Світ

  ▪   The Economist

The Economist: Слуга двох панів

Перший у Західній Європі повністю популістський уряд Італії наводить страх на ринки

У багатьох інших країнах Джузеппе Конте був би політичним камікадзе. Натомість в Італії  23 травня його попросили сформувати наступний уряд.

 

Попри питання щодо його резюме, які кидають тінь сумніву на правдивість Конте, президент Серджо Маттарелла попросив маловідомого професора права знайти підтримку в парламенті та створити перший у Західній Європі цілком популістський кабінет. Очевидно, йому це вдасться. 53-річний Конте, який поклявся бути «захисником італійського народу», став компромісним кандидатом від протестного «Руху 5 зірок» (Р5З) та ультраправої «Ліги Півночі» після того, як жодна з них не захотіла віддати найвищу урядову посаду іншій. Разом Р5З і «Ліга» мають надійну більшість — 354 місць серед 630 членів Палати депутатів (хоча в Сенаті в них перевага менша).

 

Лідер Р5З Луїджі Ді Майо й голова «Ліги» Маттео Сальвіні проігнорували докази того, що Конте додав у своє професійне резюме курси за кордоном, яких він не проходив і не викладав. У документі зазначалося, що він «вдосконалював свою юридичну освіту» в численних навчальних закладах, серед яких Нью-Йоркський університет, Сорбонна й Міжнародний інститут культури у Відні. Але в Нью-Йоркському університеті (як і в Сорбонні) не знайшлося жодного документального підтвердження того, що там навчався чи викладав Джузеппе Конте. А респектабельний із вигляду австрійський інститут виявився мовною школою.

 

Читайте також: Криза представництва

 

Неоднозначні заяви нового прем’єр-міністра стали аж ніяк не єдиною підставою сумніватися в його відповідності посаді. Він стане п’ятим поспіль прем’єром Італії, який прийшов до влади не в результаті виборів. Конте не має досвіду в політиці. Проте, якщо парламент підтримає його кандидатуру, незабаром він вестиме перемовини від імені своєї країни в Європейській раді й із такими серйозними гравцями, як Дональд Трамп чи Владімір Путін.

 

Так само важить, чи зможе він домогтися поваги (не кажучи вже про послух) від політиків, які його обрали, а чи стане розриватися між двома панами, як Труфальдіно з шедевральної комедії XVIII століття Карло Ґольдоні. Коли 2013-го до Конте вперше звернулися з Р5З із проханням представляти партію в Раді президії адміністративної юстиції, він заявив: «Я не голосував за вас і вас не підтримую». Це не завадило Ді Майо обрати його кандидатуру для уявного кабінету, представленого лідером Р5З напередодні загальнонаціональних виборів 4 березня. Після виборів «Рух 5 зірок» виявився найбільшою партією Італії.

 

Налякана Європа

 

Фактично єдиною цінною характеристикою Конте є те, що «Ліга» проти його кандидатури також не заперечує. Але колись він заявив, що його серце б’ється завжди ліворуч, тоді як Сальвіні на короткій нозі з Марін Ле Пен і їй подібними персонажами. Цікаво буде подивитися, як розвиватимуться стосунки лідера «Ліги» з Конте, особливо якщо Сальвіні почне вимагати більшого впливу на політику. Післявиборчі рейтинги свідчать, що підтримка Ліги зросла й що Сальвіні зараз найпопулярніший партійний лідер в Італії.

 

Непорозуміння щодо Конте відсунули на другий план тривоги стосовно того, кому ж дістанеться портфель міністра фінансів. Перший вибір «Ліги» впав на запеклого ворога євро Паоло Савону. Цей 81-річний економіст був міністром промисловості на початку 1990-х. Його антипатія до євро, яке у своїй майже готовій до друку автобіографії він називає «німецькою кліткою», перегукується з поглядами Р5З (який налаштований скептично) і «Ліги» (яка рішуче виступає проти єдиної валюти).

 

Читайте також: Die Welt: Путін — переможець кібервійни, наслідки санкцій для Росії та загроза популізму

 

Невідомо, чи заспокоять партнерів Італії по ЄС дещо двозначні слова Конте про те, що він «усвідомлює підтвердження міжнародної і європейської позиції Італії». Хоча партнери по коаліції й прибрали з остаточного варіанта своєї програми пропозицію, яка містилася в її проекті, — шукати способи виходу з єврозони, — вони вже дістали попередження як із-за кордону, так і з самої Італії. Голова італійського союзу промисловців Confindustria Вінченцо Бочча заявив, що його співвітчизникам не варто гадати, ніби становище їхньої країни «в клубі розвинутих економік залишатиметься незмінним незалежно від зробленого нами вибору». Закликаючи новий уряд дотримувати відповідальної бюджетної політики, віце-президент Європейської комісії Валдіс Домбровскіс зауважив, що борг Італії пропорційно найвищий з усіх держав єврозони, за винятком Греції.

 

Ринки також реагують дедалі тривожніше на перспективу популістської коаліції. Після того як президент запропонував кандидатуру Конте, міланська біржа закрила торги падінням на 1,3%. До 23 травня розрив між дохідністю італійських і німецьких десятирічних державних облігацій, який  відображає занепокоєння щодо здатності Італії обслуговувати свій державний борг, збільшився і перевищив 190 базисних пунктів проти 114 пунктів станом на 24 квітня. Це все ще нічого порівняно з кризою євро 2011–2012 років.

 

Але таке зростання відображає занепокоєння стосовно інновації, на яку все ще натякає програма партнерів по коаліції: випуску так званих міні-БОТів. Ці запропоновані цінні папери отримали свою назву на честь короткотермінових безкупонних векселів Державної скарбниці Італії — Buoni Ordinari del Tesoro (BOT) — і мали б допомогти вирішити проблему, яка давно вже дошкуляє італійським компаніям, а деякі довела до банкрутства: неспроможність держави розрахуватися з постачальниками. На кінець 2016 року держава, за підрахунками, заборгувала майже €33 млрд. «Міні-БОТи» мали би стати засобом платежу за боргами. Ними також можна було б і сплачувати державі податки. Але ці папери мали б торгуватися, і можливо, зі знижкою. У результаті було б створено паралельну й непідконтрольну ЄЦБ валюту, що означало б ослаблення євро. Далі буде.

 

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com