема, провести дострокові вибори.

 

Соціалісти є другою партією в іспанському парламенті. Але програють консерваторам уже другі вибори поспіль. На сьогодні у соціалістів 84 місця з 350-ти у парламенті -- на довиборах у 2016-му партія під проводом Санчеса (з 2014-го) отримала найнижчий результат у своїй новітній історії. Загалом тоді іспанцям довелося за якихось півроку двічі йти на дільниці: перший раз на планові парламентські вибори у грудні 2015-го, які дали високі результати двом новим політсилам, недостатні для більшості жодній з двох традиційних партій країни, і фрагментований парламент, що ніяк не міг сформувати уряд. Довибори влітку 2016-го не надто змінили ситуацію, утім парламентські партії мали або голосувати за слабкий уряд НП на чолі з Рахоєм, або іти на треті вибори. Врешті після понад 300 днів політичного паралічу голосування за уряд відбулося -- соціалісти утрималися, аби не допустити третіх довиборів. Але Санчес дотримався своєї обіцянки голосувати “проти”, чим зумовив розкол у партії. Це, вкупі з низькими результатами політсили під його проводом, призвело до внутріпартійного бунту проти нього і закінчилося втратою ним лідерства. Після того він поїхав у тур Іспанією для того, аби “почути тих, кого не слухали, низових членів і лівих виборців”. Через сім місяців на внутріпартійних виборах він переміг суперників і повернувся на пост лідера соціалістів.

 

Що тепер?

 

Перехідному уряду доведеться непросто. Зважаючи на кількість мандатів партії у парламенті, він слабший навіть за уряд консерваторів, якому для проведення рішень -- наприклад, голосування за бюджет -- в обмін на поступки уже доводилося збирати підтримку по інших партіях та в окремих депутатів.

 

В економічному плані соціалісти виступають проти програми Рахоя, яка запровадила скорочення державних видатків на ключові соціальні сфери у 2012 році, але й привела Іспанію до відновлення економіки. Вони не підтримали бюджет, за який парламент зміг проголосувати тільки нещодавно із запізненням. Санчес пообіцяв іншим партіям у парламенті збереження цього бюджету в обмін на їхні голоси за відставку Рахоя. Але загалом соціалістам буде дуже непросто проводити через парламент зі значною присутністю консерваторів та правоцентристів будь-які рішення про скасування реформ (як-от скорочення державних видатків) уряду Рахоя.

 

Ближча до них у соціально-економічному вимірі коаліція лівих і крайньо лівих сил “Подемос”, у яких значне представництво в парламенті завдяки третьому результати на виборах. Вони також є опонентами програми суворої економії та відразу заявили, що підтримають вотум недовіри до Рахоя. Утім, “Подемос” часто виступають з євроскептичними і популістськими гаслами, апелюють до крайньо лівого електорату. Соціалісти і Санчес, на відміну від євроскептиків, противників євро і європейської фіскальної дисципліни всередині Іспанії та в урядах сусідніх країн -- скажімо, Італії -- є переконаними прихильниками ЄС, його дисципліни та солідарності.

 

Також вони орієнтуються на боротьбу за поміркований електорат. Тож наразі соціалісти відмовляються від коаліції з “Подемос”, вирішивши одноосібно сформувати уряд меншості на період до виборів. El Mundo пише, що Санчес хоче менший уряд, який керуватиме країною до повернення її до нормальноно стану та стабільності, але працюватиме всього кілька місяців до дострокових виборів. Утім, поки незрозуміло, чи будуть призначені ці вибори: більшості політсил закликати електорат на дільниці втретє за останні ледве два роки у момент збігу кількох криз невигідно.

