Світ

  ▪   Підготував: Анатолій Шара

Die Welt: німецькі експерти на службі в Кремля, винуватець МН-17, дитяча наївність Європи

Російська мафія як інструмент впливу, улесливий Макрон, відносини з Китаєм та відсталість німецької економіки — основні теми видання

Вже досить традиційно журналісти Die Welt приділяють Росії багато уваги. Цього разу Алєксєй Хок розповідає про «німецькі обличчя на путінському телебаченні». У російських медіа часто хочуть дізнатися, що думають німецькі експерти про анексію Криму чи справу Скрипаля. Проте ті, у кого росіяни беруть коментарі, не можуть вважатися надійними джерелами інформації. Деякі німецькі експерти, політологи, журналісти та політики люблять, коли їх цитують принаймні російські медіа або запрошують на телевізійні програми. Звичайно, вони не дуже критикують російський режим. А часто їхня думка відповідає кремлівським методичкам. І так виходить, що цих експертів краще знають у Росії, ніж на Батьківщині.

 

У лютому цього року Андреас Маурер потрапив у скандальне становище. Після поїздки на Донбас його запросили на популярне ток-шоу на російському телебаченні. На цій передачі політик, використовуючи штампи російської пропаганди, розповів про жахливе становище в селищі Зайцеве. Але улюбленцем російських медіа є Алєксандр Рар. Довгий час біограф Путіна вважався експертом із Росії в Німеччині. Але поступово він отримав репутацію кремлівського пропагандиста. Відтоді його частіше можна побачити на російському ТБ, ніж на німецькому.

 

Читайте також: Франсуаза Том: «Путінізм може пережити Путіна»

 

Висновки Міжнародної слідчої комісії розслідування авіакатастрофи рейсу MH-17 стали однією з центральних тем видання. Ансґар Ґроу стверджує, що «після оголошення нових даних щодо катастрофи літака Малайзійських авіаліній у Східній Україні тиск на Росію почав зростати». Політики від Соціал-демократичної партії та «Вільні демократи» вимагають швидких пояснень, «зелені» закликають до бойкоту чемпіонату світу. Австралія та Нідерланди офіційно звинуватили Росію в загибелі пасажирів літака, збитого на Донбасі 17 липня 2014 року. Речниця Федерального уряду пояснила, що «Росія цілком відповідатиме за цю трагедію, деталі якої стали повністю зрозумілими». Тим часом міжнародна розслідувальна група Bellingcat встановила особу російського офіцера, який причетний до трагедії. Оріон — російський офіцер (його позивний), перебував у Луганську як військовий радник та ухвалював усі ключові рішення. Саме він курирував доставку ЗРК «Бук». Загалом німецькі політики схвально поставилися до висновків комісії. Так, Юрґен Гардт, зовнішньополітичний речник фракції ХДС/ХСС, очікує, що «міжнародні суди винесуть справедливе рішення стосовно Росії».

 

 

Стаття Едуарда Штайнера теж стосується Росії, але вже в контексті відносин із Францією. Автор повідомляє про «занадто улесливу зустріч Макрона з Путіним». Через тиждень після Анґели Меркель до Москви завітав французький очільник. На цій зустрічі Макрон був уже аж занадто люб’язним до господаря. Російський президент, який ще недавно вважався вигнанцем, поступово перетворився для багатьох на найпотрібнішу людину. Японський прем’єр-міністр Сіндзо Абе, китайський віце-президент, директор МВФ Крістін Лаґард прийняли його запрошення та приїхали на міжнародний економічний форум у Санкт-Петербурзі. Не виняток й Емманюель Макрон, який називав його «любий Владімір». Як і нещодавно Анґела Меркель, француз приїхав поговорити з Путіним про відновлення діалогу у відносинах. Що гіршою є ситуація в геополітиці, то більше стає дипломатії з Москвою. Тому склалося враження, що це лише посилюватиметься, особливо відколи Трамп оголосив про вихід домовленостей з Іраном та можливі санкції для Європи через «Північний потік-2». Тому Макрон приїхав поспілкуватися про узгоджену позицію щодо врегулювання міжнародних кризових ситуацій. За його словами, «потрібно випрацювати спільні ініціативи щодо вирішення проблем в Україні, Сирії та Ірані». Незважаючи на теплі слова Макрона, Путін все одно гнув свою лінію, критикуючи Захід за санкції та торговельні бар’єри, і попередив про можливість розгортання міжнародної системної кризи.

 

Читайте також: Жан-Сільвестр Монґреньє: «Україна має геостратегічну цінність, що виходить за межі енергетичних інтересів ЄС»

 

Британський експерт Марк Ґалеотті вважає, що «Росія — це величезний простір для кримінальної діяльності». У XXI столітті кримінальників важко ідентифікувати, адже вони практично не мають тату чи таємних кодів. Сьогодні вони космополітичні злодії-підприємці. Але в Росії все геть по-іншому. Це рай для кримінальної діяльності. «Я не хотів би використовувати поняття «мафіозна держава», але при цьому існують дуже тісні зв’язки між організованою злочинністю та державою, яких немає в інших країнах. Тут є цинічно прагматичний режим, який використовує всі наявні інструменти. Це означає, що керівник спецслужб зовсім не проти використовувати організовану злочинність у своїх цілях. Дедалі частіше їх юзають, щоб залякати незалежних журналістів та активістів. За можливість займатися своїми справами гангстери платять лояльністю державі. Звичайно, свою роль відіграють проникаюча корупція та чиновники, котрі, як правило, пов’язані з кримінальниками. Поза сумнівом, Путін використовує мафію в гібридному протистоянні із Заходом», — сказав експерт.

