Світ

  ▪   Ольга Ворожбит

Екс-президенти за ґратами: коли верховенство права діє

Як вдалося засудити колишніх президентів Бразилії та Південної Кореї

7 квітня екс-президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва здався поліції й тепер відбуватиме 12-річне ув’язнення за ґратами. За день до того південнокорейський суд виніс вирок екс-президентові Південної Кореї Пак Кин Хе, і вона має провести за ґратами вдвічі більше. Що ж об’єднує ці справи?

 

«Пішовши до в’язниці, колишній президент показав свою повагу до верховенства права» — це цитата з колонки відомого бразильського журналіста італійського походження Еліо Ґаспарі про вчинок Луїса Інасіу Лули да Сілви, або просто Лули, як називають 35-го бразильського президента на батьківщині.

 

Читайте також: Недостатній рух уперед

 

За словами журналіста, перед тим як здатися поліції, Лула виголосив промову, у якій визнав себе жертвою несправедливості після того, як він невтомно працював, аби покращити життя найбідніших бразильців. Суд натомість визнав Лулу винним в отриманні хабара у вигляді квартири за $600 тис.

 

Лула переміг на президентських виборах у Бразилії 2002-го після того, як програв на попередніх трьох. З повідомленням про його перемогу на вулиці святково вийшли натовпи людей. Ці люди були уособленням тих очікувань, які вони покладали на Робітничу партію, коли голосували за її представника. І справді, для багатьох, як пишуть автори книжки «Бразилія в часи Робітничої партії» Фабіо де Касто, Кіз Кунінґс і Марієн Візброн, Бразилія в часи Робітничої партії була уособленням успіху. Протягом 2003–2010 років економічне зростання було незмінним, а 2011-го країна стала шостою найбільшою економікою світу. Після 2003 року в Бразилії з’явився новий середній клас, а мільйони тих, хто скористався фінансовою допомогою в рамках програми Borsa Familia, доклалися до перемоги Лули на наступних виборах у 2006-му. Усе це також вплинуло на те, що Бразилія перетворилася на активного гравця в міжнародній політиці, розширюючи звичне коло партнерів (США та Європа).

 

Читайте також: Нічого особистого, просто бізнес

 

Однак, як пише The Guardian, для того, щоб впровадити свої «благі наміри», Лулі від початку доводилося вдаватися до не зовсім чесних методів, і Робітнича партія, яку обрали, щоб подолати корупцію, невдовзі стала її заручницею. Лула з четвертої спроби переміг на виборах, а от у Конгресі партія мала меншість. Тоді начальник виборчого штабу президента почав купувати лояльність менших партій через щомісячні платежі, або mensalão. Хоч така практика й була поза законом, але вона дозволила партії провести те, що обіцяла виборцям. Перший термін Лули завершився вражаючим прогресом у подоланні бідності, соціальних виплатах та захисті навколишнього середовища. Коли про mensalão стало відомо у 2004 році, над Лулою нависла загроза імпічменту, однак її вдалося здолати.

 

2014-го бразильська поліція розпочала операцію Lava Jato, або «Автомийка». Спершу вона фокусувалася на злочинній діяльності так званих doleiros (дилерів на чорному ринку). Останні керували невеликими бізнесами, як-от бензозаправками чи автомийками, аби відмивати кошти. Однак пізніше стало очевидним, що поліція має справу з дещо серйознішим, аніж просто відмивання коштів дрібними підприємцями. Як виявилося, останні працювали від імені одного з топ-менеджерів бразильської державної енергетичної компанії Petrobras Пауло Роберто Кошти. Цей зв’язок відкрив перед розслідувачами великий корупційний ланцюжок. Petrobras, одна з найпотужніших бразильських компаній, на той час становила восьму частину усіх інвестицій у бразильську економіку.

 

Читайте також: Різні обличчя корупції

 

Як пише The Guardian, Petrobras у роки президенства Лули була в центрі бразильської політики. Тоді керівні посади в компанії пропонували політичним соратникам Лули, аби дістати підтримку в Конгресі. «Стратегічна та комерційна важливість компанії Petrobras була такою великою, що Агентство національної безпеки США взяло її під нагляд. І пізніше розслідування «Автомийка» довело: якщо ви можете розкрити секрети цієї компанії, то можете розкрити секрети держави», — пише The Guardian. Ув’язнення Лули стало кульмінацією цього розслідування. Однак сам результат наштовхує на безліч неоднозначних думок. Наприклад, процедуру імпічменту над наступницею Лули на президентській посаді Ділмою Руссефф й однією з тих, хто чи не найбільше просував розслідування в межах операції «Автомийка», ініціював один із найкорумпованіших бразильських політиків Едуарду Кунья, який, утім, пізніше також був заарештований. Він просував імпічмент Руссефф, щоб припинити розслідування, однак навіть після того, як імпічмент відбувся, арешту Куньї оминути не вдалося.