 

Не менш серйозний виклик для уряду соціалістів -- каталонська криза. Санчес підтримує у ній позицію Мадрида. Він обіцяв, що одним із пріоритетів його уряду буде “відбудова мостів” з регіонами і створення підвалин для нормалізації відносин та початку діалогу між іспанським урядом і новим урядом в Каталонії. Утім, Санчес послідовно виступає й за те, що будь-які рішення стосовно Каталонії мають бути в межах іспанській Конституції (вона передбачає неподільність країни) і не збирається дозволяти регіону референдум про незалежність. Тим часом нинішній президент Каталонії, близький союзник і однодумець Карлеса Пучдемона Кім Торра, уже викликав Санчеса на “розмову уряду з урядом”, а також заявив про мандат і намір його уряду формувати незалежну державу.

 

Ще один виклик для лідера соціалістів -- привести до виборів свою партію, яка до останнього часу втрачала рейтинги і електорат, а також потерпала від внутрішніх розколів і конкуренції з боку молодих політсил.

 

Реакції політиків і преси

 

28 травня у El Pais вийшла редакційна стаття під заголовком “Чому Іспанії потрібні дострокові вибори: З нинішньої політичної кризи країну виведе тільки стабільний альтернативний уряд”.

 

Автори статті луною повторили думку багатьох в країні, написавши, що настільки серйозне судове рішення стосовно корупції у керівній партії демократичної країни мусить тягнути за собою найсерйозніші наслідки. “НП хотіла відкласти політичну відповідальність до рішення суду. Тепер рішення оголошені, тож час припинити ухилятися від питання корупції. Стратегія оборони, вибрана партією, завдала їй надзвичайної шкоди і може виявитися самогубчою для її майбутнього в ролі керівної політичної сили”, -- написали автори редакційної статті.

 

На їхню думку, з огляду на конфігурацію політсил у парламенті, нові вибори -- це єдина можливість для створення стабільного нового уряду, який міг би вивести Іспанію із нинішньої політичної кризи.

 

Читайте також: Мадрид затвердив новий склад уряду Каталонії

 

За дострокові вибори від початку кризи виступає партія “Громадяни” (Ciudadanos) -- нова політсила, яка на останніх виборах отримала четвертий результат, а нині є найпопулярнішою в країні та вже здобула найбільшу кількість голосів на останніх дострокових виборах у Каталонії, звідки починала свою діяльність.

 

“Потрібно засуджувати уряд, поглинений корупцією, але не віддавати Іспанію до рук усіх сепаратистських і популістських партій у Конгресі. Не всі способи хороші заради влади, пане Санчес, вирішувати мають іспанці”, -- написав у Твіттері лідер “Громадян” Альберт Рівера під час парламентських дебатів напередодні відставки Рахоя.

 

 

 

 

Дехто в Іспанії дійсно побоюється, що за потреби соціалісти, з огляду на їхню слабку позицію, можуть пробувати заручатися для якихось рішень голосами популістів на кшталт “Подемос” чи радикальних груп на кшталт каталонських просепаратистських партій, які підтримали пропозицію про відставку Рахоя. Зараз такий сценарій видається малоймовірним.

 

Претензія Маріано Рахоя до опонента полягає у тому, що він не є обраним прем’єром, оскільки його партія не перемагала на виборах. Також Рахой критикує Санчеса за те, що останній не має конкретного плану дій, а чинить радше як опортуніст. “Ви збираєтеся реформувати Конституцію? Яку запропонуєте економічну політику? Будете підвищувати податки? Модель територіального устрою? Пане Санчес, ви -- кандидат вотуму недовіри, але не пояснюєте ключових питань і, що гірше, іспанці не підтримали вас на виборчих дільницях”, -- написав він 31 травня у Твіттері.

 

 

 

 

Тим часом Санчес під хештеґом #GobiernoDeLaDignidad (“уряд гідності”) обіцяє, що “демократія в Іспанії відкриває нову сторінку. Етап відновлення гідності інституцій. З позиції  відповідальності, діалогу і консенсусу зараз час працювати заради рівності, будівництва держави, що нікого не покине в дорозі”.

 

 

 

 

Цього тижня Санчес має призначити нових міністрів. А тоді для “уряду гідності” почнеться рутинна робота в контексті проблем, які привели до парламенту популістів, каталонської кризи і міжпартійної боротьби за наступні вибори.