 

Абстрагуючись від Росії, Жак Шустер пропонує читачам матеріал «Європа на прийомі в психолога». Європейці відмовляються працювати з Дональдом Трампом та США. Але вони зовсім не помічають, наскільки інфантильні самі, та не розуміють, що світова політика практично не змінилася. У цьому контексті дуже виразним є нинішній стан їхніх відносин. Цими днями в око впадає нарцисичний розлад американського президента, який створив йому впевненість у тому, що європейці повинні підтримувати його політику. Це захворювання призвело до того, що хоч би що американський президент сказав чи зробив, у подальшому це вже апріорі вважається дурним і не сприймається не тільки серйозно, а й взагалі як опція до розгляду. Трамп полюбляє створювати помилки на порожньому місці. Йому подобається гратися в дурника та простака, якому поприндитися — це те саме, що випити ранкової кави. Але європейцям, особливо німцям, таке вельми заважає. Цей президент викрив їхнє самонавіювання. Він розбив ці піщані замки та непотрібні умовності. Він жорстко позбавив їх так старанно виплеканої ілюзорності мислення, що європейці можуть зрівнятися за впливовістю зі США і заслуговують на відповідне ставлення. Але скоро стало зрозуміло, що ЄС навіть просто не вистачає сили захистити власні індустрії, які Вашингтон хоче викинути зі свого ринку. За стилем поведінки європейців можна назвати підлітками. У зовнішньополітичному сенсі це видається так, нібито вони давно хочуть покинути батьківську хату, але не можуть наважитися. Проте слід розуміти, що, залишаючи батьків, треба самому відповідати за свою долю. Навряд чи в європейських очільників є таке розуміння. У німецькій душі сидить непереборне бажання споглядати за світом із раковини равлика, з дуже вузьким горизонтом. А з таким бажанням складно вирости.

 

Читайте також: Трансатлантичні суперечності

 

Ян Дамс та Ніколаус Долл у спільній роботі розбиралися з китайсько-німецькими проблемами. Німеччина як союзник у торговельному конфлікті зі США. Китайці хочуть йти за однією стратегією. Але якщо Німеччина долучиться до гри, то її проблеми лише збільшуватимуться. Німецька канцлерка відправилася в подорож, яка з погляду зовнішньоторговельних відносин є надто складною. Через проблеми зі США Європа терміново шукає дуже великого партнера. Але чи може Китай зі своїми торговельними обмеженнями, втручанням в особисте життя вважатися таким? В уряді все ж таки схиляються до того, що США таки ближче.

 

 

Але в програмі цього візиту питання створення нового торговельного альянсу чи спільної стратегії проти санкційної політики США стояли далеко не на першому місці. Хіба китайці не розуміють, що європейці хочуть використати їх у суперечці з американцями? До того ж Пекін зараз набагато ближчий до них, ніж ЄС. Адже нещодавно обидві країни погодили основні деталі домовленості про вирішення торгових спорів. ЄС цим похвалитися не може. Меркель до Китаю прибула розв’язувати якраз економічні проблеми. Адже що реальнішими ставатимуть торговельні перешкоди, створені Дональдом Трампом, то більшим ставатиме тиск на канцлера від підприємців, щоб вона домагалася спрощення торгівлі з Китаєм. Але потрібно сказати, що підсумком цього візиту стали тільки попередні домовленості між країнами. А так їх погляди все одно звернені до Вашингтона.

 

Шеф-редактор WeltN24 Ульф Пошардт написав колонку з дещо апокаліптичною назвою «Майбутня катастрофа». Відтоді як Німеччина перестала кульгати, країна вважається моральним орієнтиром. Проте економіка рідко стає темою для обговорення. Німці — шарлатани. Вони поводяться як жінки з ідеальною фігурою, приховують власні інтереси, а насправді мають великі проблеми. У зовнішній політиці Німеччина хоче показати себе як посередника, але їй дедалі важче в цьому статусі приховувати свої реальні потреби. Економічні інтереси з початку 2000-х більше не обговорюються в суспільстві. Економіка почувається непогано, але цього недостатньо, щоб вона зростала ще більше. А от у питаннях конкурентоспроможності справи видаються не такими райдужними. Загальна забюрократизованість та зарегульованість податкової сфери є серйозними перепонами для майбутнього успіху. Так, неймовірно великою є кількість паперової роботи, щоб обрахувати робочий час для видачі мінімальної зарплати. Замість дерегуляції було ухвалено 150 федеральних законів. Замість цифрової економіки майбутнього, надання максимальної гнучкості та свободи підприємцям їм доводиться проходити через жахливий трикутник із трудових прав, податків та бюрократії. Німеччина також не використала можливість вирішити питання з біженцями, адже процес їх прийому був позбавлений економічної логіки. Вони просто не обслуговуватимуть її інтереси. Питання порятунку німецької економіки опинилося під загрозою. Це завтрашня катастрофа.