 

Інша неоднозначність — це те, чи буде балотуватися Лула на президентських виборах у Бразилії. Поки що він лідирує в опитуваннях із 31% підтримки, згідно з останнім опитуванням центру Datafolha. Його найближчий суперник Жаїр Болсонару має вдвічі менший показник — лише 15%. Як пише The Economist, Робітнича партія наполягає, щоб він залишився кандидатом. Однак навіть якщо адвокатам вдасться його звільнити із-за ґрат, бразильське законодавство, напевно, не дозволить йому балотуватися: будь-хто, кого звинувачують у корупції, не може балотуватися. Bloomberg, проконсультувавшись зі знавцями бразильського права, називає ще один спосіб все-таки взяти участь у виборах: якщо передвиборча комісія не дозволить йому балотуватися, він може звернутися до Верховного суду, і поки останній виноситиме своє рішення, Лула матиме можливість брати участь у передвиборчій кампанії, наприклад записувати політичну рекламу чи використовувати ефірний час на радіо й телебаченні для реклами.

 

6 квітня, за день до того, як Луїс Інасіу Лула да Сілва здався поліції, попри протести його прихильників, екс-президента Південної Кореї Пак Кин Хе засудили до 24 років позбавлення волі та штрафу в розмірі $17 млн за звинуваченням у зловживанні владою та в корупції. Вона перебувала на посаді президента з 2013-го аж до березня 2017-го, коли Конституційний суд підтвердив імпічмент. 66-річна донька-консерватор колишнього південнокорейського диктатора стала першим демократично обраним лідером своєї країни, якого усунили з посади не в рамках виборчого процесу. Її імпічменту передували місяці протестів, які дістали назву «Революція свічок». Як пише The New York Times, багато хто бачить справу Пак Кин Хе як великий поступ у корейській демократії, що дасть змогу здолати корупцію, котра супроводжувала вражаючий економічний прогрес у корейській економіці.

 

Читайте також: Антикорупційний вальс

 

Ключовим у справі Пак є те, що вона разом із подругою і, ймовірно, таємним радником, донькою релігійного лідера Чхве Тхе Мін Чой Сун Сіль збирали та вимагали великі хабарі від представників великого бізнесу в країні, зокрема компанії Samsung, найбільшої південнокорейської компанії — сімейного конгломерату. Медіа порівнюють вплив, який  мала Чой Сун Сіль на колишню президентку Південної Кореї, із впливом Распутіна на Ніколая ІІ. Обох жінок звинувачують у тому, що вони змусили представників 18 компаній пожертвувати понад $72 млн на два фонди, які перебували під контролем Чой.

 

Пак заперечує звинувачення на свою адресу, хоча й вибачилася перед громадянами за те, що дозволила Чой так серйозно на неї впливати. З часу затримання в березні 2017 року вона перебуває в центрі для затриманих біля Сеула. 13 лютого її подругу та радника Чой Сун Сіль суд заарештував на 20 років.

 

Як зазначають деякі медіа, попри скандал, Пак Кин Хе досі має невелику групу прихильників, які збираються на протести та вимагають її звільнення. Серед цих прихильників здебільшого старше покоління, адже Пак проводила доволі жорстку політику щодо Північної Кореї, яку повністю розвернув її наступник Мун Чже Ін. Старше покоління також пам’ятає досягнення її батька, диктатора Пак Чон Хі, чиї реформи перетворили китайську економіку в одну з найкращих у світі.

 

Обидві справи, незважаючи на вироки, так чи інакше матимуть продовження. Прокурори просять для Пак більшої міри покарання, а Робітнича партія все ще не відмовляється від кандидатури Лули на виборах президента в жовтні цього року. Попри деяку неоднозначність, ці кейси показують верховенство права в дії. Обидва екс-лідери не переховуються від слідства чи тікають до госпіталів, а особисто здаються в руки слідству. Це той рівень довіри до закону, якого, на жаль, поки що бракує Україні.